У них все тільки починається

Цікавлячись усе своє свідоме життя футболом, з часом приходить такий момент, коли відчуваєш певну перенасиченість одними й тими ж обличчями, іменами та назвами. Тоді доводиться або миритися з до нестями нудною дійсністю, яку штучно створюють УЄФА та найбагатші клуби Європи, або ж перемикатися на більш екзотичну Латинську Америку чи, наприклад, спробувати копнути глибше, і відкрити для себе цілу планету нижчих дивізіонів, де футбол ще зберіг хоч якусь частину своєї первісної суті.

Враховуючи любов до майже всього іспанського, цілком логічно, що мій вибір – абсолютно самостійно – зупинився на тамтешньому другому за силою дивізіоні. Занурюючись щороку більше в нетрі Сеґунди, доводилося несподівано для себе зустрічати там достатньо відомих гравців, які вже давно як зникли з телеекранів: Оскар Ґонсалес у "Вальядоліді", Лео Франко в "Уесці", Ашиль Емана в "Настіку", Альберто Сапатер у рідній "Сараґосі", Тіно Коста в "Альмерії". Це лише ті, хто прийшов першим у голову за останні два-три сезони.

Значною мірою зіграло на руку Сеґунді введення з сезону 2010/11 матчів плей-офф за право отримати третю путівку до Прімери. Таким чином число команд, які потенційно претендують на підвищення, збільшилося одразу в декілька разів, і турів за п'ять до завершення досягає межі ледь не середини турнірної таблиці.

В останньому 42 турі цього сезону жоден з одинадцяти матчів не отримав статусу товариського, навіть безнадійні аутсайдери "Лорка" та "Севілья Атлетіко", які вилетіли ще кілька тижнів тому, боролися між собою за право не називатися найслабкішою командою дивізіону. В цьому протистоянні успіх святкував перший клуб у тренерській кар’єрі Уная Емері, відправивши на останнє місце філіал команди з "Рамон Санчес Пісхуан".

На два вакантних місця, які ще залишилися в зоні плей-офф, претендувало одразу п'ятеро команд. "Вальядолід" обіграв удома "Осасуну" 2:0 і витіснив памплонців аж на восьме місце, звільнивши вхід у першу шістку "Нумансії", яка обіграла 2:1 "Культураль Леонесу", і змусила цікаву команду Рубена Де Ла Баррери знову повернутися до Сеґунди Б. Таким чином "Ов'єдо", навіть перемігши невмотивовану "Уеску" і набравши однакову кількість очок з "Нумансією", все одно залишився нижче сорійців через негативний підсумок матчів між ними (0:3, 3:1).

До "Уески" та "Райо", які забезпечили собі вихід до Прімери через регулярний чемпіонат, додасться ще одна команда – переможець плей-офф. Власне, нею може стати будь-хто з претендентів, і віддавати комусь з них перевагу в такому непередбачуваному змаганні було б не надто розумно. Чудові шанси є у "Сараґоси", яка підійшла на кінець сезону в прекрасній формі, але у складі "Вальядоліда" грає "Пічічі" цього розіграшу Хайме Мата, в "Спортінґа" – просто кращий, ніж у інших, підбір виконавців, і навіть у скромної "Нумансії" є своя перевага – сильніший тренер, ніж у суперників.

Перший півфінал

"Нумансія" – "Сараґоса" (в чемпіонаті – 1:2, 0:3)

6 місце. +18 =11 –13 (52:41) 65 очок

Останній сезон у Прімері – 2008/09

Яґоба Аррасате працює з "Нумансією" третій рік. Як правило, цього терміну цілком достатньо для того, щоб максимально впровадити свої думки та ідеї в гру команди, орієнтуючись на реальні можливості клубу. Навіть за мірками Сеґунди вибір хороших виконавців у команді з "Лос Пахарітос" є доволі обмеженим. Саме тому роботу баска біля керма сорійців можна оцінювати виключно з позитивного боку. Колись Аррасате отримав у спадок від Філіппа Монтаньє команду-учасницю кваліфікації Ліги чемпіонів, після чого зумів вивести її до групового етапу. На жаль, на цьому успіхи тодішнього головного тренера "Реала Сосьєдад" завершилися. Зараз у його розпорядженні вже немає і близько  гравців калібру Антуана Ґрізманна чи Карлоса Вели, проте є можливість зарекомендувати себе з нового боку, можливо, більш зручному та звичному для нього.

Футбол "Нумансії" важко назвати видовищним, та й відверто кажучи тут і немає кому його демонструвати. Часто гру команди визначають довгі та середні передачі на Ґільєрмо Фернандеса і навіси з флангів від Пабло Валькарсе або Марка Матеу. Ще одним доказом важливості країв поля в грі "рохільйос" став другий м'яч у ворота "Культураля", коли правий захисник господарів Унай Медіна, саме після проходу флангом, змістився до центру і точно пробив у дальній кут. Цей гол, як виявилося згодом, став вирішальним у вдалій боротьбі "Нумансії" за першу шістку.

Якщо сорійцям вдасться нейтралізувати в свій улюблений силовий спосіб комбінаційну гру "Сараґоси" та змусити її до швидкого дещо прямолінійного футболу, то у них повинні з'явитися реальні шанси на вихід до фіналу, де вже можна спробувати оформити останню путівку до Прімери в, наприклад, кастільйо-леонському дербі з "Вальядолідом".

3 місце. +20 =11 –11 (57:44) 71 очко

Останній сезон у Прімері – 2012/13

У "Сараґоси" це друга спроба повернутися до максимальної категорії через матчі плей-офф. 2015 року "маньйос" поступилися у фіналі "Лас Пальмас", після чого два сезони поспіль туди не потрапляли, а минулий сезон завершили взагалі на 16 місці, на відстані двох очок від зони вильоту. Влітку керівництво араґонців вирішило запросити на посаду головного тренера Начо Ґонсалеса, який уперше в історії каталонського "Реуса" вивів його до Сеґунди і гордо залишив там на 11 місці, здивувавши цим більшість уболівальників та спеціалістів.

Приблизно 2/3 сезону "Сараґоса" йшла турнірним шляхом досить важко, а вперше потрапила до зони плей-офф взагалі в 33 турі. До цього "маньйос" здійснили дев'ятиматчеву серію з семи перемог, лише однієї нічиєї та поразки, що дозволило їм, в тому числі і завдяки високій щільності в середині таблиці, здійснити ривок з 16 позиції. Потужний фініш з трьох перемог поспіль забезпечив "Сараґосі" третє місце, яке дає право зустрітися з умовно найслабкішим суперником.

Аналізуючи роботу Начо Ґонсалеса на "Ла Ромареді", можна виокремити його довіру молоді, зокрема і місцевим вихованцям. Практично зі старту сезону на правому фланзі захисту заграв Хуліан Дельмас, у півзахисті – Рауль Ґуті, в нападі – Хорхе Помбо, трохи пізніше ліворуч у захисті – Дані Ласуре. Всі вони є вихованцями клубної академії. І хоча протягом сезону хіба що "Ель Тіґре" Помбо міг називати себе повноцінним гравцем стартового складу, проте акцент, зроблений новим головним тренером, став помітним майже одразу неозброєним оком.

Очевидним плюсом для "Сараґоси" є ще й та обставина, що лише два гравці основної обойми не належать клубові – це її кращий бомбардир Борха Іґлесіас, чий контракт у "Сельти", та атакуючий півзахисник Алейш Фебас, орендований у "Мадріда". Той факт, що більшість гравців пов'язують своє найближче майбутнє саме з "бланкільйос", повинен серйозно допомогти команді з "Ла Ромареди" в боротьбі за підвищення у класі.

Другий півфінал

"Вальядолід" – "Спортінґ" (в чемпіонаті – 0:1, 1:1)

5 місце. +19 =10 –13 (69:55) 67 очок

Останній сезон у Прімері – 2013/14

Балансувати між двома найвищими іспанськими дивізіонами для команди з Кастільї і Леона вже давно стало звичною справою. Навіть особливо не вникаючи в статистичні дані, можна з великою впевненістю сказати, що "Вальядолід" за цим показником входить мінімум до трійки найбільш непосидючих команд Іспанії. За 90-річну історію "пуселанос" мандрували з Сеґунди до Прімери і в зворотному напрямку аж 14 разів. Так вони тішать своїх уболівальників або, навпаки, заганяють у депресію приблизно раз у шість сезонів.

Перебуваючи в Сеґунді четвертий рік поспіль, керівництву клубу якимось чином вдається тримати підбір виконавців на досить хорошому рівні, щоразу зберігаючи за собою статус одного з претендентів на вихід до еліти. Цього сезону прийняти команду довірили Луїсу Сесару, який останнім часом непогано працював у "Альбасете" та "Луґо". Протягом більшої частини чемпіонату "Вальядолід" демонстрував доволі нестабільні результати, що спричинило відставку головного тренера в 34 турі після виїзної поразки від "Настіка".

Часу на роздуми в керівництва не було, тому на наступну гру команду вивів вже новий головний тренер. Після дещо дивного звільнення з "Еспаньйолу" ще в 2015 році, з яким він виходив до півфіналу Кубка короля, Серхіо Ґонсалес прийняв пропозицію "Вальядоліда", нарешті перервавши свою надто затягнуту паузу в кар’єрі. В Серхіо було вісім матчів, щоб вивести команду до зони плей-офф, з чим він, власне, успішно справився, здобувши п’ять перемог, в тому числі і над "Осасуною" – прямим конкурентом – в останньому турі.

Практично вся гра "Вальядоліда" загострена під Хайме Мату – "Пічічі" цього сезону Сеґунди. На рахунку мадридця вже 33 голи – це майже половина від усіх забитих м’ячів команди. З часу об'єднання другого дивізіону більше тут забивали аж 31 рік тому – в сезоні 1986/87. Щоправда у Мати є ще мінімум два матчі, щоб побити рекорд бразильця Балтазара, у якого підсумковий показник кращий всього на один м’яч. Незважаючи на це, найпопулярніші іспанські спортивні газети "Ас" та "Марка" вже повідомили, що Хайме вирішив не продовжувати контракт з "пуселанос" і перейде в статусі вільного агента до  "Хетафе".

4 місце. +21 =8 –13 (60:40) 71 очко

Останній сезон у Прімері – 2016/17

У Хіхоні, схоже, найближчим часом не збираються міняти клубну філософію, за якою клуб орієнтується на виховання власних кадрів, розбавлених короткотривалими орендами гравців з інших клубів. Практично весь основний склад складається з футболістів або першого, або другого виду. В певній мірі такий шлях виправдовує себе, адже саме у "Спортінґа" зараз, мабуть, найсильніший склад серед усіх учасників Сеґунди. Кожна з ліній команди добре збалансована, а майже всі гравці основи мають досвід виступів у Прімері.

Виліт минулого сезону астурійці увінчали підписанням контракту з Пако Еррерою, досить відомим та успішним наставником на тутешньому рівні, який уже мав у своєму доробку виходи в Прімеру з "Сельтою" та "Лас Пальмас". Проте на "Ель Моліноні" каталонцю втретє повторити цей успіх уже не судилося. Лише вісімнадцять турів знадобилося, щоб зрозуміти, що співпраця "рохібланкос" та Еррери ні до чого хорошого не приведе. Падіння в середину таблиці після успішного старту та поразка від аутсайдера "Барселони Б" остаточно увірвала терпець клубному керівництву. Вже на наступну гру команду вивів "Піпо" Бараха.

Підсилившись взимку, зокрема місцевим вихованцем Жоні, який чомусь зовсім не заграв у "Малазі", хіхонці значно додали в другому колі, і потоптавшись деякий час на місці, в тому числі програвши "дербі астуріано", здійснили шалений ривок на друге місце. Тоді саме команда Барахи здавалася головним кандидатом на перше місце, але, як виявилося, того запалу, який команда отримала в кінці зими, не вистачило на фініші першості. В останніх п’яти турах "Спортінґ" програв чотири рази при одній перемозі і в підсумку поступився навіть третім місцем, отримавши в плей-офф потенційно більш серйозного суперника у вигляді "Вальядоліда".

На рідному стадіоні "рохібланкос" традиційно демонструють потужний швидкісний футбол. Не мала заслуга в цьому і вболівальників, адже саме на трибунах "Ель Молінона" найвища середня відвідуваність серед усіх команд дивізіону. Багато колективів Прімери можуть позаздрити такій підтримці. Ще одна грізна зброя астурійців – їхня атакуюча лінія. Швидкі крайні форварди Карлос Кармона та Жоні полюбляють розривати захист суперника з флангів, а в центрі чатує на свій шанс агресивний уругвайський бомбардир Майкл Сантос. З глибини його підтримує Рубен Ґарсія – гравець в чудовим пасом та ударом. Також варто виділити і задню лінію, адже саме оборона "Спортінґа" одна з небагатьох у нинішньому сезоні, яка жодного разу не пропустила від Хайме Мати, що може серйозно допомогти "Піпо" Барасі та його підопічним у матчах проти "Вальядоліда".

Буде гаряче...