Гроза в Карпатах: в 2010-му році клуб з чемпіонату Івано-Франківської області дійшов до 1/16 Кубка України

Яремче - місто, що розкинулося посеред Карпатських гір. Воно лежить біля Буковеля, водночас слугуючи не тільки транзитним пунктом до нього, а й самостійним курортом. Тут пахне бізнесом, бо з кожного двору на вас дивляться написи «Прокат», або ж майстерно вироблені дубові колиби, в яких шкварчать апетитні «кремзлики». Поруч з закладами харчування, наче весняні проліски, розкинулися здоровенні пентхауси і більш домашні мотелі.

На фоні гірських краєвидів, обділеним увагою залишається місцевий стадіон «Карпати». Арену, розташовану на висоті 550 метрів над рівнем моря, з одного боку оперізує залізнична колія, а з іншого автошлях на Буковель. Вона стиснута, геть неохайна і занедбана. ЇЇ пожовклі пластикові сидіння вже давно вимагають фарби, дерев’яна будівля (що слугувала роздягальнею) прогнила наскрізь, а непрацююче електронне табло покрито іржею.

Дивлячись на ці руїни, досить складно уявляти щось футбольне. Ще складніше уявити те, що лише 12 років тому тут приймали команду УПЛ.

«Карпати» Яремче довгий час прямували в нікуди. Все змінили дивні епізоди 2007-го року

В історії становлення футболу цих країв, більшість знакових подій крутиться навколо відомої команди «Спартак» (колишнє «Прикарпаття») з Івано-Франківська. В 1985-му році екс-спартаківець Дмитро Холява вирішив стати таким собі «Прометеєм навпаки». Якщо останній спустився з гір, щоб дати людям вогонь, то пан Холява піднявся в гори, щоб дати людям футбол. Новостворений колектив почав виступати в районних і обласних змаганнях, одначе, геть не досягаючи там серйозних звитяг.

Тривало так аж до початку 2000-их років, поки не пішла вгору політична кар’єра місцевого «рішали» Миколи Палійчука. Його інтереси доволі тісно перепліталися з інтересами тамтешнього футболу, адже Палійчук і сам донедавна бігав місцевими полями «на район». З вливанням коштів, на стадіоні в Яремчі з’явилося електронне табло, пластикові сидіння і накриття над ними. Команда змінила назву зі «Спартак» на «Карпати» і нарешті закріпилася в «еліті» чемпіонату Івано-Франківської області.

Згодом Палійчук продовжує кар’єрний ріст і отримує посаду губернатора всія Івано-Франківщини. В тому ж 2007-му році припиняє існування і вищезгаданий «Спартак». За дивним збігом обставин, левова частина його виконавців поповнять склад клубу із Яремчі. Протягом року, до любительських «Карпат» перейде десяток гравців, що свої останні сезони провели на рівні ПФЛ.

Після отримання спадку «Спартака», клуб перетворився у гегемона на аматорському рівні

Прибуття такої кількості професіоналів трохи розрухало місцеве болото. В сезонах 2007 і 2008 «Карпати» забрали кубок і чемпіонат, закріплюючись в статусі гранда та існуючи за принципом «гроші не проблема». Підготовку та тренування команда проводила в Івано-Франківську, приїжджаючи до Яремчі виключно на домашні поєдинки. Відчувши в собі впевненість, в 2009 році «Карпати» заявилися на любительський Кубок України.

Під турнір було проведено і додаткові трансфери. Із «Кримтпелиці» до Яремче переїхав Олег Веприк, котрий мав за спиною десяток матчів у Вищій лізі за львівські «Карпати». З бурштинського «Енергетика» причимчикували досвідчені Роман Ципердюк і Віктор Яневич, які на двох награли біля 500 поєдинків в ПФЛ.

Як наслідок, «Карпати» не загубилися в м’ясорубці аматорського кубку, хоча і не скажеш, що проїхалися по ньому наче «повний привід» по прикарпатському бездоріжжю. Шлях до фіналу був складним, і за підсумками двоматчевих дуелей, Яремче завжди долало суперників сугубо з різницею в один м’яч. Позаду залишилися «Карпати» ( Кам’янка-Бузька), закарпатська «Поляна», і «Полісся» з Добрянки, що на Чернігівщині.

В фіналі «Карпатам» протистояли більш досвідчені гравці «Ходака» з Черкащини. Ті виступали в аматорському кубку втретє поспіль і підтвердили клас в першій грі. В Яремчі все було інакше, бо ж колосальна підтримка трибун надихала на високі справи, такі як дубль Ципердюка і потрібний камбек на останніх хвилинах. Гуцули розгромили «Ходак» 3-0 і як переможці турніру отримали перепустку до Кубку України.

«Карпати» увірвалися в Кубок України з тренером, який свого часу ледь не побив Леоненка. Рознесли «Верес» і «Миколаїв»

Після виграшу кубку, в Яремчі намітився певний період застою. Клуб не зробив нових трансферів, не розпочав побудову роздягалень на стадіоні. Не відбувся і перехід до Другої Ліги, що було доволі дивно, враховуючи потужність складу. Відчувалося, що пік розквіту потроху минає і наче в підтвердження подібним думкам, «Карпати» йшли лише третіми в обласній лізі. Результат вважався просто катастрофічним, а тому перед стартом в Кубку України команда отримала нового наставника – Сергія Турянського.

Колишній гравець «Прикарпаття», який дебютував за збірну в 33 роки, виділявся доволі жорсткими методами. Так під час виклику до лав збірної України (першого і єдиного), він ледь не побився з Леоненком, коли Віктор Євгенович висміяв рідний край Турянського, назвавши його селюком. Ситуацію владнав лише Лужний, який стояв поруч і вчасно втрутився.

Рокіровка спрацювала. Попри погані справи в чемпіонаті області, «Карпати» успішно увірвалися у професійний футбол. В першому раунді Кубку України вони декласували рівненський «Верес», який вже роки безперспективно помирав у Другій лізі. Ажіотаж, викликаний кубковою магією, бив всі можливі рекорди відвідуваності. Заповнена арена спостерігала перемогу 3-0.

Якщо вікторія над «Вересом» і не виглядала несподіванкою, позаяк в складі клубу з Яремче рахувалося куди більше гравців з досвідом ПФЛ, то прохід «Миколаєва» став сенсацією. Акурат перед другим раундом кубку, «корабельники» призначили новим тренером Руслана Забранського. Той взяв у консультанти Анатолія Заяєва, чий досвід вже точно повинен був зупинити аматорів з Яремче. Одначе, попри тотальну перевагу «Миколаєва», гори знову побачили сенсацію.

Забранському і Заяєву не допоміг ні масований фінальний штурм, ні призначений пізній пенальті. Карпати забили в одній з не чисельних контратак і цього голу їм сповна вистачило для історичної путівки далі.

В 1/16 фіналу потрапили на «Волинь». Кварцяний влаштував скандал перед матчем, йому відповіли розгромом 3-0 в першому таймі

Отримавши в опоненти команду з УПЛ, в Яремчі, прогнозовано, почали боятися перенесення гри до іншого міста. «Волинь» закцентувала увагу на відсутності відповідних умов гірського стадіону. В першу чергу на роздягальню, яка мала вигляд звичайного дерев’яного будинку з трьома кімнатами. Волиняни запропонували провести матч у Луцьку, беручи на себе всі витрати гостей, або ж зіграти у Франківську. В Яремчі з цим були не згодні і наполягали на виїзді команди Кварцяного у Карпати. Останнє слово було за Федерацією, котра прийняла рішення на користь аматорів.

Кварцяний оскаженів і в пориві люті видав прес-конференцію. Тренер зауважив, що нещодавно відправив у Яремче свого оператора і був шокований отриманим відеоматеріалом. Він висміяв саме місто, висловивши припущення, що гроші зароблені на туристах ідуть не зовсім за призначенням – «Набудували 15-поверхові пентхауси, а на стадіоні немає де помитися» - резюмував коуч. Словесну естафету перейняв Євген Пічкур, який взагалі заявив, що він не в курсі, де знаходиться Яремче.

Зрештою, Кварцяний таки вивіз «Волинь» у гори. Віталія Володимировича серйозно зачепила скандальна ситуація зі стадіоном, а тому на Івано-Франківщину вирушив цілком бойовий склад. Неділько, Пічкур, Шарпар, Ващук, Майкон, Бутко, Сімінін – гравців такого рівня тамтешня поляна ще не бачила.

Зате побачила їх «побиття». Станом на 34 хвилину, в голову лізли безліч подібних епітетів, бо ж аматорський клуб громив Волинь 3-0, завдяки дублю Андрія Олійника і голу Кавинського. Те, що відбувалося на полі, не піддавалося жодному поясненню. Не мав його і Віталій Кварцяний, який двічі за перший тайм вибігав на поле, безліч разів покрив матюччям Владислава Ващука і замінив Пічкура вже в перші півгодини гри. Тепер той добре запам’ятав, де знаходиться Яремче.

Шоковані власним успіхом «Карпати», однак, не змогли довести казку до логічного хеппі-енду і 3000 глядачів стали свідками камбеку. Гравці з Яремчі фізично сіли в другому таймі, а волиняни, натхненні гучним спічем Кварцяного у роздягальні, швидко прибрали гру під себе – хет-трик Майкона і дубль Скоби зробили матч. Пізній гол Андрія Олійника виправив рахунок на 4-5, наче натякаючи на кінцеву інтригу, але все обмежилося лише відчайдушними натяками на неї.

Стадіон проводжав «Карпати» оплесками. Феєричний трилер поставив крапку не тільки матчі та кубковому поході, але, нажаль, і в історії клубу також.

Андрій Олійник став найкращим бомбардиром Кубка. Турянський згодом звинуватив гравців у нечесній грі, а взимку «Карпати» припинили існування

Після гри волиняни продовжили словесні баталії, виправдовуючи програний перший тайм через вкрай нерівне поле. Гравці «Карпат» не приховували розчарування, адже прохід до 1/8 фіналу був цілком реальним. Через декілька років Сергій Турянський скаже доволі неприємні речі. За словами тренера, йому відомо про «зраду» - троє футболістів його клубу злили матч у другому таймі, обравши не спортивний принцип, а долари.

Так чи інакше, але гра залишила слід в історії. Зокрема і для вищезгаданого Андрія Олійника, котрий додав хет-трик у ворота «Волині» до більш раннього дублю «Вересу», і затвердився в ролі найкращого бомбардира Кубку України 2010-2011 з п’ятьма голами. Як потім не старався Луїс Адріану, але наздогнати цю «карпатську машину» у нього не вийшло. Особливість досягнення ще й в тому, що Олійник був далеко не зірковим гравцем тієї команди, позаяк більшу частину кар’єри відбігав «на область».

Вже взимку Олійнику, як і решті гравців «Карпат», довелося шукати нове місце роботи. Після третьої позиції в чемпіонаті Івано-Франківщини, керівництво втратило всякий інтерес до фінансування і розпустило клуб. Або просто вирішило піти на піку визнання. Бо ж коли ще гравець з обласної ліги стане найкращим бомбардиром Кубку України. Це історія, як не крути.