Динамо і Хайдук. Від союзників до ворогів

Хорватське дербі є одним з «найгарячіших» в Європі: величезні банери, гучні заряди, грандіозні фаєр-шоу. Та, звичайно, сутички фанатів, відео яких заполоняють YouTube наступного ранку після дербі. Але так було не завжди.

Старі добрі часи

«Колись ігри між загребським «Динамо» і «Хайдуком» були схожі на свято. Це було єдине місце, де хорвати могли виразити свою ідентичність, місце єднання хорватської нації. Весь стадіон співав разом, це було фантастично», – згадує Славен Біліч, колишній гравець «Хайдука.»

Тоді для хорватів ворогом була Сербія та все, що було з нею пов’язане. Звичайно, «Црвена Звезда» та «Партизан» входили у цей список. Фанати «Динамо» та «Хайдука» часто відвідували матчі, коли один з їхніх клубів грав проти югославських грандів з Белграда. Зрештою, саме футбольні фанати стали каталізатором громадянської війни в Югославії та подальшої війни Хорватії за незалежність.

На початку 1990 року «Партизан» приймав вдома «Хайдук». Через 10 хвилин господарі вже вели 2:0. «В той час, – пояснює Біліч, – настрої в країні були похмурими. Югославія була на грані розпаду, напруга була дуже високою. Після того, як ми пропустили другий гол, сотні наших фанатів зламали огорожу та вибігли на поле.»

Більш жорстоким виявився матч між загребським «Динамо» та «Црвена Звезда» в травні того ж року, котрий став символом початку розпаду Югославської федерації. Буквально за два тижні до матчу, президентом Хорватії був вибраний націоналіст Франьо Туджман, який пообіцяв привести республіку до незалежності, тому насилля на стадіоні «Максимір» здавалось неминучим.

Фанати «Црвена Звезда» почали кидати стадіонні сидіння та каміння у фанів «Динамо», а поліція цьому ніяк не перешкоджала. Коли ж хорватські фанати вибігли на поле, поліцейські їх атакували.

Саме тоді було зроблено знамените фото, де капітан «Динамо» Звонимир Бобан б’є ногою поліцейського. За цей вчинок Бобан отримав дискваліфікацію від югославської Федерації футболу та пропустив Чемпіонату світу, але він не шкодує: «Це був найкращий мій вчинок за все життя. Я хотів захистити наших фанатів, хотів боротися з несправедливістю, що коїлась в той день.»

Гравців «Црвена Звезда» евакуювали зі стадіону вертольотами. 138 фанатів та поліцейських було поранено. Той матч став каталізатором війни.

Незалежність

Після здобуття незалежності фанати «Динамо» і «Хайдука» більше не мали очевидного ворога, тому стали ворогами для одне одного. Але не все так просто.

«Коли Хорватія стала незалежною, ми повернулись до старої комуністичної системи, коли управління країною здійснюється з центра. Просто раніше нас контролював Белград, а тепер Загреб», – говорить Здраво Райк, журналіст зі Спліта. «Якщо ви хочете отримати гарну освіту, вам потрібно вступати до університету в Загребі, хочете хорошу роботу – треба їхати в Загреб. Я живу і плачу податки у Спліті, а всі гроші йдуть у Загреб. Навіть Чемпіонат світу по пляжному футболу провели не у курортному Спліті, а в Загребі, який за 100 кілометрів від моря. Вони взяли пісок зі Спліта та привезли його в Загреб – це просто неймовірно!»

Збірна Хорватії теж найчастіше грає в столиці. Це виглядає логічним, враховуючи те, що чверть населення проживає в Загребі, проте невдоволення жителів Спліта теж можна зрозуміти.

У столичного журналіста Деяна Бауера інша думка. «У нас є приказка: «Коли в Спліті йде дощ – винен Загреб». Він натякає на лінивість жителів півдня Хорватії: «Загреб знаходиться недалеко він Відня, тут все чітко й організовано, тоді як в Спліті у людей «середземноморське» ставлення до життя.»

Славен Біліч дає збалансовану оцінку: «Загреб і Спліт – чудові міста, але дуже різні. Загреб більш схожий на Лондон, люди там зайняті, постійно працюють. Спліт більш затишний, я жив біля пляжу і мені потрібно було всього 6 хвилин, щоб доїхати до в інший кінець міста. В Спліті ви постійно можете бачити своїх друзів. Зовсім різні міста».

Torcida і Bad Blue Boys

Палац Діоклетіана, пагорби Марджан та футбольний клуб «Хайдук» – ось три речі, що символізують Спліт. Клуб був заснований 1991 року групою студентів з Чехословаччини, а 1950 року почало діяти фанатське угрупування Torcida.

Ультрас відразу впали у немилість до Югославського режиму. Керівництво Компартії були не в захваті від того, що група людей збираються без їх контролю. Засновник Torcida навіть отримав три роки в’язниці, а капітан «Хайдука» був виключений з партії.

Штаб-квартира фанів «Хайдука» нагадує клуб для робітників: погано освітлене, задимлене приміщення з баром та більярдним столом. «Подивіться на це місце. Тут навіть дах протікає, а в нас немає грошей на ремонт», – говорить член Torcida Іван Пупачіч. «Фанати «Динамо» отримують гроші від мера Загреба та місцевої влади. Ми ж покладаємось тільки свої кошти, це робить нас справжніми фанатами, а не ляльками, якими граються політики. Також, у Bad Blue Boys є практика застосування ножів, ми ж використовуємо тільки наші кулаки в дусі старої школи.»

Та фанати із Torcida теж далеко не білі та пухнасті овечки. В сезоні 2002/2003, після невдалого старту «Хайдука» в кваліфікації Кубка УЕФА та чемпіонаті Хорватії, вночі вони пробрались на домашній стадіон та вирили на полі 11 могил (в формації 4-4-2, що цікаво). Їхня заява наступного ранку звучала недвозначно: «Футболісти «Хайдука», ці могили – для вас. Якщо не зробите правильні висновки – опинитесь у них.»

Bad Blue Boys – фанатська фірма загребського «Динамо», була заснована порівняно недавно, в 1986 році. Але, якщо на трибунах Torcida створює їм гідну конкуренцію, то успіхи самих футбольних клубів годі й порівнювати. Тут Загреб далеко попереду.

«Динамо» регулярно стає чемпіоном Хорватії та доволі успішно виступає в Єврокубках, а постійні трансфери в багатші клуби забезпечують фінансову стабільність. Натомість, «Хайдук» останній раз ставав чемпіоном в 2005-му. В Європі команда зі Спліта була грізною силою в 1970-80х роках, а в новітній історії найбільшим досягненням «Хайдука» вважається вихід в чвертьфінал Ліги Чемпіонів 1995 року. Та ті часи далеко позаду.

Член Bad Blue Boys Богдан Урукало про своїх опонентів зі Спліта говорить коротко: «Вони нам заздрять. Ми виграли більше титулів і в нас більше грошей.»

Приберіть взаємну ненависть – і виявиться, що Torcida та Bad Blue Boys дуже схожі. В обох угрупуваннях надзвичайно високий рівень расизму та антисемітизму. Свастика, футболки з цифрами «88» та імітація звуків мавп при кожному дотику до м’яча темношкірого гравця.

«Хайдук» – хорватські націоналісти, вони праві, як і ми, – говорить один із фанатів «Динамо» з Bad Blue Boys, – але ми не переймаємось через темношкірих, арабів, євреїв чи сербів, бо вони, на щастя, не живуть в нашій країні.»

Хоча «Хайдук» і «Димамо» суперники, вони потрібні одне одному. Та й у хорватів місце заклятого ворога давно зайнято сербами.