Перелік капітанів футбольних збірних, які вигравали чемпіонат Європи. Тест для визначення віку для читачів Трибуни

Вдалий капітан завжди цінувався, як пів команди. Звичайно, можна навести й протилежні приклади. Пригадати тих, хто кидає капітанську пов'язку, робить дивні заяви про тренерський штаб або керівництво у соціальних мережах або переходить в команду до принципового суперника. Але для більшості капітан завжди двома ногами за улюблену команду. Це людина, яка просто зобов'язана сперечатися з суддею, надихати на нові подвиги або пред'являти недолугим гравцям у роздягальні.

У цьому матеріалі пропоную згадати тих, хто підіймав над собою кубок Анрі Делоне. Освіжаючи у пам'яті кожного з запропонованих спортсменів, пропоную пройти тест і визначити наскільки давно ви є футбольними фанатами. Згадайте, чиєю грою мали можливість насолоджуватися, а чий тріумф ніколи не бачили.

Кріштіану Роналду (Португалія, 2016 рік)

Розпочнемо з найлегшого. Ім'я цього португальця відомо навіть далеким від спорту. Роналду давно визнаний легендою та одним з найвидатніших футболістів сучасності. Чого б не говорили, але він впевнено виграв всі можливі особисті титули та нагороди. Єдиним, що лишилося виграти був титул для своєї збірної. І ця мета була досягнута у Франції. Забиваючи на турнірі, він увійшов в історію, як футболіст, що робив це на чотирьох Євро поспіль. Дограючи фінал на лаві запасних через травму, він активніше інших підбадьорював і підказував колегам, вболівав за кожен змарнований епізод. Коли Едер забив єдиний гол у тому матчі, він помчав до партнерів відзначати зароблений для своєї збірної довгоочікуваний кубок. Як ніби тієї травми й не було зовсім.

Ікер Касільяс (Іспанія, 2012 і 2008 рік)

Коли капітан грає на лінії воріт, вагомість його дій для команди збільшується багаторазово. Касільяс провів найкращий відрізок кар'єри в мадридському Реалі. Але вершиною успіху стали два чемпіонати Європи та мундіаль. Особисто мені запам'яталася його суха серія в плей-офф Євро-2008. А день, коли він підіймав трофей на Олімпійському у Києві, змусив мене пустити скупу сльозу фаната футболу. Він став єдиним з капітанів, хто зміг зі своєю збірною захистити титул чемпіона Європи. Ставши чемпіоном світу у ПАР, він увійшов до числа небагатьох футболістів, які підкорили всі основні клубні та міжнародні турніри.

Теодорос Загоракіс (Греція, 2004 рік)

Для багатьох Загоракіс був і лишається невідомим гравцем АЕКа, ПАОКа, Болоньї та Лестера. Але у 2004 доля подарувала йому хорошу можливість все змінити. На тому турнірі у Португалії його збірна Греції не значилася навіть серед претендентів на вихід в плей-офф. Але зігравши у тій команді ключову роль, Загоракіс здійснив неможливе та отримав цілком заслужену нагороду кращого гравця турніру. До речі, вперше забити за збірну йому вдалося тільки в матчі проти Данії, який відбувся через сім місяців після тріумфального Євро. А єдиним значним клубним трофеєм для нього став кубок Греції у 2002 році.

Дідьє Дешам (Франція, 2000 рік)

Сучасним уболівальникам Дідьє Дешам знайомий тільки як тренер збірної Франції, з якою він домігся виходу у фінал домашнього Євро 2016 і перемоги на чемпіонаті світу у Росії через два роки. Але ті, хто застав гру збірної Франції на рубежі століть, пам'ятають гру капітана Дешама. Зігравши у футболці збірної космічні на той час 103 гри, «підношувач води» (цим уїдливим прізвиськом «нагородив» француза Ерік Кантона) зумів виграти й чемпіонат світу 1998 року. Улітку, якщо звичайно турнір буде розіграний, у Дешама буде можливість повторити те феноменальне досягнення вже на посаді тренера.

Юрген Клінсманн (Німеччина, 1996 рік)

Кар'єра футболіста Клінсманна, що охоплює в тому числі й 106 ігор за збірну Німеччини, відома не тільки відданим шанувальникам німецького футболу. Сучасникам він може бути знаком як тренер збірної Німеччини початку 2000-х та в результаті короткого «експерименту» на посаді тренера Баварії. Капітанською пов'язкою на чемпіонському Євро Клінсманн «зобов'язаний» травмі Лотара Маттеуса. Але на те він і «золотий бомбардир», щоб не втрачати такі можливості. Саме завдяки цій якості він увійшов в історію, забивши на 6 великих міжнародних турнірах.

Ларс Ольсен (Данія, 1992 рік)

Історія з чемпіонством збірної Данії варта окремої книги. Замінивши відсторонену Югославію та отримавши путівку на турнір в останній момент, команда Ольсена скористалася шансом. А сам капітан, дізнавшись про щасливий квіток, примчав на турнір до Швеції на власному автомобілі прямо з відпочинку в Туреччині. Зігравши у збірній 84 ігри, з яких 64 в статусі капітана, Ольсен і донині є рекордсменом за цим показником. На клубному рівні єдиним успішним відрізком є 6 сезонів за Брондбю, під час яких він став п'ятикратним чемпіоном Данії.

Рууд Гулліт (Нідерланди, 1988 рік)

Проводячи один з кращих відрізків в кар'єрі в італійському Мілані, фантастичний Гулліт також допоміг завоювати перший серйозний трофей для своєї збірної. Він був по-справжньому ключовим гравцем у ті часи, за що й отримав заслужений Золотий М'яч у 1987 році. Варто відзначити ще один знаковий вчинок у його кар'єрі. Через рік після переможного фіналу Євро, не залікувавши до кінця травму коліна, Гулліт вийшов у фінальній грі Ліги Чемпіонів. Рууд зумів відзначитися дублем, але героїчний вчинок коштував гравцеві досить дорого. Він змушений був відновлюватися після рецидиву, провівши на лікарняних ліжках практично весь наступний сезон. Гулліт не губився в компанії не менш легендарних Ван Бастена та Райкарда, з яким грав разом у Мілані та збірної Нідерландів. Не забули про нього і ми.

Мішель Платіні (Франція, 1984 рік)

Для багатьох персона Платіні відома по роботі на посаді президента УЄФА і скандального звідбнення після звинувачення у корупції. Але якщо подивитися на його кар'єру гравця, можна побачити успішний епізод у складі Ювентуса, три Золотих М'ячі та перемогу на домашньому Євро 1984. Забивши в кожній грі, в тому числі у ворота збірної Іспанії у фіналі на Парк де Пренс, Платіні з 9 голами став кращим бомбардиром. Всього за збірну він провів 71 матч, забивши 41 гол.

Бернард Дітц (ФРН, 1980 рік)

Всю свою клубну кар'єру Бернард Дітц присвятив двом клубам Дуйсбургу та Шальке 04, зігравши в них 533 гри. Однак по-справжньому незамінним він став у збірної ФРН, в якій був капітаном з 1979-го по 1981-й. У складі національної команди Дітц завойовував срібло Євро 1976 в Югославії та золото італійського Євро 1980. На чемпіонському турнірі лівий захисник Дітц пропустив лише одну гру проти Греції через побоювання отримати жовту картку і не зіграти у фіналі.

Антон Ондруш (Чехословакія, 1976 год)

Розпочавши кар'єру гравця у братиславському Словані під керівництвом Йозефа Венглоша, з повільного нападника Антон Ондруш став захисником. Ставши взірцевим капітаном Слована, Ондруш отримав пов'язку і в національній збірній, в тому числі на тріумфальному для неї чемпіонаті Європи в Югославії. У півфіналі турніру, граючи проти Нідерландів, Ондруш примудрився забити як чужі, так і у свої ворота. Однак цей епізод не завадив йому зіграти у всіх матчах турніру без замін. У фіналі в серії пенальті була переможена збірна ФРН. Ця серія була першою в історії на подібних турнірах. В заслуги Ондруша також можна віднести бронзу, яку він виграв разом з командою на наступному Євро.

Франц Бекенбауер (ФРН, 1972 рік)

Народившись в Мюнхені, Бекенбауер не довго визначався з клубом, ставши гравцем Баварії. Відігравши за цей клуб понад 400 ігор, він привів його до слави та став відомим сам, тричі поспіль вигравши Кубок Європейських Чемпіонів. У складі національної збірної він виграв перше в історії золото чемпіонату Європи та домашній чемпіонат світу 1974 року. За період кар'єри він чотири рази визнавався гравцем року у Німеччині та двічі, в 1972 і 1976, вшановувався нагородою Золотий М'яч. Провівши в збірній феноменальні на той час 103 гри, половину з яких з капітанською пов'язкою, Бекенбауер завоював срібло чемпіонату світу 1966 року і чемпіонату Європи 1976, а також бронзу мундіалю 1970.

Джачінто Факкетті (Італія, 1968 рік)

Якщо прізвище Бекенбауера ще знайоме нинішнім шанувальникам футболу, то про капітана збірної Італії Джачінто Факкетті чули лише найвідданіші фанати міланського Інтера. Цьому клубу він присвятив майже все своє життя, відігравши трохи менше ніж 500 ігор. Після завершення кар'єри футболіста він займав різні посади в керівництві та помер від раку президентом Інтера. Національну команду Факкетті виводив у фінал чемпіонату світу 1970 року у Мексиці. З нею він зумів виграти домашній чемпіонат Європи. До речі, та перемога на європейському турнірі залишається єдиною для збірної до нині.

Ферран Олівелья (Іспанія, 1964 рік)

Як і Факкетті, каталонець Ферран Олівелья всю свою клубну кар'єру провів в Барселоні. Він починав свій шлях у системі Барселони ще у далекому 1954 році. За 10 років Ферран доріс до капітанської пов'язки основного складу у своєму клубі та став капітаном збірної Іспанії. Відігравши 513 офіційних матчу за Барселону та 18 у збірній, Олівелья відрізнявся дисципліною, вимогливістю до себе і гравцям, що дозволило стати беззаперечним авторитетом для кожного.

Ігор Нетто (СРСР, 1960)

9 січня цього року легендарному капітану збірної, яка перша виграла континентальні змагання, повинно було б виповниться 91 рік. Ігор Нетто, як і весь склад тієї команди, не дожив до наших днів. Але він і донині залишається легендою московського Спартака, який став для нього єдиним і в якому він провів 18 сезонів. На полі Ігор Олександрович завжди вимагав від гравців максимум і сам відзначався порядністю та працьовитістю. У кожній грі він готовий був віддати за свою команду все, що у нього було. Відомим фактом, що вказує на його чесність, став епізод матчу проти Уругваю на чемпіонаті світу 1962 року, в якому він вказав судді на дірку в сітці воріт суперника, через яку був не справедливо зарахований гол радянської збірної.

Анрі Делоне, який створив турнір для європейських збірних. Кубок, що розігрується на ньому, носить його ім'я.

Поділіться результатом у коментарях до посту. Напишіть, кого пам'ятаєте з перерахованих капітанів. Поділіться спогадами епізодів їх карєри, свідками яких були або похваліться особистою зустріччю з героями матеріалу. Дочитавши матеріал до кінця, оцініть його якість плюсом або мінусом. Це дуже важливо для розвитку блогу і його автора.

У статті використані матеріали сайтів: uefa.com, rsport.ria.ru inter.it, dfb.de, thesun.co.uk, the18.com, besoccer.com, footballwhispers.com, wallpapercave.com, sportingnews.com, kakprosto.ru, odioeternoalfutbolmoderno.es.