Як і чому розійшлись Шевченко та УАФ: факти, цитати та версії
Калейдоскоп подій.
Калейдоскоп подій.
З часу заяви про закінчення контракту, Шевченко та представники УАФ затопили нас деталями своїх версій найгучнішої події останніх місяців. В чомусь вони перегукуються, десь прямо суперечать, а подекуди відрізняються геть дрібними деталями. Переповнити інформаційний фон допомагають всілякі інсайди.
Загубитись в потоці надто легко, тому Tribuna.com вирішила все відоме на цей момент структурувати, відділити факти від домислів, і звести в один текст. Після цього картина має бути трохи зрозумілішою.
Ми покроково згадаємо усю історію останнього контракту штабу Шевченка та УАФ, вкажемо цитати обох сторін, які змушують скептично ставитись до усіх їхніх заяв та перелічимо версії того, що ж відбулось насправді.
Хроніка контракту від А до Я
2020 рік
Березень. Андрій Шевченко заявляє, що перебуває в перемовинах з УАФ щодо підписання нового контракту після Євро-2020 – тоді якраз закінчиться чинна угода, підписана ще у 2016 році за схемою 2+2.
Червень. Андрій Павелко повідомляє – виконком УАФ проголосував за продовження співпраці зі штабом Шевченка з пропозицію нового контракту, тривалістю до 31 грудня 2022 року. Без жодних схем.
Андрій Шевченко у відповідь обіцяє перед підписанням вивчити якомога швидше умови нового контракту. Хоча попередня домовленість сторін уже є.
Серпень. Андрій Шевченко в інтерв’ю розповідає, що нову угоду з УАФ його штаб погодив не до кінця 2022 року, а за схемою 1+1,5.
2021 рік
1 серпня. Андрій Шевченко несподівано оголошує про закінчення в цей день контракту його штабу з УАФ.
2 серпня. УАФ оголошує, що контракт зі штабом Шевченка дійсно закінчився, але ще за два дні до заяви Шевченка (30 липня).
2 серпня. Андрій Павелко на власній сторінці у фейсбуці називає причину несподіваного відходу штабу Шевченка: «Поважаю їхнє рішення розвивати свою кар’єру на клубному рівні».
3 вересня. Андрій Шевченко заявляє категорично іншу причину – його штаб покинув збірну не з власного бажання, а через відсутність намірів УАФ активувати другу частину контракту на 1.5 року: «Ми хотіли продовжити роботу».
«Мы хотели продлить контракт». Шевченко – об отношениях с Павелко, 5 годах работы и уходе из сборной
5 вересня. Генеральний секретар УАФ Юрій Запісоцький стверджує, що ассоціація повідомляла Андрія Шевченка про бажання продовжити з ним співпрацю кілька разів – офіційними та неофіційними способами комунікації, але починаючи уже з 30 липня, коли закінчився контракт попередній.
Суперечності в цитатах обох сторін
Обидві сторони висловились достатньо щедро, щоби зрозуміти – суперечать вони не лише один одному, але й собі. Пройдемось по кожній з таких цитат, пояснюючи, чому повністю повірити в них складно.
Цитата Запісоцького: «30 липня я мав особисту телефонну розмову з Андрієм Шевченком. Серед іншого сказав Андрію Миколайовичу, що знаю від президента УАФ про заплановану зустріч між ними 2-го чи 3 серпня. Відповідно, одразу після цього ми зможемо укласти нові контракти на умовах, які будуть обговорені та погоджені. Андрій Миколайович погодився з такою пропозицією».
Чому не вірю. Хіба не є дивним те, що асоціація починає рух в цьому напряму лише в останній день дії чинного контракту? Це контрастує на фоні попереднього продовження співпраці, яке сторони почали обговорювати ще за кілька місяців до закінчення чинної угоди – як це й заведено у світовому футболі.
Якщо розрахунок дійсно був на активацію обговореної на старті пролонгації контракту на ще півтора року, то чому згоду на це зі свого боку УАФ не висловила через рішення виконкому, як це робила попередні рази? Наприклад, у 2018 році саме таким чином сторони активували ідентичну опцію пролонгації в контракті за схемою 2+2.
Тому те, що зараз УАФ апелює до відсутності з боку штабу Шевченка «офіційного листа чи повідомлення щодо пролонгації контракту», має дивний вигляд. Асоціація сама не висловила належну готовність продовжити цей контракт через виконком – лише дочекалась останнього дня чинного контракту, після чого почала пропонувати перемовини по уже новому контракту на нових умовах.
Цитата Шевченка: «Після Євро ми вирішили продовжити контракт, зробити пролонгацію з національною командою. По приїзду в Київ я зустрівся з Павелком і йому про це повідомив. Він відповів, що не готовий зараз обговорювати цей момент, тому я полетів у відпустку.
Я зустрівся ще раз з ним на фіналі чемпіонату Європи – розмови про пролонгацію не було. 30 липня закінчився мій контракт, тому я повідомив про це в соцмережах».
Чому не вірю. Бо ось ще одна цитата Шевченка – одразу після чвертьфінального матчу з Англією. На запитання, чи залишиться він в збірній, тренер відповів: «Ми повернемося до Києва, підіб’ємо підсумки, відзвітуємо за виконану роботу. Як УАФ повинна буде приймати рішення, так і я. На це є час, ніхто нікуди не поспішатиме».
Як відомо зі слів Шевченка на минулотижневій прес-конференції, за виступ на Євро-2020 він та його штаб так і не відзвітував перед керівництвом УАФ. Але з тих же слів Андрія Миколайовича виходить, що він сам і не став чекати цього звіту, а ще до кінця Євро – тобто, протягом всього тижня – двічі контактував з Павелком, висловив тому намір продовжити роботу в збірній і сподівався домовитись про пролонгацію.
Виходить, коли Шевченко говорив про «ніхто не буде поспішати», то кривив душею. Або робив це уже на тій самій прес-конференції. Зрозуміло одне – щось дуже змінилось в період між цими двома цитатами, які не в’яжуться між собою.
Цитата Запісоцького: «У нас не було плану Б, ми працювали над продовженням співпраці з Андрієм Миколайовичем. Не були готові до такого розвитку подій (відхід Шевченка – Tribuna.com), тому призначення нового тренерського штабу збірної України дещо затягнулося».
Чому не вірю, але не Запісоцькому. Ця заява допомогла вкотре переконатись, чому слова представників УАФ на чолі з Андрієм Павелком варто по дефолту сприймати скептично. Вона прямо суперечить тому, що Павелко говорив після заяви Шевченка про закінчення контракту:
«Це не сюрприз. Ще до Євро ми чули і бачили, що тренерський штаб Андрія Шевченка планує працювати з клубом. Це було планове рішення».
На виході маємо, що кожен говорить те, що йому вигідно, при цьому суперечить своїм же ранішим висловлюванням. А це, швидше за все, означає лише одне – правду нам говорять не до кінця і найважливіше озвучувати не хочуть.
Версії того, що сталось насправді
Все вказує, що розкол відбувся на стадії домовленостей суто Шевченка та Павелка. Тому й не дійшло до виявлення обопільної згоди на продовження співпраці в офіційній площині, а зараз публічно звучать протилежні версії подій, кожна з яких викликає сумніви.
На те, що така стадія в стосунках штабу Шевченка та УАФ є, вказував, крім всього іншого, сам Павелко. Коли у 2018 році сторони пролонговували перший контракт, голова асоціації футболу сказав:
«Після відбіркового циклу до ЧС-2018 ми не отримали бажаного результату. Але не треба бути великим фахівцем, щоб побачити, як змінилася гра збірної. У такій ситуації не дати ще один шанс Андрію Шевченку було б неправильно. Він говорив, що його звільнення в той момент мало б всі підстави. Більш того, через мою зайнятість питання щодо подальшої співпраці затягнулося».
Так ми зрозуміли, що без базової домовленості між Шевченком і Павелком питання продовження контрактів в цій співпраці не рухалося.
Чому цієї домовленості не було в 2021 році? Наразі є дві версії.
Перша версія (швидше за все, головна) – гроші
Хоч Шевченко і запевнив, що проблема була не в цьому. Запісоцький напротивагу заявив – при обговоренні нового контракту мало йтись про зміну схеми виплат штабу Шевченка:
«Був намір проговорити структурування пропорції між сталою й бонусною частинами виплат. Але не йшлося про зменшення винагороди абсолютно».
Можливо, саме тому УАФ чекала закінчення попередньої угоди, фінансова частина пролонгації якої не була прийнятні для асоціації.
На подібну зміну фінансових умов штаб Шевченка як мінімум один раз уже пішов – у 2018-му при першій пролонгації. «Тренерський штаб погодився на серйозну зміну фінансових умов співробітництва – в нових контрактах було прописано, що в повному обсязі вони отримають свої виплати тільки після виходу на Євро», – пояснював тоді Павелко.
На фінансові розбіжності вказують і кілька інсайдів. Сергій Болотніков із «ТаТоТаке» поділився двома версіями подій. Перша – УАФ вважала кваліфікацію на ЧС-2022 вже програною, тому залишати на чолі збірної Шевченка з великою зарплатою було невигідно.
Інша версія заперечує попередню і співзвучна зі словами Запісоцького: «Для УАФ відбір на ЧС-2022 є дуже важливим. Це гроші – за потрапляння на чемпіонат світу вона отримає 12 млн доларів. А збірна Шевченка за п’ять років роботи пішла в мінус приблизно на 34 млн євро. Дохід склав 19 млн євро, люфт – мінус 15 млн. Якщо вони не отримують ці гроші за вихід на ЧС, буде величезна діра в бюджеті.
Тому федерація була дуже зацікавлені не просто, щоб Шева допрацював, але вивів команду на чемпіонат світу. А Шева навпаки вже ставився так, наче тут уже ловити нема чого.
Шевченку було запропоновано 2,5 млн євро зарплати розділити на дві частини. Перша буде ставкою, а друга – бонусом за вихід на ЧС. Крім додаткових бонусів, які уже були проговорені.
Шева образився, що після Євро до нього таке ставлення. Тому вирішив не продовжувати контракт зі збірною».
Видання «Обозреватель» писало ще інакше – сторони не домовились через розбіжності в розмірі зарплати. Шевченко захотів її збільшення до 3 млн доларів, тоді як УАФ хотіла її зменшення до 1,5 млн.
Головний редактор «ПРОФУТБОЛ Digital» Володимир Звєров інформував, що сторони взагалі не порозумілись через побутові умови – штаб Шевченка був незадоволений умовами для підготовки збірної до Євро.
Друга версія (дуже сумнівна) – політика
Головний редактор журналу «Футбол» Артем Франков саме в політичних розбіжностях побачив причину розколу між Шевченком та Павелком. Почалось начебто з шуму навколо нової футболки збірної з нанесеними контурами державних кордонів, ідею якої Павелко назвав своєю:
«Шевченко не зміг протистояти політичному натиску, був не готовий до нього. Можливо, не хотів з цим зв’язуватися. Політика. Нам же зіпсували підготовку до Євро усіма цими акціями. Вся ця свистопляска пов’язана з амбіціями Андрія Павелка. Зараз він дуже активно намагається повернутися в політичне життя країни, використовуючи найпростішу лінію – правого патріотизму і націоналізму.
Цим його і не влаштовував Шевченко. Той – російськомовна людина, взагалі космополіт. Живе в Англії, Італії, працює в Україні. Громадянин світу. І він не до кінця розумів, що відбувається. Його ж частенько обкладали не за те, що він, припустимо, випускав на поле Марлоса, а тому, що він і його підопічні говорили російською. Ось це декому дуже не подобалося.
І це викликало нормальну реакцію у тренера – та яка вам різниця, якою мовою я говорю?»
Франков – чи не єдиний, хто висловив саме таку причину розколу.
А ви як вважаєте, що стало причиною відходу Шевченка зі збірної України?
