Бій. Як я його бачу. Як я його розумію

Момент, а не техніка.

На часте питання "який мій улюблений удар", завжди кажу, що без різниці ЩО бити. Задоволення приносить момент удару. Саме вдало вибраний момент для атаки дає задоволення від того, що ти дуранув/обіграв суперника. Якщо момент вдалий - не передбачений суперником, через що він не може ні зблокувати, ні розірвати дистанцію - тоді можна бити що завгодно (хоч елементарне кідзамі (аналог боксерського джебу), а хоть і уширо уро маваші гері (в народі "вєртушка"). Вся справа в психології. Бій проводиться для того, щоб вирішити, хто кращий. І якщо карате - це не про силу, чи швидкість, чи витривалість, а про вміння цим всім користуватись, то якраз перевага в моменті (коли суперник не здатний реагувати на твої дії) дає це відчуття кращості і крутості!

Пересування, а не реакція або дистанція, а не блоки.

Якщо ти бачиш стопу чи кулак, які приближаються доволі швидко до твого черепка і тобі нічого не залишається, крім як "панічно відмахуватись руками" від загрози твоєму життю (читай "блокувати"), то ти програв дистанцію. Значить ти застоявся на місці (вагаючись у виборі атаки зі свого широкого арсеналу напрацьованих двох ударів), або ти занадто наблизився до суперника (забувши проатакувати), або, поки ти милувався віртуозністю його фінтів, не помітив, як він підібрався на зручну для нього дистанцію.

Блокувати - це як намагатися втриматися на ногах в процесі падіння після того, як спіткнувся. Найкращий захист - це безпечна відстань.

Таймінг (або по-нашенськи - своєчасність) б'є швидкість.

Це вже давно всім відомо, але мало хто по-справжньому вдумується в це і ще менше працюють з цим. Є багато відосіків з вправами, які тренують вибухову швидкість, що в принципі багато спортсменів і роблять. Але так мало інформації, як користуватись тією швидкістю. Проблема в тому, що таймінг - це не про м'язи, це "бачити ситуацію", це розуміти і передбачати дії суперника. Тут більше мисленнєва робота, тому такого матеріалу в інтернеті набагато менше.

Точність б'є силу.

Без цього скіла (вміння) потужність твого удару немає значення. Ти хоч сто500 разів бий, вкладуючи мегаджоулі в свої удари, але якщо вони не прилетять в залікову зону (корпус, голова), то це як безнадійно намагатись відгадати 5-значний пароль до телефона своєї другої половинки. Відпрацювання попадань з різним рівнем контролю по цілях, з різною і змінною швидкістю, по цілях на різних рівнях, по рухомим цілям, з навантаженнями і без, з попередніми пересуваннями, з додатковими фінтами, по цілях, які раптово появляються чи по кілька попадань поспіль - це саме те, що дозволить відчути контроль своїх рухів.

Тактика б'є витривалість.

Тактика - це оптимізація. Коли ти знаєш, що тобі робити, то більша ймовірність, що проведеш бій без зайвого "кіпішу". А значить, збережеш сили для наступних боїв. Під час бою тобі не треба думати ЩО робити. Ти вже повинен знати це. А думати ти повинен ЯК то зробити.

ФілАСофія!

Дистанція - це найкращий захист. Але "вічно" відтягуватись від суперника не получиться. Одних пересувань не достатньо. Суперник, рано чи пізно "прицілиться", найде момент для своєї атаки, зловить тебе на вході в зону або на зміщенні в сторону.

Тут нам і потрібні фейки/качки корпусом/зміни стійки/провокації/підсічки (не плутати зі зрізами лінії, заступом за спину, розривом дистанції - тому що це все частина пересувань). 

Так от, рухаючись з тобою, суперник підлаштовується до тебе, намагається найти зручну для своєї атаки дистанцію і тоді проатакувати. Він вицілює тебе, фокусується на тобі. Чим ближче він до моменту зриву з місця, тим більше він "тунелюється" на точці, куди буде бити. В момент готовності суперник схожий на пса перед стрибком.

Тому з суперником треба працювати як з псом )) не подумайте, що я зневажаю своїх суперників))) Суть в іншому.

Бій - то штука стресова, тому тут зачасту спрацьовують рефлекси. Цим і треба користуватись. Собака, коли хоче вкусити, фокусується на найближчому до неї об'єкті. Собака бачить тунельно. Вона не бачить вас цілим і кидається не на вашу знатну персону, а на те що до неї ближче. Виставите ногу - буде кусати за ногу, будете захищатись рукою - кинеться на руку, будете втікати - стрибне на спину. Звертали увагу як кінологи дресують псів? Мають захист на руці і виставляють ту руку перед псом, коли він нападає, захищаючи хазяїна. Пес кидається не на кінолога, а саме на виставлену руку. Пес нападає на те, що бачить.

Такого роду тунельне (звужене) бачення дуже часто вмикається і під час бою. Це і треба використовувати. Суперник по замовчуванню має установку тебе атакувати. Але, на відміну від пса, він ще й розуміє, що і сам може "отримати по шапці". Так само як і пес, суперник реагуватиме на те, що буде найближчим до нього. Отже, треба чимось зайняти увагу суперника, щоб він не думав про свою атаку. Найпростіше це робити передньою рукою. Тримати її піднятою, збивати нею передню руку суперника, фінтувати нею по рівнях (за тим же ж принципом, як боксери використовують джеб). Це легко, швидко, і цього може бути багато (ногою так не помахаєш - сам замахаєшся махати). І як додатковий приємний бонус, ти будеш краще відчувати дистанцію і легше буде захищатись, навіть якщо вже програв ситуацію по дистанції.

Задача передньої руки під час бою (крім бити в морду) в тому, щоб не дати супернику сфокусуватися на тобі. Нехай він постійно буде зайнятий захистом. Нехай він "стресує" і шукає зручну позицію, нехай в нього не буде бажання ризикнути. І тоді коли відчуєш момент його розгубленості - можна його бити.

Після років бойового досвіду на татамі вивів для себе певну формулу поєдинку - працюю по ній завжди і автоматично. Це розуміння, яке сформував собі після аналізу багатьох, своїх і не лише, боїв.

Формула бою:

1.     Пересування. Кожен бій з цього починається. Ми рухаємось, щоб зрозуміти як рухається чи не рухається суперник, щоб знайти "свою" дистанцію відносно конкретного супротивника і вловити "його" дистанцію.

2.     Вигідна позиція. Це позиція безпеки і дискомфорту, для себе і суперника відповідно. Це або певна відстань до опонента, з якої він не буде атакувати, а якщо і буде, то я побачу і відповідно зреагую; або, якщо підбираюсь трохи ближче, то: в різносторонніх стійках - заступ за його передню ногу (в сторону спини), в однакових стійках - це імітація зближення (за рахунок лише передньої ноги, залишаючи на місці задню ногу і зберігаючи на ній центр ваги. Чим вигідні такі позиції? Вигода в мінімізації ризику (безпека) і в контролі ситуації (зручно мені, незручно супернику)

3.     Атака в коректний момент. Моменти лише три, тому легко пам'ятати і розуміти: неготовність опонента (якщо він не встигає реагувати на фінти, значить не встигне зреагувати і на атаку), початок зміщення в сторону ("спасаясь бегством" він/вона не можуть одразу атакувати) і "після розрядки" (дозволивши наївному супернику повірити в його незначні сили, чекаю його атаки по повітрю з нульовим ККД і контратакую після розриву дистанції чи уходу в сторону).

4.     Продовження атаки (якщо потрібно і дозволяє ситуація)

5.     Розрив дистанції, вихід з "зони". Обов'язково потрібно пам'ятати про це! Наші атаки не завжди попадають в ціль, інколи і ми переоцінюємо свої можливості :-D а тому після ситуативного факапу з атакою, потрібно максимально швидко убезпечити себе, щоб спробувати знову ;-)

6.     Настрой на бій: дєрзкий, хитрий, потужний, швидкий, легкий - слова всім добре відомі. А от використовують їх не всі - хтось просто не знає як можна використовувати слова для бою :-D

Кожне слово асоціюється з певним образом, і кожному слову я приділяю 5-10 секунд для примірки того образу на себе. Я не лише згадую слово, а стараюсь відчути його. Не скидаючи з себе відчуття першого образу, приміряю наступний. Хвилина-дві такої концентрації дають можливість тонізувати тіло, зібратись думкам, відсікти відчуття втоми і т.д. і т.п.

Ну, поки що все! Не дякуйте - а кидайте гроші на картку )))))