14/15: сезон пам’ятний

В першу чергу хотілося б відзначити вітчизняні команди. На порядку денному Дніпро та Динамо.

Клуб, який по-справжньому не претендував ні на один трофей навіть при дорогому та розпіаренному  Х.Рамосі. В першому ж сезоні при наставництві Мирона Богдановича, команда мала змогу виграти всі три турніри в яких приймала участь. Не вийшло. Але хто дорікне? Хто кине камінчика в бік дружини Маркевича, команди, яка домашні матчі грала в Києві а не в рідному Дніпропетровську на рідному стадіоні.  Чому не вийшло це інше питання, і як на мене першопричина знаходиться в кадрах. На команду в весняній стадії при досить короткій лаві запасних звалилася епідемія травм, пішли дискваліфікації. Тут потрібно говорити про те, що наша країна зараз  знаходиться в нелегкому положенні, що легіонери не воліють їхати до нашої неньки навіть за хороші гроші і перспективу грати в єврокубках. Тому Мирон Богданович так часто і вперто застосовув ротацію в другій половині сезону. Іноді взагалі грали відверто ліві футболісти в далеко не прохідних матчах. В першу чергу пригадується матч проти незручної Зорі, цих втрачених очок не вистачило дніпрянам аби заскочити на останню сходинку поїзда під назвою Ліга Чемпіонів…

Але знову ж таки, хто дорікне? По-моєму ніхто…Нікому навіть і на думку на спаде дорікнути команді яка так довго не претендувала на трофеї , яка при всіх цих непростих обставинах виглядала більш ніж гідно.  Повага і честь Вам, Мироне Богдановичу…а ще…ще сили й наснаги для боротьби в наступному Бог дасть трофейному сезоні

Київське Динамо не дійшло до фіналу Лє,  Динамо грало під суворим  але люблячи наглядом своїх вболівальників на своїй арені, тренер Ребров на відміну від Маркевича тренував команду другий сезон…І все одно, сезон цей динамівці можуть записати собі в актив. Без сумніву. Як інакше? Як може бути інакше коли столиця не бачила золота чемпіонів краіни 6 років, а про успіхи нехай і локальні в Європі Київ і взагалі забув….Плюс ,команда Сергія Станіславовича грала добре, грала душевно. Грала так, що навіть я, людина, яка відверто не любить і не дивиться наш чемпіонат було любо дорого піти на НСК заради цього «душевного» футболу. Як зараз пам’ятаю : 10 грудня домашній матч з Металургом Д нестерпний холод на трибунах НСК, 10 тисяч вболівальників і гол Ярмоленка, гол цей пізніше оберуть найкращим в сезоні. А матчі В ЛЄ?! Краса просто…   

Чого не вистачило Динамо з Фіорентиною? Хтось каже кадрів, хтось путнього форварда. Як на мене, не вистачило спортивної нахабності, трохи класу, сміливості якоїсь….Пригадую перший матч в Києві, Динамо відбивалось майже весь матч, причому відбивалось хаотично і невпевнено  і гол Ленса на тлі гри фіалок виглядав випадковість ніж закономірним розвитком подій в тому квітневому двобої. І хто знає, можливо краще те що залетіло на 93 хв може краще що б воно влетіло раніше і команда якось прийшла до тями нав’язавши свою гру підопічним Монтелли.

В будь-якому випадку -  гра команди Реброва  в цьому сезоні не залишила байдужим непересічного українця, а для своїх вболівальників динамівці взагалі красені! І дуже важливо що на відміну від Дніпра така гра була підкріплена трофеєм. Можливо навіть не одним, 4-го дізнаємось….