Неофіційний Кубок Володарів Кубків 2003/2004 рр. - тріумф Арагонеса та Ето'о
2004 був роком коли в європейському футболі «гру» перевернули андердоги – чемпіоном Європи стала збірна Греція в якій грали переможці неофіційного Кубку Володарів Кубків 2001 та 2002 рр. Теодорас Загоракіс, Деміс Ніколаїдіс, Васіліс Цартас, Васіліос Лакіс та Траянос Деллас, а Лігу Чемпіонів виграв «Порту» Жозе Моурінью, після чого сеу Жозе відправився в «Челсі» обсипаний мільйонами Абрамовича.
Попередні частини:
Проте в КУЄФА сенсації не сталося: переможець – іспанська «Валенсія» за спиною мала два фінали ЛЧ у 2000 та 2001 рр., а у 2002 та, в тому ж, 2004 рр. перемагала в Прімері, тому була фаворитом турніру. Проте на титул неофіційного володаря КВК 2004 р. вона претендувати не може, оскільки не була ані володарем, ані фіналістом Копа Дель Рей 2003 р. Так само і марсельський «Олімпік», який брав участь в КУЄФА через сито ЛЧ.
В півфіналі «летючі миші» з «Местальї» вибили з турніру «Ньюкасл Юнайтед», який потрапив турнір через участь в Лізі Чемпіонів, а «Олімпік» пройшов переможця Кубку Інтертото – іспанський «Вільяреал». На стадії ¼ «Валенсія» перестріляла в очній дуелі французький «Бордо», який в минулорічному Кубку Франції дійшов лише до півфіналу, а марсельський клуб здобув перемогу над міланським «Інтером», який в Коппа Італія вилетів вже на стадії однієї восьмої від «Барі». «Сороки» з «Сент-Джеймс Парк» на цьому етапі здобули перемогу над минулорічним чемпіоном Нідерландів – ПСВ, що теж не допускає можливості перемоги в неофіційному КВК, а «Інтер» пройшов віце-чемпіона Шотландії та учасника тогорічної ЛЧ – «Селтік».
Таким чином, вчетверте поспіль переможець буде визначатися серед учасників однієї восьмої Кубку УЄФА. Валенсійцям в цьому раунді безуспішно протистояв турецький «Генчерберлігі», але він хоч і був фіналістом Кубку Туреччини, володарем останнього був «Трабзонспор», який теж брав участь в КУЄФА. «Марсель», на цьому етапі, пройшов англійський «Ліверпуль», який теж кваліфікувався в турнір через місце в Прем’єр-лізі, а не кубкове сито. І, зрештою, «Ньюкасл» пройшов… чинного володаря Копа Дель Рей 2003 р. іспанську «Мальорку», яка й стає неофіційним володарем Кубку Володарів Кубків 2004 р.
«Мальорку» в тому сезоні очолював легендарний іспанський ентренадор, вже покійний, Луїс Арагонес, який прийшов в команду в жовтні, змінивши на посаді португальця Хайме Пачеко. А головною зіркою команди був один з кращих нападників «нульових» камерунець Самуель Ето’о, який згодом запалював в «Барсі», «Інтері» та відомий своїм вояжем за грошима в махачкалинський «Анжи». До речі, Самуель і досі виступає за турецький «Коньяспор», а в «Мальорці» став найкращим бомбардиром в історії клубу.
Решта гравців, в основному, були непомітними іспанськими та латиноамериканськими футболістами середнього рівня. Можна виділити тільки аргентиського кіпера Лео Франко (4 матчі за збірну Аргентини), який згодом багато пограв за «Атлетіко», уругвайського нападника, теж відомого виступами за «Атлетіко» Фернандо Корреа (4 матчі за збірну Уругваю),бразильського хава Нене, який згодом успішно виступав за «Парі Сен-Жермен» та нідерландця Арнольда Брюггінка (2 матчі за збірну Нідерландів).
Мальорка 2003/2004 (орієнтовний склад)
Лео ФРАНКО – Давід КОРТЕС, ПОЛІ, НІНЬЙО, Федеріко ЛУССЕНХОФ – Гонсало КОЛЬСА, Арнольд БРЮГГІНК, Алехандро КАМПАНО, НЕНЕ – Фернандо КОРРЕА, Самуель ЕТО’О
NB.Правила неофіційного Кубку Кубків:1.За основу беруться ті команди, які кваліфікувалися як володарі або фіналісти національних кубків до КУЄФА або ЛЄ.2.Ті, що пройшли до Ліги Чемпіонів не включаються, навіть якщо вони приєдналися до КУЄФА або ЛЄ, після вильоту з третього місця групового етапу ЛЦ, оскільки формат КВК навряд чи б перебачав таку можливість в подальшому.3.Якщо переможець КУЄФА чи ЛЄ не відповідає критеріям п. 1-2 ми переходимо до аналізу фіналіста. Якщо ніхто з них: тоді до півфіналістів і пріоритетність в цьому випадку: виліт від успішнішого суперника на наступному етапі. Якщо і тут ні - тоді чвертьфіналісти і так далі.
