Втрачена перемога чи вистояна нічия – як сприймати матч «Динамо» проти «Бенфіки»
Рецензія з «Олімпійського».
Рецензія з «Олімпійського».
Матч «Динамо» та «Бенфіка» на «Олімпійському» тієї породи, коли не можеш визначитись зі ставленням до результату. Якщо брати суто рахунок – це домашня нічия з найслабшим із трьох суперників у групі. Тобто, бажано було все ж перемагати, бо в наступних іграх все більше обставин буде проти набору очок. А з одним балом далі останнього місця не зайдеш.
А от Мірча Луческу на післяматчевій прес-конференції поділився кардинально іншим поглядом на результат: «Пам’ятаю, коли тренував «Шахтар», ми зіграли з «Шальке» [вдома] внічию 0:0. Тоді всі були розчаровані, але мене задовольнив результат. У Гельзенкірхені ми обіграли суперників з рахунком 3:0. Вони повинні були атакувати, і ми ловили їх на контратаках. Точно так само може бути і з «Бенфікою». Нам необхідно добре оборонятися та шукати своє щастя біля чужих воріт».
В очах тренера-аксакала все прагматично – для «Динамо» цей груповий етап є очною та заочною боротьбою з «Бенфікою» за третє місце. На більше сил і майстерності не вистачить. І нічия в Києві – позитивний результат в такому розкладі Луческу. Мірча наголошував на цьому ще до першого матчу з лісабонцями:
«Добре розуміємо, що три команди попереду нас – за досвідом, рівнем гравців і щорічною участю в лізі найсильніших. Моїм гравцям потрібно більш відповідально підходити до всіх моментів, не робити торішніх помилок. Саме тоді ми зможемо зробити цей крок».
Судячи з малюнку гри, якщо динамівці й спрогресували в заданому тренером напрямку, то зовсім трохи. Принаймні, з медіа-трибуни «Олімпійського» все мало саме такий вигляд. Періодами кияни чітко відігравали свою роль на полі – класно захищались, замурувавши Яремчука, та гостро вибігали в атаку, коли «Бенфіка» загравалась першим номером.
Але в матчі «Динамо» показало себе і з гіршого боку – коли пресинг суперника змушував гарячково обрізатись Сидорчука, Сироту, Шапаренка, коли в нечастих атаках приймались заздалегідь програшні рішення, яких чомусь назбиралось чимало, наприклад, у Шкуріна.
Майже після кожної такої невдачі звертав увагу на поведінку Луческу – Мірча в технічній зоні емоціями не розкидався. Небагато сенсу обурюватись огріхам, коли в центрі захисту у тебе пара вчорашніх випускників академії, а на вістрі атаки 22-річний форвард з мінімумом єврокубкових виступів у статистиці. 76-річний тренер працює з браком досвіду у підопічних вже другий рік.
Навіть найемоційніший момент матчу – скасований через втручання ВАР переможний гол Шапаренка – тренер прокоментував сухо. «Якщо там був офсайд, то це наша помилка. Не треба було в нього потрапляти».
Мірча говорить раціонально. Ти розумієш, що нічия – справедливіший результат, ніж перемога. Але як же круто накрило «Олімпійський» на 93-й хвилині, коли ненадовго заіскрилось турбулентне відчуття винагородженої роботи протягом всього матчу, в якому суперник мало що відкусив з власної домінації і міг за неї поплатитись.
Той випадок, коли «втрачена перемога» та «вистояна нічия» означаються різне та одне й теж одночасно. І визначитись зі сприйняттям результату та кутом його подачі не легше навіть на наступний день.
Фото: «Динамо»