Поховані заживо в Пісні льоду та полум'я

Чи любите ви класичне так, як люблю його я? Ні, не "Бердичівське" класичне (на правах реклами) і не "Оболонь" класичне (вже давно не те, чорний піар, ага), а українське Ель Класіко, футбольне "Класичне"? Ні, "любити" класичне це не значить когось палко ненавидіти в цьому протистоянні. Ви підтримуєте тільки одну з команд? Тобто сам матч вам важливий лише з огляду на результат команди за яку ви вболіваєте? Тоді ви не любите класичне так, як люблю його я. За що його власне любити? Тут буде доречним запитання - що робить цей матч особливим?

За що я так люблю Всеукраїнське футбольне дербі

Не знаю як для вас, а для мене кожне класичне - черговий спецвипуск "Гри Престолів". В головному матчі сезону все те ж саме, що і в серіалі - інтриги, закулісні ігри, провокації, сутички, а інколи, коли пощастить, то ще й пристойна кількість пролитої на полі битви крові. Якщо підійти до поєдинку як до протистояння Ланністерів (Шахтар) проти Старків (Динамо), то за переглядом матчу можна отримати значно більше задоволення. Перші - багатії, які здобули свої статки на копальнях і хоча в останні сезони не все складається так добре як раніше, але вони завжди віддають свої борги. Другі весь час ходять в шубах і лякають зимою, що вже близько і чи то не платять, чи то платять не в повному обсязі податки, а ще чомусь люблять грати в казино. Серед персонажів саги є багато колоритних осіб. Від Ланністерів я б виділив Варіса (певно його прототипом був Руслан Мармазов), який весь час видавав себе за когось іншого і при нагоді дременув до чужих країв, знайшовши собі інших господарів. Хоча в порівнянні з пересічним ватником Варіс сама благородність. З іншого табору серед персонажів можна виділити Ходора, мого улюбленця серед Старків. Людина-покемон, адже говорить лише своє ім'я у відповідь на будь-яке запитання, за рівнем інтелекту десь на одному левелі зі своїм прототипом - Миколою Несенюком, а може навіть і вище. Але чого точно не займати Ходору, так це толерантості, з чим у його прототипа явні проблеми...

- Автор, всі і так люблять Гру Престолів (звісно після Фізрука та Мажора), давай переходь вже до самого матчу!

Так, звичайно, мій вимогливий внутрішній критик. Передісторія у протистояння достатньо багата. Тут можна згадати останні дві баталії - криваву Битву на Великдень (3:0 на користь Ланністерів) та Саме-Ту-Гру-Де-Віда-Зіграв-Рукою-І-Всі-Всі-ВСІ-Це-Бачили-Окрім-Продажного-Абдули-В-Новій-Шубі (1:1, що на той момент було більше на користь Старків). Багато чого можна згадати... Але це стає не важливим, бо коли починається двобій на футбольному полі, вся попередня історія втрачає сенс, а вагу набирає рішення прийняте тут і зараз. От і цього разу битва склалась як завжди видовищною - іскри летіли, картки сипались, навіть 2 червоні рядна вкрили тіла благородних Старків, що полягли в нерівному бою з суперником. Одним словом було весело і якщо вам цей матч не торт, ну ок, може солодощі - це не ваше, або ж може ви і так споживаєте забагато вуглеводів?! Я наприклад також більше полюбляю борщ, але це не заважає мені на десерт скуштувати шматочок пирога)

Отже, український футбол ще живий, радше всупереч ніж завдяки. Можливо, попереду на нас чекає довга ніч, але як відомо найтемніший час перед світанком, а поки у нас ще є такі матчі, промінчик надії на світле майбутнє горить в наших серцях. Не дайте цьому вогнику згаснути.