Тотті, Террі і навіть Горяїнов: як красиво прощатись із футбольними легендами

В Україні так теж вміють.

Закінчення кар’єри Артемом Мілевським оживило тему прощань з видатними гравцями в українському футболі. І розворушило старі рани, адже не всі варті почесних проводів легенди нашого чемпіонату їх отримали.

Найяскравіший приклад – Олександр Шовковський, який не раз висловлював бажання провести прощальний матч, але все ніяк не дочекається, коли ж «Динамо» його організує. Хоча є в нашому футболі і протилежні випадки з гідними статусу гравця проводами.

Tribuna.com зібрала різні приклади красивих прощань з легендами футболу – як в Європі загалом, так в Україні зокрема. В тому числі таких, в яких ініціативу на себе брав зовсім не клуб. 

Останній матч в кар’єрі Франческо Тотті

28 травня 2017 року востаннє як професійний футболіст зіграв один з найлегендарніших гравців у історії італійського чемпіонату. Це не був спеціально організований прощальний поєдинок, як це заведено. 40-річний Тотті, як і личить фігурі його масштабу та репутації, пішов на відпочинок прямо з поля бою, допомігши «Ромі» обіграти вдома «Дженоа» в останньому турі Серії А.

Гра закінчувала неймовірних 28 років виступів Франческо на «Стадіо Олімпіко», впродовж яких він хоч і не здобув купи трофеїв (чемпіонство у 2001-му, по два Кубка та Суперкубка Італії), але здобув безмежну і, здається, вічну любов фанатів джалороссі.

На поле Тотті вийшов у другому таймі за рахунку 1:1, змінивши Салаха. І хоч сам голом не відзначився, але надихнув команду на перемогу 3:2 з вирішальним голом на останній хвилині. Красиво, як не крути.

Після фінального свистка Ческо почали підкидати товариші по команді, він зачитав трибунам прощального листа, йому вручили іменну футболку з 10-м номером у рамці, разом з ним на полі була його дружина та діти. Та найкраще момент описували емоції на трибунах, всіяні вдячними плакатами на честь Тотті.

І хоч Франческо розраховував продовжити кар’єру в іншому місці, цього так і не сталось. І є відчуття, що це правильно – Тотті залишився незайманим символом «Роми» назавжди.

Слізні проводи Джона Террі з «Стемфорд Брідж»

Те, що планував Тотті, зробив Террі. Ікона «Челсі» нульових та десятих за рік до прощання Франческо й собі сказав «бувайте» рідним трибунам. Але не кар’єрі загалом.

21 травня 2017 року команда Антоніо Конте проводила останній матч чемпіонського сезону в АПЛ – проти «Сандерленда». І 36-річний капітан лондонців розпочав її зі старту, але зіграв не довго.

На символічній 26-й хвилині – відсилка до ігрового номера Джона – його замінили на віце-капітана команди Ґарі Кехілла. Прощання, власне, почалось уже тоді, під час гри.

Ту гру «Челсі» виграв 5:1, задавши правильний тон святкуванню чемпіонства після фінального свистка, яке поєднали з прощанням Террі. Джон зібрав навколо в себе в центрі поля партнерів по команді, тренерів, персонал та, звісно, сім’ю і виступав із вдячною та прощальною промовою до всіх присутніх.

Як і інша легенда «Челсі» Лемпард, Террі після відходу зі «Стемфорд Брідж» продовжив кар’єру в іншому місці – відіграв трохи більше як рік в «Астон Віллі» і закінчив назавжди. За те отримав гідні проводи в рідному клубі, тоді як Френк попрощався з трибунами та вболівальниками синіх лише через кілька років після відходу. У 2017 році він перед матчем зі «Суонсі» просто звернувся до стадіону з прощальною промовою, після цього пройшовши коло пошани на кшталт вчинку Мілевського.

Прощальний матч на честь Олександра Горяїнова

Шовковський досі не може дочекатись прощального матчу від «Динамо», тоді як Горяїнову все це влаштував не зовсім рідний клуб. У травні 2018 року «Металіст 1925», за який тоді закінчував Олександр, разом з харківськими фанатами та сім’єю голкіпера організували на прощання матч між командами друзів Горяінова та футбольних зірок України (Фомін, Девіч, Пятов, Степаненко та інші).

Матчу передувало активне його промо в Харкові. На гру прийшли 22 тисячі глядачів. Їх до стартового свистка розважали роликами з найкращими сейвами легенди «Металіста» на екрані. На трибунах висіли величезні банери на честь Олександра, якого в цей час чомусь вітали і вручали різні подарунки чиновники.

Під час матчу Горяїнова замінили – замість нього на поле вийшов його син, 15-річний Олексій. Він же одразу після цього реалізував пенальті та встановив рахунок зустрічі – 1:1. Після фінального свистка Олександр підійшов до кожної з трибун та подякував усім присутнім. Проводи вдались, довівши – в Україні нормально прощатись із видатними футболістами таки вміють.

Емоційне повернення Рауля на «Сантьяго Бернабеу»

А це приклад того, що не завжди з легендами прощаються доречно і в правильному дусі. Хоча на відміну від Касільяса, Рауль свої проводи все ж отримав, нехай і зі запізненням на кілька років.

По ходу сезону 2009/10 нападник страждав від травм і вже не міг приносити тієї користі, що раніше. Результат – прикрий відхід з рідного клубу, якому віддав 18 років життя, у німецький «Шальке».

Та через три роки, коли Рауль уже виступав за катарський «Аль-Садд», форвард таки дочекався прощання зі «Сантьяго Бернабеу». Його поточна на той час та колишня команди зійшлись в Мадриді, але не в рамках спеціально організованого прощального матчу, а на одноматчевому турнірі «Кубок Сантьяго Бернабеу».

Тобто багато хто з мадридських вболівальників сприймав зустріч саме як проводи Рауля. Тим паче форвард в підсумку символічно відіграв по тайму за обидві команди, а перед грою сфотографувався з виставленими на газоні виграними в Мадриді трофеями. Проте в афішах перед грою поєдинок позиціювався саме як щорічний виставковий матч. Тут таки запитання до стосунків з керівництвом клубу.

Гра закінчилась перемогою господарів 5:0, один з м’ячів поклав якраз Гонсалес, коли в першому таймі бігав у білій футболці з капітанською пов’язкою та 7-м номером на спині. Звісно, було зворушливо.

Прощання Гусєва після другого приходу в «Динамо»

В кінці 2016-го разом зі Шовковським столичну команду покидала інша його легенда – Олег Гусєв. Півзахисник провів у клубі понад 13 років і 400 матчів, ставши одним з улюбленців трибун, але в керівництва «Динамо» тоді була інша думка.

Ймовірно, історія Гусєва пішла б тією стежкою, що і в Шовковського. Але вже влітку 2017 року київський клуб оголосив про повернення Олега в склад команди на один сезон. Хоча ці півроку гравець ніде не виступав.

Як результат, в сезоні 2017/18 Гусєв відіграв лише у п’ятьох матчах. На щастя, одним з них стала остання гра чемпіонату – проти «Шахтаря» на стадіоні «Динамо» в травні 2018 року.

Отримавши другий шанс провести достойно легенду, клуб виправився, але сумнівно. Прощання з Гусєвим звелось до кола пошани з оплесками, фаєрами, купою обіймів та фото. Все.

З легендами прощаються не лише на заході кар’єри

Доведено «Аяксом» та Френкі де Йонґом. Сьогодні хавбек «Барселони» два роки тому переїздив до Каталонії уже в статусі легенди амстердамського клубу. Хоча мав усього 22 роки.

Для цього знадобилось лише три роки, проведених в «Аяксі», які увінчав золотий дубль на внутрішній арені та грандіозний шлях в Лізі чемпіонів з виходом у півфінал в останньому сезоні. В якому роль Френкі була ключовою.

Не дивно, що фанати провели лідера з почестями. Про перехід де Йонґа в «Барселону» стало відомо ще в січні того року, тому перед останнім матчем Френкі на «Амстердам-Арені» – вже в травні проти «Утрехта» – фанати клубу влаштували хлопцю несподівані проводи.

Не знадобилось ні спеціальних прощальних зустрічей, ні слізних промов – достатньо було зібратись під трибунами стадіону і дочекатись гравця, щоб висловити в обидві сторони повагу та шану. Бо проводи бувають різними.

Фото: «Металіст 1925»