Повернення Луческу – трансфер року в УПЛ. Мірча та Суркіси розрухали усіх
Колосальна роль одного призначення.
Tribuna.com продовжує цикл «Головні явища українського футболу-2020» – про людей та події, які вразили або просто стали знаковими для цього року. Наступний герой – Мірча Луческу.
Поява Луческу запросто претендує на статус головного трансферу загалом в історії незалежного футболу України. Перший і досі єдиний наш євротрофей, вісім рекордних чемпіонств, розквіт Класичного – грандіозна спадщина Мірчі, якої вже у нього не відійняти.
Його повернення в УПЛ після чотирирічної перерви не могло не стати чимось значним. І хоч відбулось воно вже в другій половині 2020-го, переплюнути ефект та фурор рішення братів Суркісів нікому не вдалось і близько. Це точно головний трансфер року.
І на це є як мінімум три вагомі причини.
Луческу без підсилення повернув «Динамо» в ЛЧ та на вершину Прем’єр-ліги. Вистачило досвіду та авторитету
Вік Луческу – не лише сумніви у працездатності, але й гори досвіду. Здається, лише його Мірчі було досить, аби зарядити киян на прорив. При цьому «Динамо» Луческу не стало сильнішим, воно лиш стало краще користуватись своєю силою. Далекоглядність та готовність до різних сценаріїв – ось що якісно відрізняє роботу Луческу в Києві від потуг Хацкевича та Михайличенка.
Це ми побачили ще на старті сезону в іграх з АЗ та «Ґентом» – в тих же умовах, в яких провалились попередники, румун взяв і вивів «Динамо» в груповий раунд ЛЧ. Вперше за чотири роки та без підсилення. Хоча варто враховувати фактор братів Суркісів, які пішли на відчайдушне призначення (здається, останнє, чим вони ще могли якось виправити ситуацію, крім продажу клубу) і таку ж поведінку з гравцями.
«Якщо з цим тренером у вас не вийде, тоді нам доведеться поміняти всіх вас», – різонув Ігор Суркіс на представленні Луческу команді. Такі сповіщення раніше не приходили футболістами «Динамо» від президента. Що теж вказує на кризу ідей у керівництва біло-синіх. Втім, цього разу спрацювало – під тиском таких слів і авторитету Мірчі ігрова етика динамівців покращала.
За півроку динамівці жодного разу не натякнули на незручності в роботі з румуном. Навпаки, лише хвалили його – особливо на початку, коли йшла боротьба за основу. «Одне задоволення працювати з Луческу», – говорив Лєднєв. «Ніколи не бачив таких перфекціоністів та трудоголіків, як Луческу», – наголошував Сидорчук. «З Луческу більше працюємо з м’ячем, бігової роботи менше», – радів Буяльський.
Дійшло до того, що гравці висловили готовність захищати тренера в конфлікті з ультрас «Динамо», а повернений з оренди Гармаш перестав бути траблмейкером й навіть на тренування став з’являтися вчасно.
Луческу оселився на базі, взяв під контроль підупалий колектив й лише цим усунув частину проблем киян. Колектив відповів такою довірю тренеру, що Карлос де Пена навздогін словам Ігоря Суркіса видав: «Якщо не досягнемо результату з Луческу, можливо проблема не в тренері, а в гравцях».
Результат – з Мірчею «Динамо» бере хоча б своє. А там, де з цим виникають проблеми, Луческу втручається у своєму стилі – протискає перенесення виїзних ігор в Київ, виходить на поле, щоб посперечатись з арбітром, або після провальної гри киває ковід і дражнить суперника нечесною грою І цього достатньо для виходу в ЛЧ, транзиту через неї в євровесну та лідерства в чемпіонаті.
Мірча вдихнув нову принциповість в Класичне – розізлив босів «Шахтаря» та змусив їх почуватись обіграними
Ще на початку липня Луческу по-батьківськи мило вітав «Шахтар» з черговим чемпіонством. А вже в кінці місяця «Шахтар» з підтекстом вітав Луческу з 75-літтям словами «Хай вас оточують віддані друзі». Той, хто здобув для гірників найбільші трофеї, той, про кого клуб знімав фільми-подяки й кому хотів ставити пам’ятник, перестав бути шанованим.
Жуніор Мораєc не був для «Динамо» легендою, але його підступний (за версією киян) перехід в Донецьк розлютив як Ігоря Суркіса, так і частину динамівського колективу. Дивно було б очікувати м’якшої реакції «Шахтаря» на зрадницький (за версією гірників) маневр Луческу, який пішов працювати на заклятого суперника.
Сам Мірча пояснив учинок до банальності акуратно – бажанням тренувати. Деталі залюбки оголосив Ігор Суркіс – румун ображений на Ахметова за звільнення у 2016-му, тому сповнений бажанням вендети. Один лише факт приходу Луческу в «Динамо» шокував та розгнівав шахтарську сім’ю, яка опинилася в абсолютно неочікуваній ситуації.
Клуб, який звик почуватись домінантно, відчув себе обманутим та обіграним.
Судячи з публічних заяв, найбільше вчинок Мірчі зачепив гендиректора «Шахтаря» Сергія Палкіна та директора телеканалів «Футбол» Олександра Денисова. Перший днями в підсумках року так і сказав – 2020-й розчарував у плані людських стосунків через Луческу в «Динамо». Друга людина в донецькому клубі за ці півроку встигла розстріляти румуна фразами «В «Шахтарі Луческу себе вичерпав» та «Мірчу називають Містером, але містери так не чинять».
Проект пам’ятника Мірчі Луческу, який «Шахтар» планував встановити біля «Донбас-Арени»
Денисов не відставав. Олександр дивувався, що Луческу міг заснути в домі Суркісів і які можуть бути у 75-річного Мірчі перспективи в роботі з динамівською молоддю. Він же пообіцяв в кінці євросезону найцікавіший в усій історії коментар – реакцію Ріната Ахметова, який поки не став публічно оцінювати вчинок румуна.
Хоча його ставлення не складно прочитати, рішення Ахметова взяти паузу зрозуміле – дочекатись результатів роботи Луческу в «Динамо». Але й тут Мірчі вдається нашкодити гірникам і Рінату – його теперішня команда випереджає колишню в чемпіонаті та обіграла її в Суперкубку.
Румун залюбки відповідає на образливі слова з боку гірників не лише спортивними успіхами. Словесні шпильки – топ-навичка Луческу. Її він застосував після першої ж зустрічі з «Шахтарем»: «Технічна команда грала проти організованої, перемогла організована». Той самий Луч.
Прихід Мірчі в «Динамо» реанімував затхлу останнім часом принциповість Класичного. Тепер це знову не лише локальне протистояння, але й боротьба за чемпіонство. Яке ще кадрове рішення додавало стільки інтриги УПЛ?
Хоч і подобається таке не всім.
Прихід Луческу посилив конфлікт між Суркісами та ультрас «Динамо». Це найскандальніша сторінка в історії їхніх стосунків
За підсумками року від Tribuna.com, найбільше читачі у 2020-му коментували новини за участі Мірчі Луческу. Посприяли цьому і фанати динамівців. Вони спровокували резонансний демарш румуна всього за кілька днів після його призначення в «Динамо». Принаймні так це подавав сам спеціаліст, який згодом все ж передумав відступати.
Випадів у бік Луческу з боку динамівських ультрас пролунало уже чимало, фанати стійкі у своїй позиції. Утім не Мірча є головним об’єктом їхніх атак, хоч теж є їдким подразником через антидинамівську роботу в «Шахтарі». Це найперше виступ проти братів Суркісів, який почався ще до приходу румуна в «Динамо».
Фанатів киян не влаштовує проросійськість власників клубу. Найперше це позиція Григорія Суркіса, депутата ОПЗЖ та давнього соратника Віктора Медведчука, який і допоміг братам заволодіти «Динамо» в 90-х. І цей конфлікт між Суркісами та ультрасами з подачі самих ультрас загострився якраз в період, коли в країні відчувається реванш проросійських сил.
І якраз в цей період Суркіси (за чутками це ініціатива саме Григорія) вирішили запросити в «Динамо» Луческу – людину-подразника, яка називала Україну та Росію однією країною. Тому політичного підґрунтя в поведінці київських фанатів можливо навіть більше, ніж просто мотивів футбольної ворожнечі. І це ще одна ознака ваги трансферу, ще одна його функція – він загострив увагу на неспортивній проблемі.
Сьогодні результати «Динамо» спонукають іронічно ставитись до регулярної критики Мірчі. Ігор Суркіс також пробував гасити градус заполітизованості заявами типу «Не треба мене пов’язувати з Медведчуком та старшим Суркісом» – наче лицемірства в цій історії все ще бракує після слів Луческу про те, що він ніколи не ділив гравців на бразильців та українців.
Це дещо нівелювало значущість позиції фанатів, які й самі допомагають опонентам расистськими скандалами чи не завжди послідовною риторикою. Для нас же важливо як мінімум те, що завдяки приходу Луческу та реакції фанатів ми дізнались – Ігор Суркіс вх**рив у клуб півтори мільярда явно не гривень.
Читайте інші матеріали циклу «Головні явища українського футболу 2020-го»:
Фото: «Днепр-1», НВ
