Надто товариський матч України. Гравці марнували моменти, тренери не реагували на хід гри
У Миколи Решнюка химерні враження від поєдинку.
У Миколи Решнюка химерні враження від поєдинку.
Воістину чудернацький матч провела Україна в Хожуві. Це легко зрозуміти навіть без перегляду гри – варто лише пробігтись заголовками новин:
- Ярмоленко вперше за шість років не забив пенальті за збірну;
- Пьонтек забив у порожні ворота з 30 метрів;
- Модер забив Україні на 28 секунді після виходу на заміну.
Подивували також шість ударів наших в створ (проти трьох у Польщі) та всі шість сейвів Скорупскі, а також відсутність гравців «Динамо» в старті України. Матч був заряджений на незвичність від самого початку.
Андрій Шевченко в цьому теж взяв участь. На післяматчевій прес-конференції головний тренер сказав чітко – влаштовує все, окрім результату. Хід поєдинку показав, що у тренерського штабу збірної від самого початку була якась тактика і він її дотримувався. Всі 90 хвилин.
Ця тактика стосується кадрів. Статус спарингу дозволив тренерам дати гравцям заплановану кількість часу та провести підготовлені наперед заміни, незалежно від подій на полі. Про це найпромовистіше говорять три кадрові рішення.
Перше – вихід Луніна. Навряд ми побачимо Андрія у воротах проти Німеччини чи Швейцарії (хіба що знову втрутиться коронавірус). Але Шевченко підтримав молодого голкіпера «Реала», який в цьому сезоні знову без ігрової практики в Іспанії.
З одного боку рішення логічне та очікуване. Мабуть, усіх нас не покидає відчуття, що Лунін втрачає найкращі для демонстрації таланту роки – чому б не дати йому зіграти в маловажливій зустрічі?
З іншого, це рішення відіграло ключову роль в поєдинку. В обидвох голах 21-річний воротар зіграв невпевнено, воскресивши мем «де ти гуляв». Що це як не відсутність ігрового тонусу в Андрія?
Помилками Лунін підкреслив, чому тренерський штаб люб’язним жестом випустив його лише на спаринг.
Друге – вихід Сидорчука на заміну. Дивно спостерігати появу центрального півзахисника на полі, коли команді бракує голів. Звісно, на той момент в України просто не залишилось гравців атаки на лавці – тренери дали усім шістьом таким порівно ігрового часу замінами ще в перерві.
З одного боку, для такого й існують спаринги. Випробувати інших гравців та інші розіграші, розділити навантаження, що особливо актуально в насичений сьогодні футбольний календар.
З іншого, штаб Шевченка самостійно позбавився простору для маневрів у другій половині замінами в перерві. Тому, коли усім хотілось побачити нарешті гол України, ми скривились від виходу Сидорчука замість Коваленка. Заміна по позиції. Швидше за все, планова.
Третє – вихід дебютанта Бондаря на правий фланг. Наскільки в цьому була потреба? Замінити Коноплю, єдиного канонічного правого крайка в команді зараз, міг би Соболь. Але тренери вирішили випробувати центрбека Валерія на фланзі. Статус гри дозволяв.
Красномовним фактом того, що Шевченко слідував наперед підготовленому сценарію замін, є час виходу Бондаря – уже за рахунку 0:2. Коли потрібно було давати ширину та загострювати в атаці, штаб України змінив профільного крайка на експериментального. Симптоматично.
В підсумку такі рішення й залишили дивні відчуття після гри. Відчуття надто товариського матчу з боку України. А може так і треба, зважаючи на вирішальні два поєдинки на носі.
Фото: Євген Кравс, Reuters
