ТОП-7 місць України, в які треба поїхати гравцям УПЛ у зимову відпустку

Останній тур перед зимовою паузою - це більше про догравання, ніж про боротьбу та мотивацію. Грати на засніжених полях дубовими м'ячами - це більше про знущання, ніж про задоволення від футболу. Не дивно, що наші майстри ноги та м'яча вже подумки були в теплих краях, де дружини або дівчата в бікіні, тепле море лоскоче їх робочі інструменти(ноги, звісно, яким ще інструментом заробляють футболісти?!), а чорнявий Алехандро несе на таці безалкогольний(сподіваюсь) коктейль. Ідилія, насолода, хештег #ось_чому_я_став_професійним_футболістом.

Але навіщо обмежуватись теплим океаном? Хіба в Україні немає унікальних місцин, де можна відпочити, зарядитись енергією у місцях сили і витратити гроші на своїй батьківщині, а не на батьківщині Алехандро?

"VAR VAR" склав ТОП-7 прекрасних українських альтернатив мальдивам, туреччинам та іншим домініканам. Увага: пост викликає нестримне бажання міняти відкладені долари, бронювати житло та купувати квитки.

Красногорський чоловічий монастир в честь всіх святих, Мукачево

Красногорський чоловічий монастир, Мукачево, фото monasteries.org.ua

"Гравці Миная ходять в церкву не тільки тоді, коли потрібно, але все одно не допомагає" після одного з матчів заявив півзахисник "Миная" Данило Книш. Вторив йому захисник "Чорноморця" Роман Ванат: "Як каже одна відома людина, мабуть треба перед кожним матчем ходити в церкву". Не секрет, що ця "відома людина" і започаткувала церковний тренд в українському футболі, посівши місце у пантеоні легендарних мемів. Київський десант, зміна тренерів, запрошення вічного рекордсмена - якщо такі кроки не допомогли "Минаю" та "Чорноморцю" здобути результат і надію, час звернутись до божих сил.

Красногорський чоловічий монастир у місті Мукачево - наймолодший монастирський комплекс на Закарпатті, але вже встиг прославитись своїми дивами. Диво сталось так: на пасхальні свята під скло головної ікони поклали лілії. Поклали і поклали, під скло і не такі речі можна запхати. Але через місяць, на Трійцю, сталось неймовірне: лілії вкрали цигани на перепродажу хоч і засохли, але на них виросли живі квіти, які пахли на весь храм! Квіти під іконою стояли без води та землі, тільки кожен день читався Акафист Богородиці(що б це не було). Відтоді засушені квіти роздають у пасхальний період всім вірянам, бо ті(квіти, а не віряни) мають цілющий ефект і допомагають перейти у "Фіорентину" і лікують від різних хвороб.

Дістатись до монастиря дуже легко: треба потягом доїхати до Мукачево, а далі автобусом до вулиці Монастирської, вхід на територію абсолютно вільний.

Мем про кота-стендапера, фото з особистого архіву Ігоря Симоненка

Одеситам до Мукачево добиратись важче, але для них є чудова альтернатива поблизу. В Одеській області є мальовниче село Кулевче, а там Засуха купив ще один футбольний клуб теж є монастир, в якому на сухоцвіті розквітають живі квіти. Якщо це диво теж не допоможе одеським гравцям, то хоч подивляться, яка красива наша Україна. А то в своєму Києві тільки автобус від Видубичів до бази у Конча-Заспі бачили.

Покерні клуби України

Покерний клуб у Києві, фото ru.pokerdiscover.com

Статус турнірного покеру було затверджено в Україні в серпні 2018-ого року. Це означало, що на законодавчому рівні покер перестав мати відношення до азартних ігор. Покерні клуби України отримали можливість легально функціонувати, проводячи престижні місцеві та міжнародні турніри. Більше того, Всеукраїнська федерація спортивного покеру суворо регламентує такі турніри, а щоб покерний клуб працював легально, необхідно пройти атестацію і отримати ліцензію.

До чого тут футболісти? Звертаємось до першоджерела. Слова "Хто добре грає в покер, той гарно думає на полі" належать одному з найодіозніших тренерів УПЛ прямо зараз Юрію Максимову. Згідно цієї логіки, президент одного з київських клубів побудував би хорошу футбольну кар'єру. Але мова зараз не про нього, а про полтавців, які казино Монако з легкістю можуть замінити українськими покерними клубами. А вони, до речі, функціонують по всій Україні: Київ, Львів, Харків, Одеса, Краматорськ. Нацуя нам Ніцца, так би мовити. І не треба чекати, поки у "Мерседеса" проб'ється колесо. Доїхати у покерний клуб можна і на метро, і на трамваї, і на тролейбусі.

Національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, фото timetotravel.in.ua

"Готуй санчата влітку, а віз взимку" каже український фольклор. "Змініть цю жахливу емблему!" кажуть дизайнери та вболівальники спортивному клубу "Дніпро-1". Щоб надихнутись прекрасним і створити красиве, не потрібно їхати в Італію на місцеву архітектуру. Достатньо відвідати місто Чернівці і побачити вживу український Гоґвортс. Будівництво розпочалось ще у 1864 році і тривало декілька десятиліть. Головна ідея стилю еклектика, у якому побудовано університет, несе в собі змішання різних стилів, поглядів та філософій. Архітектурна еклектика - стиль, орієнтований на використання в одній будові різних форм з минулого. Хіба не цей стиль несе в український футбол керівництво "Дніпра-1"?

А до чого тут санчата?

Дякую за питання від уважних читачів. Логіка наступна: коли дитина досягає шестирічного віку, їй час йти до школи. А турботливі батьки починають підготовку до цієї грандіозної події задовго до 1 вересня. І тому, замість спекотних пляжів і водяних гірок, дитина вчиться читати і рахує цифри. "Дніпру-1", який нещодавно відсвяткував шестиріччя, пощастило: як мінімум одна цифра точно знайома.

Санаторій для лікування нервової психічної системи "Куяльник", Одеса

Санаторій "Куяльник" ім. Пирогова, фото od.vgorode.ua

Куяльник - унікальний лиман, який знаходиться під Одесою. Ще двісті років тому лікарі дослідили, що місцева багнюка має лікувальні властивості. Зокрема, вона складається з багатьох мікроелементів, корисних для людського організму. Це, звісно, не лілії під іконою, але захворювання шкіри або остеохондроз лікуються на ура.

Повітря на лимані теж лікує: запах солі і спокою благодійно впливають на гостей пансіонату ім. Пирогова, побудованого у 1833 році(якщо вірити цим гостям). Уявіть картинку: ви обмазались лікувальною багнюкою і гуляєте старовинними залами пансіонату, де все просякнуте затишком і благородною, на межі з розкішною, вічністю.

Зала в "Куяльнику", фото очевидців

Після реабілітації в такому місці неможливо не стати ментально здоровішим та врівноваженішим. Ставимо питання: хто в українському футболі найбільше потребує реабілітації у санаторії, де лікують нервові захворювання? Хто на лікувальний лиман може приїхати зі своєю багнюкою, бо раз по раз стрибає в неї з головою? Відповідь така ж очевидна, як і висновок до цього абзацу: путівку Євгену Селезньову дайте в "Куяльник".

Смотрицький каньйон, Кам'янець-Подільский

Смотрицький каньйон, фото wikimedia.org

Мільйони років тому ріка Смотрич була повноводним бурхливим потоком і правим рукавом могутнього Дністра. Саме тоді вона проробила у вапнякових подільських пагорбах глибокий і довгий каньйон. З того часу лишився лише Микола Несенюк, а колись велична ріка стала скромним струмком. Щоправда, каньйон теж лишився.

В одному місці річка робить віраж, утворюючи фактично замкнуту петлю. На півострові всередині неї розкинулось місто Кам’янець-Подільський, а не «Динамо» зразка 1999-ого року, тому що це петля ріки, а не петля часу. Каньйон служить захисним ровом, майже таким надійним, як захист «Динамо» в УПЛ. Унікальний природній феномен каньйону у тому, що він розтягнутий в довжину на 9 кілометрів, а висота його місцями досягає до 50 м, тобто деінде каньйон сягає зросту Євгена Хачеріді(як вам такий панчлайн?).

Якщо вам замало відсилок до київського клубу, то згадайте, чим займатиметься «Динамо» навесні(я підкажу): переглядом євровесни(тут я трошки шкодую, що назва каньйону не перекладається і я власноруч позбавляю себе головного каламбуру, але йду на цю жертву, тому що ніхто не казав, що журналістика - це легко).

"Але ж «Шахтар» теж вилетів з єврокубків!" - зауважать головні орнітологи країни і матимуть стовідсоткову рацію. Але для відпустки «гірників» я приберіг окреме місце, яке має назву

Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, Маріуполь

ММК ім. Ілліча, фото "Обозреватель"

Так, банально, товсто та примітивно. Розумію і каюсь, друзі, але дайте шанс відповісти на одвічне питання, яке турбує людство: навіщо і нахіба?

Які асоціації у вас викликає словосполучення "металургійний комбінат"? Потужність, жар, розплавлений метал, який лавою тече назустріч прекрасному. Пристрасть, вогонь і жодних компромісів, жодної милості ворогам. Сталевар не розплавить тонну металу і не скаже "Все, досить". Сталевар плавитиме другу, третю, четверту, аж поки не закінчиться зміна. Тому що перевага сталевара над металом настільки очевидна, що її не розгледить тільки дуже хороший спортивний журналіст. Або не дуже хороший відеоблогер.

Бразильці не захочуть їхати? Шукаємо для них мотивацію і знаходимо її у несподіваному джерелі: списку нагород ММК ім. Ілліча, де серед всього золотим відблиском радує око... "Золотий глобус". І зовсім не обов'язково знати, що кіно тут ні при чому. Бразильці кіно люблять. І дивитись, і зніматись у ньому.

Третя причина надто щемлива: у відпустку в першу чергу хочеться додому. Хоч ти і балбес, який рідко дзвонить, а ще рідше буває, але вдома на тебе завжди чекають.

Фото з особистого архіву В'ячеслава Шарафутдінова

Будинок добрих змій, Харків

Улюбленець Андрія Борячука, фото з FB-спільноти "Будинок добрих змій"

Закінчимо екзотикою, в пошуках якої футболісти УПЛ здійснюють багатогодинні перельоти, а могли б просто скористатись послугами Укрзалізниці і махнути на Інтерсіті+ у місто Харків. Саме там функціонує емоціонаріум, де можна насолодитись спілкуванням зі слизькими та неприємними тварюками(і я зараз не про ФФУ). Саме там можна власноруч перевірити, у кого найдовший пітон у Харкові: у "Металіста" чи "Металіста-1925". Саме там можна зголодніти настільки, що захочеться відвідати найсмачнішу у світі випічку з заводу "Кулінічі" за версією найкращого журналіста України. Щоправда, без побічного ефекту не обійтись: вам доведеться познайомитись з версією, що найдовший пітон у Харкові - у найкращого спортивного журналіста. І якщо не хочете бути переконаним на власні очі - просто погоджуйтесь.

Добре там, де нас немає. Добре тим, хто не читає текст, а дивиться тільки картинки. Добре тоді, коли не інтерв'ю і не репортаж. Відпочивайте там, де мріяли. Мандруйте туди, куди хочеться вам, а не довіряйте блогам з сумнівною репутацією. Дивіться, дізнавайтесь нове, купуйте магнітики або молодих бразильців(якщо маєте на це кошти і легальні права). Смійтесь над українським футболом, не забувайте його дивитись і пам'ятайте: навіть незадовільну з точки зору результату нічию можна відсвяткувати так, наче виграли кубок.