ЛЕГЕНДИ FIFA 20, ПРО ЯКИХ ТИ НЕ ЗНАЄШ

Під час карантину більшість людей, які обожнюють футбол, грають у FIFA 20 або Pro Evolution Soccer 2020. Мені більше подобається FIFA. У даній серії гри у нас є можливість пограти за тих гравців, гру яких ми не мали змогу подивитись вживу чи по телевізору. Тож я вирішив про деяких легендарних футболістів розповісти, бо наврядчи нинишнє покоління знає, де грали дані гравці.

Іан Раш

Валлісійській футболіст, який відомий виступами за “Ліверпуль”, на секундочку, він є найкращим бомбардиром в історії “червоних”  (346 голів в 660 матчах). Свою кар’єру розпочав у клубі третього дивізіону – “Честер Сіті”. У 1980 році Раш своєю грою вразив “Манчестер Сіті” та “Ліверпуль”, які виступали у першому дивізіоні. В тому сезоні “Честер Сіті” дійшов до 5 раунду Кубка Англії, програвши “Іпсвіч Таун”, який наступного сезону завоював Кубок УЄФА. Валієць з дитинства вболівав за “Евертон”, але Боб Пейслі і рекордні 300 000 фунтів за трансфер молодого центрфорварда, відправили гравця на “Енфілд”. Провів 16 років в англійському гранді (у сезоні 87-88 була спроба заграти в “Ювентусі”, але туринці провели провальний сезон, забивши лише 35 м’ячів, 7 з яких забив Іан). За своє перебування в стані “скаузерів” валієць став 5-разовим чемпіоном Англії, 3 рази перемагав у фіналах кубка Англії, 5 разів тримав у своїх руках кубок Ліги і 6 разів Суперкубок Англії, а в сезоні 83-84 став володарем Кубка УЄФА. Свою кар’єру футболіста завершив у 2000 році в складі “Сідней Олімпік”. Також Раш був ролі головного тренера, він очолив клуб, в якому розпочав кар’єру гравця – “Честер Сіті”. Але після 2 сезонів ,легендарний форвард Уельса пішов у відставку через невдалі результати. Після цього він пішов коментувати матчі Ліги Чемпіонів на телеканалах ESPN та TNS. А у березні 2019 року Іан Раш заручився з моделлю, яка є на 22 роки молодшою за нього. Обраницю легенди червоних звати Керол Ентоні. Пара зустрічається ще з 2013 року. Керол – поп-співачка, модель і керує власним лейблом звукозапису.

Джон Барнс

Англійський футболіст, ямайського походження, відомий виступами за “Вотфорд” та “Ліверпуль”. До 13 років Джон проживав на Ямайці та після закінчення школи переїхав до Анлгії, де почав грати в аматорській команді « Седбері Коурт ». Саме в цій команді його замітили скаути “Вотфорда” та після вдалої гри за резервний склад, йому запропонували контракт. 17 років, саме стільки було Барнсу під час дебютного матчу за “шершнів” проти “Олдхем Атлетік”.  За шість сезонів півзахисник провів 233 поєдинки, в яких забив 65 голів, цим самим привабив представників тренерського складу “Ліверпуля”. На “Енфілді” англієць провів 10 сезонів, зігравши 314 матчів і забивши 84 голи. За цей час тричі виборював титул володаря Суперкубка Англії, став дворазовим володарем Кубка Англії та чемпіоном Англії. У 1999 році завершив кар’єру в “Чарльтон Атлетік”. Встиг побути головним тренером у “Селтіку”, “Транмір Роверс” та в збірній Ямайці. Зараз Джон працює коментатором на відомої британської корпорації ITV і на телеканалі Channel Five , а також щотижня веде власну передачу під назвою The John Barnes Show на телеканалі LFC TV ( Liverpool Football Club TV ), щочетверга. Він також був представником організації Save the Children . Барнс з'являвся в декількох шоу і ЗМІ для просування своєї благодійної діяльності.

 

Після восьми проведених років без футболу, він відкрив кілька тренувальних клінік в Карибському регіоні, давши молодим футболістам можливість приєднатися до клубу англійської Прем'єр-ліги «Сандерленд».

Сократеш

Гравець, який зробив собі ім’я у бразильському “Корінтіансу”  займає 63-е місце серед найкращих гравців XX століття за версією журналу World Soccer. Посідає 77-е місце серед найкращих гравців за всю історію футболу за версією журналу Placar. Входить в список найкращих гравців XX століття за версією Voetbal International.

У віці 20 років він дебютував у футболці “Ботафогу Сан-Паолу”, в якому він провів 4 сезони. Потім він приєднався до “Корінтіансу”, де за 12 сезонів зіграв у 297 матчах та забив 172 голи. У складі бразильського гранду був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,58 голу за гру першості. В останні роки своєї кар’єри він встиг зіграти за “Фіорентину”,, «Фламенго» та «Сантус». Завершив кар’єру у своєму першому клубі “Ботафогу Сан-Паолу” у 1988 році , проте не зігравши жодного матчу. Але  у 2004 році, через 15 років після завершення кар'єри, на кілька місяців став граючим тренером англійського клубу «Гарфорт Таун» з Регіональної ліги Англії. У клубі Сократес провів лише один матч, вийшовши на заміну за 12 хвилин до кінця зустрічі з «Тадкастер Альбіон».

4 грудня 2011 року Сократеш помер, а його улюблений “Корінтіанс” після декілька годин після смерті легендарного півзахисника оформив п’яте чемпіонство у чемпіонаті Бразилії.

Уго Санчес

Уго Санчес - вихованець футбольної школи клубу « УНАМ Пумас ». Перший професійний контракт у 1976 році він підписав зі своїм рідним клубом, в якому він провів 5 сезонів і показав неймовірну результативність, маючи середню результативність на рівні 0,53 голу за гру чемпіонату. Один сезон він провів у “Сан-Дієго Соккерс”, саме в цьому клубі йому вдалось вразити представників мадридського “Атлетіко”. У 1981 році він підписав контракт з  “матрасниками”, де провів хороших 4 сезони , вразив Європу своєю результативністю , засмучуючи голкіперів кожну третю гру ( 111 матчів, 54 голи). Мексиканець вразив своє грою інший клуб з Мадриду, а саме, “Реал”, з яким підписав контракт у 1985 році. За 7 сезонів, форвард  за  “вершкових” продовжував регулярно забивати, в середньому 0,72 рази за кожен матч чемпіонату. За цей час здобув титул володаря Кубка Іспанії , ставав чемпіоном Іспанії (п'ять разів), володарем Кубка УЄФА . Завершив професійну ігрову кар'єру в клубі « Атлетіко Селайя », за команду якого виступав з 1996 по 1998 рік .

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 2000 року, очоливши тренерський штаб клубу «УНАМ Пумас».В подальшому очолював команду клубу «Некакса», національну збірну Мексики та олімпійську команду країни. Керував мексиканською збірною в рамках розіграшу Кубка Америки 2007 року у Венесуелі, на якому команда здобула бронзові нагороди, а також розіграшу Золотого кубка КОНКАКАФ 2007 року у США, де мексиканці здобули «срібло». Наразі останнім місцем тренерської роботи була іспанська «Альмерія», яку Уго Санчес очолював як головний тренер до 2009 року.

Карлос Альберто

Бразильський захисник, який народився у Ріо-де-Жанейро, включений до переліку «125 найкращих футболістів світу» (відомого як «ФІФА 100»), складеного у 2004 році на прохання ФІФА до сторіччя цієї організації легендарним Пеле. Як гравець насамперед відомий виступами за клуб «Сантус», а також національну збірну Бразилії. Чотириразовий переможець Північноамериканської футбольної ліги. У складі збірної — чемпіон світу.

Свою кар’єру Карлос розпочав у “Флуміненсе”, де провів 3 сезони. А ось наступні 8 років ,провівши 440 матчів (40 голів). Згодом з 1974 по 1981 рік грав у складі команд клубів «Флуміненсе», «Фламенго», «Нью-Йорк Космос» та «Каліфорнія Серф». Протягом цих років тричі виборював титул переможця Північноамериканської футбольної ліги.

Після закінчення кар’єри він став тренером . Тренував, серед інших футболісти бразильських клубів, а також команди Нігерії та Омана . 14 лютого 2004 року він став головним тренером Азербайджану . Після програшу проти Польщі 4 червня 2005 року в Баку (0: 3) (під час якого, він вдарив технічного арбітра і вибіг на поле, припускаючи, що матч був договірним ), він пішов у відставку. На 73-му році життя помер Карлос Альберто Торрес. Смерть наступила від серцевого нападу, повідомляє прес-служба Міжнародної федерації футболу (ФІФА).

Франко Барезі

Легендарний захисник, який всю кар’єру провів у “Мілані”. Хоча в дитинстві Франко був фанатом “Інтером”, проте його не взяли в школу міланського клубу, на відміну від його брата Джузеппе. Але юнака замітив Італо Гальбьяті , який працював в структурі « Мілана ». Саме завдяки йому Барезі опинився в таборі «россонері». У 1977 році він дебютував у складі «Мілана», провівши до кінця сезону лише три матчі. Уже в наступному сезоні Барезі став гравцем основного складу клубу, який вперше за 11 років зумів виграти Серію А. Був період у Франко, коли міг опинитись в іншому клубі Європи( на початку 80-х, коли "Мілан" грав у Серії Б), але захисник вирішив зберегти вірність клубу. Фанати за цей вчинок закохались в Барезі. У 1982 році молодий захисник став капітаном «Мілана». Також він один з небагатьох футболістів, які провели всю свою ігрову кар'єру в одному клубі, за який зіграв 719 ігор і забив 31 гол. Ігровий номер Барезі (всю кар'єру він виступав під 6 номером) був виведений з клубного звернення і назавжди закріплений за ним. Рішення завершити ігрову кар'єру він прийняв в 1997 році у віці 37 років.

Этот пост опубликован в блоге на Tribuna.com. Присоединяйтесь к крупнейшему сообществу спортивных болельщиков!
Другие посты блога
Футбол і нічого особистого
+8
Реклама 18+
Написать комментарий
Loading...
Реклама 18+