Міністр оборони Резніков – чемпіон України з їзди по бездоріжжю. А ще запалював в «Що? Де? Коли?»
Спорту в житті політика було і є достатньо.
Спорту в житті політика було і є достатньо.
Одним з лідерів спротиву України у війні з Росією є міністр оборони Олексій Резніков. 55-річний уродженець Львова в ці дні очолює найкритичнішу галузь країни, відповідаючи за забезпечення та функціональність української армії – найбільшої у Європі, чисельністю у 260 тисяч людей.
Якщо гадаєте, що Резніков є типовим представником військових структур з орденами, погонами та воєнним досвідом, то помиляєтесь. Все якраз навпаки – до приходу на посаду міністра оборони в листопаді минулого року Олексія з армією та військовою справою пов’язувала хіба що служба в парашутно-десантних військах. Все.
Попри це, кілька місяців роботи Резнікова на посаді уже мають схвальні відгуки в армійському середовищі країни. А сьогодні наші війська ще й успішно дають відсіч могутнішому противнику, ламаючи його окупаційні плани.
Tribuna.com розповідає детальніше про міністра оборони України через спортивні деталі в його біографії.
Резніков зі спортивної сім’ї. Його батьки – майстри спорту, на честь тата проводяться змагання у Львові
Олексій народився у сім’ї викладача місцевого інфізу та лікарки-невропатологині. Обоє батьків були зі спортивним бекґраундом: мати Олена мала звання майстра спорту з художньої гімнастики, а батько Юрій – майстра спорту з акробатики.
До всього батько Резнікова був помітною персоною у фізкультурній спільноті регіону. Насамперед через роботу в тому ж Львівському державному інституті фізичної культури, за кілька десятиліть праці в якому він виріс із викладача кафедри гімнастики до посади проректора.
Крім того, в радянські часи Юрій Резніков шість років очолював обласну федерацію акробатики.
В знак пошани у Львові щороку проводять всеукраїнські змагання з гирьового спорту «Гвардійський ривок» на честь Юрія Резнікова, який помер у 2001 році.
Юрій Резніков, батько Олексія
Утім, присвяченими спорту стопами сам Олексій не пішов. Після служби в армії він повернувся до Львова, де в університеті Франка здобув юридичну освіту за спеціальністю «правознавство».
Саме як правник та адвокат Резніков побудував власну репутацію, хоча спорту в його житті все одно завжди знаходилось місце.
У Резнікова 20-річний адвокатський досвід. Захищав інтереси Ющенка під час Помаранчевої революції, має досвід захисту клієнтів у Лозанні
До переходу в політику у 2008 році Олексій займався переважно адвокатською діяльністю. При цьому без конкретного спрямування.
Наприклад, у 2004 році в розпал Помаранчевої революції Резніков був у складі адвокатів Віктора Ющенка, коли той оскаржував у Верховному Суді рішення Центральної виборчої комісії оголосити новим президентом України Віктора Януковича.
Окрім Резнікова в команду Ющенка входили такі знані юристи та громадські діячі як Юрій Ключковський (батько колишнього віце-президента УПЛ Маркіяна Ключковського, про якого піде мова нижче), Микола Катеринчук, Роман Зварич та Сергій Власенко. Їх називали тоді «адвокатами революції».
Разом вони добились скасування рішення ЦВК на користь Януковича та повторного голосування на виборах, в яких зрештою Ющенко й переміг.
Окрім третього президента України, Резніков у своїй практиці обслуговував інтереси інших відомих персоналій – наприклад, Віктора Пінчука. На його боці він боровся в нульових у судах із командою Ігоря Коломойського за Нікопольський завод феросплавів. І хоч цю боротьбу програв, процес підсвітив навички Олексія і вивів його самого та його адвокатську компанію Magisters в ранг найкращих в країні.
Сергій Власенко та Олексій Резніков
Те, що Резінков брався за справи різного роду привело його і до спортивних судових тяганин. Наприклад, у 2011 році Олексій разом з Маркіяном Ключковським захищав у Спортивному арбітражному суді інтереси відомого футбольного арбітра Сергія Березки, який в нульових судив матчі Прем’єр-ліги.
Адвокати подали в CAS на ФФУ та Федерацію футболу Києва через два різні рішення тих відсторонити рефері від суддівської діяльності. Але в Лозанні, вивчивши справу, відхилили апеляцію Березки.
Резніков – прихильник екстремальних видів спорту. Захоплюється дайвінгом, стрибками з парашутом, а в їзді по бездоріжжю став чемпіоном України
Політичний шлях Олексія почався з обрання депутатом Київської міської ради. У 2008 році він пройшов до ради через список Блоку Миколи Катеринчука, згаданого вище. Так почався його шлях в політиці.
До 2014 року він був виключно депутатом Київради, а після Революції гідності та приходу на посаду очільника столиці Віталія Кличка став працювати тут як і один із заступників мера та його радників.
І в цьому періоді кар’єри Резнікова без спорту не обійшлось. Кличко доручив Олексію відповідати за проведення в Києві двох знакових світових подій – пісенного конкурсу «Євробачення» у 2017 році та фіналу Ліги чемпіонів у 2018 році. Обидві події пройшли для столиці вдало, в чому відзначали заслугу в тому числі Резнікова.
Втім, Олексій активно займався спортом і поза адвокатською чи юридичною роботою, у приватному житті. А саме екстремальними видами. Ще зі служби в десантних військах у нього залишилось захоплення стрибками з парашутом. Окрім цього, серед хобі Резнікова є дайвінг.
Та найбільш успішним дозвіллям політика в ті роки був автоспорт – їзда по бездоріжжю. У 2013 році Олексій навіть став чемпіоном України в цьому виді. Незадовго до вторгнення Росії Резніков, говорячи в інтерв’ю про можливий наступ з боку білоруського кордному, розповів:
«Я колись був чемпіоном України, саме по їзді по бездоріжжю, майстер спорту. Я на своєму багі тричі від Києва до Шацьких озер проїхав вздовж кордону з Білоруссю, тисячу з чимось кілометрів. Я знаю, які там місця, які там болота, які там торф’яники, які там ліси».
Хоч про чемпіонство Олексій говорить в минулому часі, нещодавня його декларація вказує, що у власності політика досі є квадроцикл та багі.
Резінков – інтелектуал. Грав у «Що? Де? Коли?», читає кілька книжок паралельно, полюбляє блек-джек
У 2018 році Олексій залишив держслужбу в Київраді й повернувся до адвокатської діяльності. Але вже за два роки повернувся в політику – на запрошення керівника Офісу президента Зеленського та колеги-юриста Андрія Єрмака.
Так Резніков спочатку став одним з представників України в Тристоронні контактній групі. А згодом отримав одразу дві посади в уряді: віце-прем’єр-міністра та міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. На цих посадах Олексій проявив свої характерні адвокатські навички, за виваженість яких його колись прозвали «Миротворцем».
І коли восени минулого року влада вирішила змінити главу Міноборони, то звернула увагу якраз на Резнікова, який на той час уже запам’ятався заяви про необхідність розміщення в Україні американських сил ППО.
Може здатись, що призначення Резнікова було суто політичним і не зовсім обґрунтованим, зважаючи на відсутність військового бекґраунду. Але відгуки армійців на прихід Олексія були радше позитивним.
«Для мене досить суттєво, що Резніков не військовий і, відповідно, позбавлений військових «затягів» та військової форми мислення. При тому є професійним юристом і людиною, що може опрацьовувати великі потоки інформації», – реагував один з опитаних «Радіо Свобода» військових, які здебільшого якраз вітали появу на чолі Міноборони швидше вправного менеджера, який ладнатиме питання забезпечення та підтримки галузі, а не конфліктуватиме з Генштабом ЗСУ через амбіції управління армією.
Посилання на розумові здібності Олексія доречне – сьогоднішній міністр є інтелектуалом. Ще працюючи в Київраді, Резніков був активним гравцем українського клубу «Що? Де? Коли?».
В одному з інтерв’ю він розповів: «Я читаю одночасно кілька книг. Щось – англійською, щось – російською чи українською. Ось зараз читаю твори англійського філософа Томаса Гоббса та англійського юриста Альберта Дайсі – він написав курс лекцій про конституцію Великобританії.
Також читаю написану недавнім мером Лондона Борисом Джонсоном книгу «Фактор Черчілля. Як одна людина змінила історію».
До всього Резніков розповів, що дуже любить грати у блек-джек.
Фото: сторінка Олексія Резнікова у фейсбуці, УНІАН, ICTV
