«Цього хлопця у нас поважає кожен». Лужний не став основним в «Арсеналі», але добився визнання

Олег впорався з англійським викликом.

Потужність «Динамо» Лобановського в кінці 90-х можна виміряти багатьма метриками. Одна з найбільш промовистих – трансфер Олега Лужного в «Арсенал».

Сьогодні важко уявити, щоб один з грандів АПЛ купив 31-річного українця, вигравши конкуренцію в інших клубів. Тоді ж перехід капітана динамівців став показовим наслідком величного успіху киян.

В Лондоні Лужний продемонстрував, завдяки чому те «Динамо» увійшло в історію.

«Арсеналу» довелось поборотись за Лужного

Ідея переходу Олега на «Гайбері» народилась в очних матчах «Динамо» та «Арсенала» в ЛЧ 98/99. Тоді в Лондоні зіграли 1:1, а в Києві 3:1 виграли динамівці – переможний гол Олександр Головко забив з передачі якраз Лужного.

Звісно, не лише завдяки цьому Олег впав у вічі Арсену Венґеру. В тих матчах українець настільки успішно протистояв Марку Овермарсу на правому фланзі, що нідерландець запам’ятав це на все життя:

«Ті матчі добре пам’ятаю, на фланзі мені протистояв Олег Лужний – топовий на той час захисник. Якби він виступав сьогодні, то з радістю підписав би його в «Аякс», – розповів Марс п’ять років тому.

«Невдовзі після цих матчів на мене виходить Арсен Венґер, цікавиться Олегом, – розповідав два роки тому футбольний агент Шандор Варга. – Каже: «Що він за футболіст, мені й так зрозуміло – він Овермарса просто знищив. А ось що він за людина? Кажуть, він п’є, горілку любить. Довідайся більше про це.

І я довідався. Відправився до Лужного в гості, з сім’єю його познайомився. Прекрасна дружина, прекрасний будинок, ніякої горілки я там не побачив, тільки червоне вино».

Венґер прагнув підписати Лужного з двох причин. По-перше, Арсен шукав правого захисника на заміну ветерану канонірів Лі Діксону, який виступав за «Арсенал» з 1988 року і якому на момент переходу Олега було вже 35. По-друге, французький тренер зважав на прийдешню зміну формату Ліги чемпіонів – з сезону 99/00 в турнірі з’являвся другий груповий етап, що означало більше ігор в сезоні та більше навантаження на гравців. Потрібно було розширювати склад.

«Клубам буде потрібно від 16 до 18 гравців. Ротація стане необхідністю. Буде дуже непросто в плані фізики, збільшиться боротьба за місце в основі», – пояснював француз весною 1999-го.

Та щоб підписати Лужного, потрібно було обійти інші клуби, які вже кілька років полювали за провідним захисником. Наприклад, «Ліверпуль» або «Бенфіку»:

«Я приїхав до Португалії за два роки до переїзду в Англію, – пригадував Олег в інтерв’ю десять років тому. – Одразу ж уклав особисту угоду, далі треба було підписати контракт в португальській федерації футболу. Але в цей момент мені передзвонив президент «Динамо» Григорій Суркіс і попередив, щоб я цього не робив.

У «Бенфіки» тоді були проблеми з грошима. Григорій Михайлович як у воду дивився. Президента португальського клубу згодом посадили в тюрму. Той папір я, на щастя, не підписав.

Перед переходом в «Арсенал» мене ще запрошував «Ліверпуль». Але Валерій Васильович попросив мене тоді не їхати з Києва. А на наступний рік мені прислали контракт з «Ньюкасла», але деякі з його пунктів мені не сподобалися.

Тільки після цього на зв’язок вийшов «Арсенал». Я вже тоді працював з Шандором Варгою. Він допоміг мені розібратися в документних тонкощах».

За інформацією видання Independent, водночас із «Ньюкаслом» українцем цікавився також «Мідлсбро». Обидва клуби навіть були близькі до угоди з футболістом. Але з пропозицією «Арсенала» було важко сперечатись.

Лондонцям трансфер обійшовся в 1,8 млн фунтів. Венґер був задоволений:

«Олег – важливе доповнення для нашого складу. Це якісний захисник з величезним досвідом як на клубному рівні, так і на рівні національних збірних. Ми продовжуємо підсилювати нашу команду, безсумнівні вміння Олега зроблять його великим активом нашого клубу. Це топ-гравець. Наш склад достатньо якісний, тому ми купуємо лише футболістів такого ж рівня».

Того літа 1999 року «Арсенал» також підписав Тьєрі Анрі, Давора Шукера та Сільвіньо.

В Англії Лужного перевчили гри в захисті

Сьогодні багатьом українцям адаптуватись в європейських чемпіонатах заважає незнання мови. Логічно припускати, що ті самі проблеми мали би бути й у Лужного.

«Та ні. Два-три слова вивчив, і стало легше. А ось звикнути до популярної в АПЛ гри в лінію виявилося набагато складніше, ніж до багатьох побутових питань, – пояснював Олег, який більшу частину кар’єри грав у схемі з ліберо. – Якщо ти півзахисник або форвард – ніяких проблем. Але я-то був захисником і до цього навіть ніколи не чув, як в таке грати!

Тисячі разів на тренуваннях ми бігали як по нитці, вперед-назад, вліво-вправо, поки я нарешті освоївся. В офіційних же матчах спочатку було дуже складно: швидкості в Англії страшні. Рот розкрив, ґаву зловив – все, пиши пропало. Суперник вже організував вихід віч-на-віч з воротарем. У нашому футболі в цьому випадку тебе завжди страхував задній захисник, а в «Арсеналі» такої людини не було. Слава Богу, з часом звик».

І звик Олег непогано, хоч і довелось понервувати перші півроку:

«На початках Олег скаржився мені, що йому доводиться сидіти в запасі, – розповідав агент Лужного Шандор Варга. – В обороні тоді грали Лі Діксон, Тоні Адамс, Найджел Уінтерберн та Марті Кіоун – четвірка гравців збірної Англії. Звісно, що довелось посидіти в запасі.

Я казав Олегу: «Поглянь, з ким ти сидиш – з Давором Шукером, найкращим бомбардиром ЧС-1998». Він заспокоївся і з часом таки заграв». 

Та на цьому випробування для Лужного не припинились. За всі чотири роки на «Гайбері» українець так і не зумів стати залізним гравцем основи. Ветеран Діксон несподівано залишився в клубі аж до 2002, згодом конкуренції на позиції додав Лоран, якого купили через рік після Олега.

Тому в основі Лужний виходив найчастіше тоді, коли з різних причин не грали ці двоє. Або коли Венґер експериментував та випускав його в центрі або навіть на лівому фланзі захисту.

Але мова йде про того самого Лужного, який титанічною працею випалював себе і все навколо як на полі, так і на тренуваннях. Тому ще в дебютному сезоні Олег заявив про себе доволі гучно – стабільніше заграв у другій половині чемпіонату й навіть виборов звання найкращого захисника АПЛ того сезону. Щоправда, за версією Opta, яка в ті роки тільки починала завойовувати ринок просунутої статистики й чий статус був ще не таким переконливим як сьогодні.

«Він грає дуже здорово. Його немає в чому звинуватити, він дуже стабільний. Кожного разу, коли ми його випускаємо, він грає добре. Цього хлопця у нас поважає кожен. Він – суперпрофесіонал. Кожен рік в «Арсеналі» він підвищує свій рівень», – говорив Венґер на четвертий сезон Лужного в Лондоні.

Те, що Олег виступав продуктивніше, ніж в попередніх сезонах, дещо підтверджувала статистика від тієї ж Opta. В останньому сезоні за «Арсенал» в українця була краща, ніж в попередній кампанії, статистика виграних єдиноборств (85% проти 82%) та точності навісів та прострілів (33% проти 24%).

Загалом, за чотири роки в «Арсеналі» Олег зіграв 110 матчів (в середньому 27 за сезон), допоміг виграти п’ять трофеїв (зокрема, чемпіонство 2002 року), а одного разу навіть вийшов на гру з капітанською пов’язкою – в поєдинку Кубка Ліги 02/03 проти «Сандерленда».

«Це було чудове відчуття. Почувався дуже комфортно в цій ролі», – сказав багаторічний капітан «Динамо» та збірної України після гри, яку лондонці, втім, програли 2:3 і вилетіли.

На щастя, остання гра Лужного з «Арсенал» закінчилась із протилежними результатом та емоціями. У фіналі Кубка Англії 2003 каноніри з допомогою українця обіграли «Саутгемптон» 1:0.

Олег вийшов на матч в центрі захисту й провів весь поєдинок. ВВС написали, то була найкраща його гра за канонірів – Олега визнали гравцем матчу.

Лужний не хотів покидати «Арсенал», фанати його любили

«Я хочу пограти ще два-три роки. При цьому, хотів би залишитись в «Арсеналі», мені подобається в Лондоні», – говорив Олег по ходу сезону 2002/03, після якого його чинний контракт з лондонцями закінчувався.

При всій повазі до українця, у Венґера був інший погляд на ситуацію:

«Олегу зараз 34. Як і у випадку з Бергкампом, нам потрібно щороку переглядати його випадок. Проте, можу запевнити, що ми дуже щасливі мати такого футболіста. Повернемось до цього питання у квітні».

Повернувшись, боси клубу вирішили не продовжувати співпрацю з українцем. Лужний опинився в статусі вільного агента.

«Олег був неперевершеним професіоналом за час виступів у «Арсеналі». Ми дякуємо йому за його внесок та бажаємо успіхів у майбутньму», – попрощався з українцем офіційний сайт гармашів.

За рік до цього ним цікавився «Чарльтон», який на той час також виступав у Прем’єр-лізі, але проти переходу був Венґер – тоді Лужний та «Арсенал» домовились про однорічний контракт.

Цього ж разу Олег уже був не проти перейти до «пікш», тим паче він зі сім’єю прагнув залишитись в Лондоні, але пропозиції від них не надійшло. Зрештою, Олег перейшов до «Вулвергемптона», який щойно підійнявся в АПЛ.

То був захід його кар’єри – всього десять ігор за «Уондерерс», які протримались в Прем’єр-лізі один сезон, а паралельно ще рідний «Арсенал» проводив історичний чемпіонат без поразок. І без Олега.

Через рік вовки повернулись в Чемпіоншип, а Лужний покинув Англію в латвійському напрямку, залишивши по собі вдячні спогади фанатів «Арсенала» на форумах:

«Граючи за нас, він багато пахав. Хоч і був дещо повільний. Непоганий гравець, хоч і не видатний».

«Бажаю Олегу всього найкращого. За нас він грав на межі своїх можливостей».

«Люблю цього чувака. Він був як легенда. У фіналі Кубка Англії 2003 він провів потужну гру, коли замінив травмованого Сола (Кемпбела – прим. Tribuna.com)».

«Завжди подобався Олег. Пам’ятаю, як він мало не забив свій перший [і єдиний] гол за «Арсенал», коли в грі з «Ньюкаслом» плюнув з 25 ярдів у перекладину. Тоді він грав лівого оборонця».

«Він справді класно грав. Дуже надійний, коли б не вийшов на поле. Дуже недооцінений, як на мене».

Робоча етика та титанічна відданість Лужного вразила навіть звиклих до атлетичного футболу англійців. Схоже, він справді віддав усього себе, граючи в Англії.

«Коли я активно грав, часу на огляд видатних пам’яток в Лондоні було небагато. Самі знаєте, в Англії графік непростий – два матчі на тиждень. А ось коли кар’єра закінчилася – розгулявся і зрозумів, що місто дійсно унікальне: історичні пам’ятники зустрічаються буквально на кожному розі».

Не дарма до Англії частково перекочувало прізвисько Олега, якого в нас через впертий стиль гри подекуди називали Лосем (The Moose). Як писав Guardian, у англійців через співзвучність прижилось інше – Кінь (The Horse). Суть зрозуміла.

Хоч і в персональному чанті про Олега We’ve got Luzhny from Ukraine в обоймі фанів лондонців тих часів це не відображено.

Чигринський в «Барселоні»: підтримка Гвардіоли, спілкувався більше з Іброю, ніж з Мессі

Вороніну в «Ліверпулі» було несолодко. Відчував нечесну конкуренцію, його дратував стиль життя в Англії

В 1994-му Шевченко зіграв за «Вест Гем» у спарингу. Принаймні, в цьому впевнений Гаррі Реднапп

Фото: Getty Images, sport-express.ua

+59
Популярные комментарии
samuel l jackson
+65
Лужный был буквально создан для АПЛ на мой взгляд. Умение перепахивать всю бровку от флажка до флажка, его бойцовские и лидерские качества, всё это говорит в пользу Олега, но слишком уж поздно он уехал. Только адаптировался к местным требованиям футбола, начал играть, а тут уже и ветеранский возраст, а уехал бы лет в 25, то вполне мог наиграть на уровень Легенды АПЛ.
P.S. К чему эти реверансы в сторону четвёрки защитников сборной Англии ? Киоун - да, Адамс - бесспорно, но Уинтербёрн не был даже в расширенном списке, а Диксон игрок обоймы на товарняки и не более. Это примерно как о Кобине или Морозюке говорить как о игроках сборной Украины.
lvivforu
+57
Лужний був крутим гравцем на межі 90-их та 00-их, викликав повагу, був справжнім лідером та капітаном(не рівня всіляким Сидорчукам та Тайсонам), вів команду за собою, міг завести гравців, напіхати якщо було за що. Те Динамо в мене залишиться в серці назавжди з легендарним ВВЛ.

І як же шкода що Олег влився в авантюрний проект з білорусом та узбеком і так зіпсував собі репутацію. Але в жодному разі це не забирає його заслуг як гравця!
Spinosa
+46
Один з моїх колег - лондонець, вболівальник «Арсенала». Коли я якось запитав його, яким йому зап‘ятався Лужний, він сказав: he was the beast («звірюга»). Це з його уст прозвучало, як велика похвала.
Написать комментарий 33 комментария
Loading...
Реклама 18+