Іспанське диво

Блог "В ритмі фламенко" розповідає вражаючу історію самобутнього баскського клубу "Ейбар", який вперше вийшов до Прімери.

Чудеса - там, де в них вірять, і чим більше вірять, тим частіше вони трапляються.  Дені Дідро (французький філософ, енциклопедист та письменник )

Ми живемо у раціональному світі, але кожен день сподіваємося на диво. У нашому світі все має свою ціну, успіх також. Але інколи ми стаємо свідками дива, яке неможливо пояснити раціонально. Вихід до Примери скромної команди "Ейбар" - справжне іспанське футбольне  диво.

«Соромлюся  взагалі запитати, але, сеньйор президент, де мій Ролекс як кращому гравцеві сезону?» - Під сміх народу на центральній площі Ейбару почав свою коронну промову півзахисник Пелетейро, або просто Хота - зірка команди, чий удар відправив її до Прімери вперше в історії клубу.

"Це дуже красива історія, тому що «Ейбар» - найскромніший клуб, який представляє найменше місто" - охарактеризував президент Алекс Аррансабаль, досягнення присвячене "народу Ейбара", чисельність якого складає 27.000 жителів.

Місто знаходиться у провінцій Гіпускоа між Більбао та Сан-Себаст’яном. Клуб був заснований у 1940 році. Через рік буде святкувати 75 років заснування і напевно буде грати у Примері. За все своє існування Ейбар грав у різних любительських лігах, країни Басків та різних Сегундах і тільки у 2004/2005 роках мав можливість вийти у Примеру та зупинився за крок. Прізвисько команди – «Армерос», що перекладається як «зброярі».

Радість свята, яке, хочеться вірити, не залишиться тільки спортивним досягненням. Реалії такі, що команді малого містечка потрібно знайти 2,5 мільйона євро, що гарантують мінімальне фінансове забезпечення. Точніше, мова йде про цільовий збір у 1,7 млн євро.

Треба віддати належне. Ла Ліга йде назустріч. Споконвічний термін - 30 травня пролонгований до 6 серпня, а президент Хав'єр Тебас цілком допускає можливість зниження порогу у вигляді виключення з правил. Боргів за «Ейбар» немає.

Вихід є. Шляхом поповнення клубної каси обраний продаж акцій. На зараз таким чином зібрано 38 % від необхідної суми. Тиждень тому було 22 %, а в Іспанії дуже рідко роблять сьогодні те, що цілком терпить до післязавтра. Точні цифри такі: на сьогоднішній день акціонери «Ейбар» змогли покрити 38,07 % цільового збору, тобто 656.450 євро з 1.724.272,95 євро, необхідних для продовження існування в професійному футболі.

Ще одне, що сталося вперше це те, що того року команда грала у Сегунді Б у третьому по силі дивізіоні Іспанії. І вперше в історії команда за два роки піднімається з третього дивізіону у перший.   

Гаїска Гарітано - головний тренер, але перш за все один з тих футболістів «Ейбара», що в сезоні 2004/05 зупинилися в трьох очках від Примери, зайнявши четверте місце. Гарітано був опорним півзахисником, він племінник колишнього футболіста "Атлетика" і "Сарагоси" Андера Гарітано, син Анхеля Гарітано "Ондарру", вічного помічника Мане, що пережив найславетніші роки "Алавеса". До речі, тоді дорогу до вищого дивізіону в останьому турі перекрив "Алавес", а тепер перемога над ним дала дострокову путівку до найвищого дивізіону країни.

«Ейбар» по іспанським міркам не дуже вже і сільська команда. За всю свою історію виховала 7 гравців збірної Іспанії. Також за неї виступали такі відомі футболісти як Хабі Алонсо в сезоні 2000/2001р., провів 14 матчів, а Давід Сільва у сезоні 2004/2005 р., провів 35 ігор.

Хабі Алонсо:"Вітаю свою першу команду. Ви зробили неможливе. Ви - великі чемпіони".

Давид Сільва: "Радий за Ейбар. Ні, не радий. Я дуже щасливий".

Команда весь сезон набирала очки. Просто і впевнено. Навесні грянув спад. У п'яти домашніх матчах - 4 нічиї і поразка. Але є футбольний Бог, який віддає належне. Гол нумансійця Паланки на 82-й хвилині матчу з «Депортиво» повернув баскам лідерство. Переслідувач «Лас-Пальмас» впевнено перегравав «Рекреатіво» - 2:0 і El Decano збунтувався. Та ж 82-я, Йезікіль 3:2. «Лас-Пальмас» як і раніше в плей-офф, але вже ніяк не дістає, «Ейбар» який набрав 67 очок.

І всім хочеться, щоб в окремо взятому, маленькому затишному містечку, яке загубилося серед гір Басконії, стало трохи радісніше. Вони того заслуговують. Адже, як цитував Давид Сільва, більшість установок тодішнього тренера Хосе Луїса Менділібара, - "Я не прошу вас лягти кістьми і померти на полі. Тільки вийти і зіграти у футбол. Так, як ви вмієте ". Це - ідеологія команди. Команда, яка просто грає у футбол і вірить у диво, яке іноді стає реальністю.