На зимові ОІ-2022 претендував Львів: ідею просував режим Януковича, хотіли витратити 10 млрд доларів, відмовились через війну
Але кілька сотень мільйонів доларів держава все одно втратила.
Але кілька сотень мільйонів доларів держава все одно втратила.
За менш як чотири тижні в Пекіні стартують 24-ті зимові Олімпійські ігри – змагання, право на проведення яких столиця Китаю виборола в щільній боротьбі з казахською заявкою Алмати. Влітку 2015 року все вирішили якісь чотири голоси не на користь останніх – 40 проти 44.
Та для України та виборча кампанія визначна насамперед тим, що тоді наша країна вперше за часів незалежності претендувала на самостійне проведення Олімпіади. У 2013 році в перелік претендентів на зимові ОІ-2022 МОК включив заявку Львова.
Але за рік до оголошення переможця Україна її відкликала. Роботу, тривалістю в чотири роки, заморозили з планами колись спробувати знову. А потім почали вилазити факти грандіозної корупції.
Зимові ОІ в Україні – ідея режиму Януковича, який рівнявся на Росію. Проект під назвою «Олімпійська надія-2022» потрапив у список пріоритетних для держави й оцінювався в 10 млрд доларів
27 травня 2010 року новоспечений президент України Віктор Янукович з візитом відвідав Львів. В місті, яке саме готувалось приймати матчі історичного для держави Євро-2012, гарант заговорив про ще одну амбітну спортивну ціль як для країни, так і для обласного центру зокрема.
«Якщо ми ініціюємо це [Олімпіаду в Україні], то почнемо роботу над офіційною заявкою від нашої країни на проведення зимових Олімпійських ігор в Карпатах», – сказав Янукович.
Те, що могло здатись опальною реплікою, насправді було анонсом намірів. Ще до кінця року Кабінет міністрів України затвердив перелік пріоритетних національних проектів, до яких увійшла «Олімпійська надія-2022». Він передбачав створення необхідної для зимових Ігор спортивно-туристичної інфраструктури на Західній Україні з центром у Львові та загалом розвиток депресивного, на думку регіоналів, карпатського регіону.
Тоді ж Кабмін створив оргкомітет з підготовки заявки на отримання Олімпіади-2022. Його очолив Борис Колєсніков, тоді віце-прем’єр-міністр та міністр інфраструктури України.
Навздогін ще в тому ж 2010-му Україну навіть відвідала комісія МОК на чолі з виконавчим директором Олімпійських ігор Жільбером Феллі. Гості ознайомились зі Львовом та гірськолижними курортами в Карпатах (Славське, Воловець, Тисовець) як ймовірними локаціями проведення Ігор. «Сподіваюсь, це початок великого шляху. Вітаю вашу ініціативу», – висловився у ході візиту Феллі.
Про великий шлях функціонер сказав не дарма. В Україні просто не було відповідної спортивної інфраструктури: льодових арен, біатлонних, бобслейних та санних трас, трамплінів, гірськолижних комплексів, олімпійських селищ і так далі. Все це треба було будувати з нуля, як і додатково вкладати в готельну та транспортну складові.
Але влада регіоналів цупко взялась за цей намір, хоч й так була обтяжена проведенням Євро-2012. Колесніков проблеми не бачив.
«Якщо вкладати мільярд доларів на рік у розвиток і підготовку [Олімпіади-2022 в України], то ці гроші повернуться – через туризм, спортивні змагання. Якщо вкладати по мільярду доларів на рік, то це буде дуже хороша Олімпіада», – говорив віце-прем’єр-міністр про період з 2012 по 2022 роки.
Тобто, йшлося про суму в 10 млрд доларів державних коштів, які, за словами Колеснікова, влада планувала вкладати лише у спортивні об’єкти: «Хочу підкреслити, що держава буде фінансувати лише нетуристичні об’єкти: бобслейні та біатлонні траси, трампліни. А олімпійські селища побудує бізнес, ми проведемо конкурс».
Не лякав регіоналів і досвід Росії. Там якраз готувались до зимових Ігор-2014 в Сочі і били рекорди витрат, які в підсумку сягнули небачених раніше 50 млрд доларів. Натомість Віктор Янукович навпаки заявляв, що приклад сусідів варто брати до уваги: «Ми будемо вивчати досвід Росії, це важливо. Мати такі ж споруди в Україні – наша мета».
МОК прийняв заявку Львова на Ігри-2022, хоча вона була слабка. На момент подачі Україна не збудувала жодного об’єкта, на відміну від конкурентів
З моменту заяви Януковича до дати виборів міста-господаря ОІ-2022 в України було приблизно п’ять років на підготовку заявки та інфраструктури. Регіонали обіцяли за цей час звести 50% необхідних об’єктів – в рамках першого етапу підготовки. До другого мали перейти у випадку перемоги Львова на виборах.
Це передбачала навіть спеціально прийнята у 2011 році Державна цільова соціальна програма розвитку в Україні спортивної та туристичної інфраструктури. Її мали реалізовувати у два етапи:
- перший (2011-2014 роки) – розробка техніко-економічного обґрунтування, бізнес- та майстер-плани конкретних об’єктів, створення нової та відновлення наявної спортивної, туристичної та транспортної інфраструктури;
- другий (2015-2022 роки) – будівництво та реконструкція тієї ж інфраструктури з урахуванням міжнародних стандартів та норм.
Зокрема на першому етапі передбачалось будівництво:
- критого ковзанярського центру у Львові;
- санно-бобслейної траси біля Винників;
- центру фрістайлу для дисциплін акробатика, могул та скі-кросу на території НСБ «Тисовець»;
- стадіону для біатлону, лижних перегонів та комплексу для стрибків із трампліна там же;
- комплексу для змагань з гірськолижного спорту зі слаломних дисципліни та сноубордингу в Славському.
Тобто, все це держава планувала звести за три роки. Тоді як на другий етап залишили будівництво льодових арен для хокею, керлінгу, фігурного катання та олімпійського селища на у Львові та ще одного в районі Славського.
«МОК розглядатиме заявки країн-претендентів приблизно у 2014-2016 роках. До їхнього подання країни-претенденти повинні підготувати до 50% об’єктів інфраструктури та провести міжнародні змагання з зимових Олімпійських видів спорту», – пояснював у 2011 році тодішній заступник голови Львівської ОДА Володимир Губицький.
Але нічого з всього цього не сталось.
Все, на що спромоглась тодішня влада, – розробити техніко-економічне обґрунтування «Олімпійської надії-2022». У вересні 2012 року уряд затвердив Львів столицею майбутньої Олімпіади в Україні та презентував ТЕО, згідно з яким змінився перелік запланованих спортоб’єктів.
У фінальному варіанті все звелось до трьох локацій – Львова, Тисовця та Боржави. Передбачалось, що Львів повинен прийняти найбільше – змагання на льоду, а також церемонії відкриття та закриття зимових Олімпіад та Паралімпіад. Вони мали б відбутись на головній арені турніру – Олімпійському парку, який мав постати на базі «Арени Львів» з рештою необхідної інфраструктури навколо.
В Тисовці планувались спортоб’єкти для біатлону, стрибків з трампліна на лижах та фрістайлу. В Боржаві – парк для гірськолижного спорту.
З оцим усіма планами 5 листопада 2013 року МОК прийняв заявку України. Львів включили у перелік з шести міст-заявників, які за правилами організації після досліджень пропозицій повинні були трансформувати в остаточний перелік міст-претендентів.
Разом з нами в список увійшли фаворити Пекін та Алмати, які відчутно випереджали інших в плані спортивної інфраструктури, а також Осло, Стокгольм та Краків.
Утім, до виборів у 2015 році з них усіх дійшли тільки китайці та казахи. Шведи відмовились через брак підтримки з боку політиків в країні. Краківська громада на спеціальному референдумі проголосувала проти Ігор, а норвезька влада відмовилась через зухвалі, на їхню думку, вимоги – наприклад, окремі смуги для транспорту членів МОК на дорогах та коктейльний прийом у королівському палаці за кошти королівської родини.
Що стосується України, то пояснення очевидне – львівську заявку мерії міста довелось відкликати через війну з Росією. В червні 2014 року МОК опублікував офіційне обґрунтування: «За нинішніх обставин [Україні] було б надзвичайно важко продовжувати боротьбу за право проведення Олімпійських ігор-2022».
Утім, президент організації Томас Бах запевнив, що у Львова є всі підстави задуматись над заявкою на Ігри-2026.
Так від ідеї зимової Олімпіади в місті Лева в результаті залишилось лише лого змагань, яке на тлі Революції гідності презентували за півроку до відкликання заявки і за два тижні до втечі Януковича.
А згодом почали відкриватись кримінальні справи за фактами розкрадання державних коштів.
Більшу частину виділених на Олімпіаду-2022 коштів спочатку вивели з країни, а потім купили на них же землі в Боржаві. Це сотні мільйонів доларів
Хоч причина відкликання української заявки на ОІ-2022 цілком логічна, попередні події вказують, що режим Януковича, можливо, й не розраховував дійсно виграти боротьбу за Ігри у 2015-му. Навіть якби залишився при владі.
На це ще у 2011 році натякав Колєсніков: «Багато просунутіших в плані інфраструктури, в тому числі спортивної, країн проходили не один кандидатський строк. Я ні до чого не готую, але треба бути готовими – якщо ми й не отримаємо [Олімпіаду] з першого разу, нам треба боротися до кінця».
Зважаючи на те, що до 2014 року жодних інфраструктурних зрушень в напрямку перемоги нашої заявки не відбулось, складається враження – тодішня влада розраховувала розмотувати цю історію якомога довше. А з нею і витрачати все більше державних грошей.
Наприклад, ще у 2012 році «Українська правда» писала про скандали з розробкою техніко-економічного обґрунтування. Держава через відомство Держінвестпроект оголосило тендер на розробку ТЕО – перемогу віддали австрійській Klenkhart & Partner Consulting за 450 тис євро, а французьку Albertvilloise D’Etudes Et De Services Techniques зняли з тендеру, хоча та пропонували найнижчу ціну, 155 тис євро.
Була ще одна угода від Держінвестпроекту на розробку ТЕО – цього разу курорту в Боржаві в рамках тієї ж «Олімпійської надії-2022». Її уклали з австрійською Masterconcept Consulting GmbH, яка займалась також Олімпіадою в Сочі, на суму в 651 тис євро. До будівництва курорту діло теж не дійшло. Але на цьому роль компанії та її власника не обмежилась, та про це кількома абзацами нижче.
Також у 2018 році НАБУ повідомило про розслідування щодо Держінвестпроекту часів Януковича. Об’єкт – національні проекти тих років, у тому числі «Олімпійська надія-2022». Зокрема, мова йшла про 165 млн гривень, які держава видала на будівництво об’єктів до ОІ-2022. Натомість гроші вивели з країни через офшорні рахунки на Кіпрі.
Слідчі встановили, що ці кошти Держінвестпроект, який тоді очолював Владислав Каськів, видав у вигляді позики компаніям, підконтрольним його родичам або знайомим, які й мали будувати. За даними видання «Наші гроші», з них 158 млн гривень так і не повернули державі.
Але це не все. Розслідування виявило, що за ці ж виведені кошти у 2013-2015 роках причетні до Каськіва викупили землі в Боржаві – якраз на території, де мала бути відповідна інфраструктура. Виявивши це, НАБУ домоглось арешту цих ділянок.
Журналісти видання «Наші гроші» також встановили причетність до операцій австрійця Гернота Ляйтнера. Його роль в цій історії ключова, і залишається такою навіть сьогодні.
Саме його компанія Masterconcept Consulting GmbH уклала ту угоду з Держінвестпроектом на розробку ТЕО курорту в Боржаві. Саме його словацька Carpathian Mountain Resout є кінцевим власником усіх компаній, які купували ділянки в Боржаві за виведені з України кошти, призначені для ОІ-2022. Саме він – ланка, яка веде в цій історії до одних з лідерів «Партії регіонів», Сергія та Юлії Льовочкіних. Хоча ті свою причетність заперечують.
Ба більше, сьогодні Ляйтнер знову при справах. Як дослідила програма розслідувань «Схеми», Гернот наразі консультує Офіс президента Зеленського, який – за підозрілим збігом обставин на користь Льовочкіних – в тій же Боржаві на тих же арештованих землях має намір звести гірськолижно-туристичний кластер. В рамках намірів нового глави держави добитись проведення в Україні зимової Олімпіади-2030.
Що стосується «Олімпійської мрії-2022» Януковича, то та в результаті виявилась корупційною історією на сотні мільйонів гривень, яка, швидше за все, могла розвинутись до ще більших зловживань. Але втрутились Революція гідності та війна з Росією.
Фото: НОК України, Уніан, Львівська міська рада, Радіо Свобода
