«У нас давно є думки про окремий спортивний телеканал». Чому на «UA:Перший» зараз так багато спорту
Масивне інтерв’ю з генеральним продюсером мовника.
Масивне інтерв’ю з генеральним продюсером мовника.
Починаючи з весни, в ефірі суспільного телеканалу «UA:Перший» відчутно побільшало спортивних трансляцій. Тільки з футболу тут показали тріумфальний для нас чемпіонат світу U-20 в Польщі, Євро U-21, жіночий чемпіонат світу та церемонію нагородження найкращих від ФІФА. А ще чоловічий та жіночий чемпіонати Європи з волейболу, футзальне Євро U-19, чемпіонат Європи зі стрибків у воду, чемпіонат світу з фігурного катання, тенісні та гандбольні матчі.
Причиною цьому став прихід в команду суспільного мовника Ярослава Лодигіна, якого ви можете знати як співзасновника онлайн-радіо «Аристократи» та режисера фільму «Дике поле». Зайнявши посаду генерального продюсера Суспільного, Ярослав реформує усю телевізійну складову мовника й, зокрема, дбає про розвиток спортивного меню в ефірі.
В насиченій розмові з Tribuna.com він детально пояснив, навіщо робить акцент на спортивних трансляціях, чого ще вболівальникам чекати в ефірі каналу (і чи буде це щось якісним) та чому там не планують показувати трансляцій топових футбольних чемпіонатів.
«Спорт — чи не найбільш суспільний контент»
— Яке значення для «UA:Перший» зараз мають спортивні трансляції?
— Для початку нагадаю, що таке «UA:Перший», бо про це важливо говорити. Канал — частина великого холдингу суспільного мовлення. Це єдиний медіахолдинг в Україні, який належить самим громадянам та фінансується усіма через державний бюджет, не залежить від політичних або олігархічних груп, захищений у своїй редакційній політиці законом і статутом.
Ця інституція — не тільки «UA:Перший», якого чекає ребрендинг наступного року. Це ще національний канал «UA:Культура», а також окремі телеканали в кожній області. Суспільне мовлення також включає три національні радіостанції — «UA:Радіо Культура», «UA:Українське радіо» та «UA:Радіо Промінь». Окрім того, маємо власний будинок звукозапису, а також оркестр, хор та творчі колективи.
Інституцію створили два роки назад, коли її реформували з державної компанії [в ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»] (скорочено НСТУ — прим.). Зараз вона ще проходить реформацію. Важку, бо останніми роками її ніколи повністю не фінансували через, я так розумію, політичний тиск.
Бюджету розвитку тут ніколи не було. Сподіваємось, що наступного року він з’явиться. Принаймні, поки що в бюджет закладено повне фінансування на наступний рік. Треба кілька тижнів почекати, щоб бути впевненим.
Я це пояснюю, бо з цього все випливає. Ми є частиною великого об’єднання європейських суспільних мовників, куди входить і BBC, і RAI, і решта великих національних компаній. І всі ці суспільні мовники дуже цінують спортивний контент, він займає величезну частку ефіру. Ми так само.
Коли я сюди прийшов займатись реформою телебачення/телевиробництва, побачив величезний спортивний пакет, який використовується лише частково. Не на повну в плані ефективності.
Хоча одним з найбільших наших медійних активів є зимова та літня олімпіади, а також чемпіонат світу з футболу. Окрім цього, кожного місяця є можливості, в тому числі завдяки співпраці з Європейською мовною спілкою, показувати різні види спорту і працювати з ними.
Для мене, як керівника цього телебачення в умовах реформи, технологічних проблем та проблем з виробництвом контенту через недофінансування, спорт — це чи не найбільш суспільний контент. Бо він об’єднує, збирає різну аудиторію. Тому його стало більше зараз.
Ми навіть називаємо цю осінь «Осінь спорту», поки ми готуємось до перезапуску каналу наступного року. На спорт ми покладаємо великі надії. Це велика частина майбутнього суспільного мовника. І, особливо, теперішнього.
— В чому конкретно цінність спорту для каналу? Як саме ви його використовуєте?
— Всі спортивні події примножують аудиторію. Вони показують результати вище середнього на каналі. Але загалом наші показники дуже низькі. Тому будь-що зі спорту підвищує їх. Навіть якщо це гандбол чи волейбол.
Інша справа, що серед усіх телевізійних каналів — якщо говорити про ефірне телебачення — ми єдині, хто зацікавлений у спорті настільки. Бо, наприклад, для «України» або «1+1» такі показники спорту були б все одно низькими.
— За ці кілька місяців, відколи ви тут працюєте, канал показав відчутно багато спорту, у порівнянні з тим, що було раніше. Як на це реагувала аудиторія?
— У нас в країні футбол можна й не рекламувати. Бокс ще збирає аудиторію. Ну і біатлон в сезон. Решту видів спорту дуже сильно відстають. Телебачення давно нічого не показує про інші види спорту. За моїми відчуттями, люди навіть правил не знають. Наприклад, коли їм увімкнути волейбол, вони його трохи розгублено будуть дивитись. Немає звички.
Щоб такі види спорту зростали і показували більші рейтинги, треба довгострокову стратегію, яка буде включати не лише спорадичні покази турнірів, де лише наші збірні грають. По кожному окремому виду має бути програма розвитку аудиторії, комунікаційна платформа, програми про зірок в цих видах спорту, масштабна кампанія популяризації.
— Ви плануєте цим зайнятись?
— Ми й зараз цим займаємось. Спорт для мене — це натуральна сфера інтересу. Я колись був спортивним журналістом, коментував футбол, був шеф-редактором радіо «Динамо». Я люблю спорт.
Зараз ми займаємось такими собі експериментами. Що буде, якщо ми покажемо юніорів по футзалу? Не дуже. Мабуть, U-17 навіть для нас занадто. Ок, а що буде, якщо ми покажемо гандбол? Гра була з Данією влітку. Ми побачили цю можливість, вирішили спробувати. Не дуже зібрала, хоча матч з Данією хороший був, у них крута команда.
У нас давно є думки про окремий спортивний телеканал, але це займе деякий час. Чому б і ні? Це нормальний шлях для суспільних мовників. Це ж безкоштовне відкрите телебачення для всіх. От з наступного року закодують усе комерційне телебачення і все воно буде платним, а суспільний мовник залишиться безкоштовним.
Зараз у нас спорт намагаються зібрати на закритих кабельних каналах або на платних VOD-платформах. Отже, має бути загальнодоступний спорт, безкоштовний до перегляду.
Тому думаємо відкривати й загальноспортивний канал. Але це в далекій перспективі. Контенту у нас би вистачило.
— Як ви збираєтесь конкурувати з іншими спортивними каналами за контент?
— Які ми спортивні канали маємо на увазі? Напевно, «Футбол 1» та «Футбол 2», «Сетанта», «Європспорт» збирається до нас в кабель, «Х-Sport», «Спорт 1» та «Спорт 2». Але «Х-Sport» та «Спорти» менші, ніж ми. У нас все-таки величезне покриття — найбільше в країні. І коли в нас йде такий турнір, як було з молодіжкою, люди включають по всій країні.
Зараз ми пробуємо конкурувати за топовий бокс. Експериментуємо. Є величезна кількість проблем, які нам треба вирішити, щоб цю конкуренцію підсилити. Та з нашим широким доступом можна її легко вигравати.
Не думаю, що це стосується футболу. Показувати чемпіонати Італії, Франції і так далі — це не наш обов’язок. Нам все-таки треба загальні спортивні теми шукати.
Проте в швидкому майбутньому суспільний мовник міг би бути оптимальним рішенням для української Прем’єр-ліги. Тому що канали належать олігархам, яким належать клуби. Ніхто нікому не довіряє. У цьому плані суспільний мовник міг би бути компромісом для всіх. Інакше вони ніколи не домовляться по загальному пулу.
Тут проблема в іншому. З тим рівнем фінансування, який ми зараз маємо, ми не в змозі виробляти чемпіонат. Бо вартість цього виробництва на рівні, до якого звикли глядачі, доволі висока.
Можливо треба буде розмовляти про якийсь спільний продакшн-фонд, який би покривав виробництво. А показувати ми можемо в себе легко. Думаю, всі були б задоволені.
— Наскільки я розумію, ви також плануєте конкурувати за дорогі топові змагання, на кшталт чемпіонату світу з футболу. Зможете, зважаючи на фінансування?
— Так, вони дорогі. Тому в минулі роки у нас була практика робити це спільно з «Україною», ми ділили чемпіонати світу. А останній в Росії ми взагалі не транслювали — віддали «Інтеру», щоб хоч якось компенсувати витрати на вимушену покупку прав. Але наступний чемпіонат світу ми уже не збираємось віддавати їм.
— Ви вже маєте на нього права?
— Так.
— Як ви їх отримали?
— У нас є пріоритетне право на такі турніри як у члена Європейської мовної спілки. Це і є нашою перевагою в боротьбі за величезну кількість спортивних змагань.
Наприклад, зараз ми розглядаємо можливість показу клубного чемпіонату світу з футболу наприкінці року. Минулого тижня ми транслювали церемонію нагородження найкращих від ФІФА. Такі пропозиції автоматично нам першими приходять. Далі ми можемо з ними що завгодно робити.
І звичайно, в нас є можливість купувати ці права дешевше, не за ціною для комерційних каналів.
— Наскільки дешевше?
— Це комерційна таємниця
— Як щодо інших видів спорту?
— Ми зараз завершуємо планування 2020 року. У наступному році у нас Олімпіада та Паралімпіада. Фінансування Олімпіади — дорога штука. Це величезне навантаження на компанію.
Крім того, що ти маєш організувати покупку прав, відвезти на місце величезну групу журналістів. Якщо ми говоримо про Токіо, це ще й дуже дороге місто. Потрібно заздалегідь викупити місця в готелях для журналістів, коментаторів. Це величезні кошти. По-друге, це треба зробити заздалегідь, за декілька років.
Коли ще не було Суспільного, а було державне телебачення — це завжди робилось в останній момент. В останній момент давали стільки грошей, скільки не вистачало. Якось тоді їхали, вписувались: «Дайте нам куточок». В той момент, коли британці або росіяни приїжджають із журналістськими пулами в 200-400 людей, Україна завжди відправляє 10-15. Звідси і якість висвітлення.
Сподіваюсь, тепер буде інакше. Це центральна подія для нас наступного року. Ми уже працюємо над підготовкою до Олімпіади. Хочемо якомога сильніше підготувати людей до змагань, до тих видів спорту, де в нас є шанси на медалі. Розповідати людям, вже починаючи з січня-лютого.
— Ви самостійно будете показувати змагання в Токіо?
— Це наша мета.
— Окрім Олімпіади, що ще ви плануєте транслювати?
— До кінця року покажемо біатлон, всі основі події з кінця листопада. Також скелетон, молодіжний чемпіонат світу з хокею в Києві — покажемо тут всі ігри збірної України. Сподіваюсь, що таки вийде з клубним чемпіонатом світу ФІФА. Це є в нашому пакеті, але чекаємо конкретного підтвердження.
На наступний рік у нас також багато всього планується. Кожного місяця щось буде. Зимовий сезон насичений подіями з біатлону, ми зацікавлені в гандбольному чемпіонаті, який взимку проходить. Фігурне катання, звичайно. В нас є традиція показу цього виду спорту, аудиторія є. Буде наступного року чемпіонат Європи з футболу серед юніорів. І, звичайно, Олімпіада та Паралімпіада.
Думаю, також будуть якісь боксові події. Хоча там важке планування, найважчі календарі. Ще планується чемпіонат світу з футзалу. В Києві наступного вересня також буде проходити Універсіада з водних лиж. Вважаю, що показувати такі внутрішні події міжнародного масштабу — це наш обов’язок. Хоча це залежить від технічного оснащення. Бо в нас поки скромні можливості.
Але при умові повного фінансування на наступний рік, в нас уже закладені кошти на таку техніку для трансляції, сучасного титрування, системи повторів, виводу статистики. Це коштує багато грошей. Я вже не кажу про ПТС-ки і камери, якщо кудись виїжджати. Внаслідок багаторічно поганого державного менеджменту вся ця техніка у жахливому стані.
Я б хотів, щоб ми більше уваги приділяли таким видам спорту як греко-римська боротьба. Шкодую, що ми повністю пропустили виступ Жана Беленюка. Ніхто не показує боротьбу, але це крутий вид спорту.
Плюс фехтування. Я б хотів показувати Харлан. Легка атлетика ще, але дослідження показують, що люди втратили інтерес до неї. Не знаю, чому.
— Ви згадали про біатлон, з показом якого у вас були серйозні проблеми в минулі роки. Як зараз над цим працюєте?
— У нас в серці всіх спортивних подій є спортивна редакція. Це героїчні люди, які з точки зору ринку працюють в абсолютно неконкурентних умовах протягом великої кількості років. Вони роблять все від них залежне, щоб спорт залишався.
Змінювались керівники, їхній інтерес до редакції. Але в останні роки туди мало інвестувалось часу, уваги та ресурсів. Мені хотілось би, щоб це змінилось. Щоб додались нові журналісти.
Якщо говорити саме про біатлон, то в нас в країні не так багато спеціалістів, які б могли професійно розбиратись в цьому виді спорту. У нас в штаті є кілька коментаторів, але вони вимушено мультижанрові.
Федерація біатлону пропонує нашим коментаторам тренінгові програми. Ми перед цим сезоном проведемо з ними інтенсивнішу співпрацю. Думаю, цієї зими ми ще долучимо наших спортсменів-ветеранів, які могли б експертну думку в ефірі додавати.
Були проблеми з рекламними паузами, які переривали трансляції. Зробимо висновки. В будь-якому разі, з минулого року у нас, окрім UA:Спорт, є ще діджитал-платформа UA:Біатлон. Там можна дивитись усі сигнали без переривань.
Це є одним з моїх завдань — реформувати присутність спорту в діджиталі. Бо телебачення — це ок, але навіть в плані монетизації ми можемо більше зробити, якщо стратегічніше рухатимемось в діджиталі.
У нас з’явився окремий департамент. В планах є побудова спортивної діджитал-платформи. Будемо ютуб-канал запускати по спорту, із хайлайтами працювати оперативніше.
І з VOD-платформами (сервіси video on demand типу Megogo та Oll.tv — прим.), які мають в пакетах суспільний мовник. Бо вважаю неправильним, коли ми безкоштовно віддаємо їм ефірний сигнал. Вони навіть рекламують це як свою внутрішню подію — наприклад, фінал якогось чемпіонату. Долучають туди якихось спонсорів, а ми з цього нічого не маємо. Хоча ми платимо за ці права.
Будемо скоро щось робити. Я за співпрацю — вона вигідна усім. Суспільний мовник має бути позначений активніше. Якщо є якісь рекламні доходи — вони мають бути поділені з нами.
«Наша перевага — робити те, що комерційні майданчики не можуть, бо вони переживають за свої рейтинги»
— Яку частку аудиторії дають ваші діджитал-платформи?
— Це залежить від виду спорту або турніру. Минулого року відвідувачами сервісу UA:Біатлон стали кілька мільйонів людей. Дуже круто подивились молодіжний чемпіонат з футболу в Польщі — ми ж в цифрі показували всі матчі. Майже всі з коментарями йшли.
А от волейбол у діджиталі погано дивились. Ну це ще питання комунікації, як ми працюємо з нашими діджитал-правами. Треба розуміти, що кілька років назад тут таке слово ніхто не називав.
— Робота в цьому напрямку допоможе вам покращити монетизацію, перестати бути дотаційними?
— Я ставлю перед собою завдання, щоб ми підвищували наш дохідний план з реклами, інтеграції спонсорів і так далі. Але за законом в нас є обмеження — з кожним роком реклами у нас має бути все менше. В ідеалі ми маємо стати мовником без неї.
Це означає, що в якийсь момент ми втратимо основну можливість для монетизації. А вся корпорація, яка нам дісталась, є доволі затратною. Тому вона проходить свій монетизаційний план.
Хоча в жодній країні світу суспільний мовник не є дохідним. Можливо, це якраз і дає нам можливість говорити не лише про популярні види спорту. Це і є наша перевага — робити те, що комерційні майданчики не можуть, бо вони переживають за свої рейтинги дуже сильно. А суспільні мовники існують в першу чергу для суспільства і його інтересів, а не для рейтингів чи заробітків з реклами.
Ми так собі поділили: є зростаючі перспективні види спорту в Україні, які ми б хотіли першочергово показувати та підтримувати. В які ми віримо, в яких є потенціал в аудиторії.
— Які саме?
— Наприклад, хокей. Ми от будемо транслятором і продакшном молодіжного чемпіонату світу в Києві, про який я вже говорив. В Україні була хокейна аудиторія, є історична пам’ять. І вона може зростати за певних умов. Це і додатковий контент, розвиток експертного середовища. Але в першу чергу, це будівництво майданчиків. Комплексно має бути.
Знаю, в хокейному світі є амбітні плани з розбудови майданчиків. В моєму інтересі бути готовим, коли в нас будуть внутрішні продукти, міжнародні команди. Щоб до цього моменту ми зробили в себе хокейну редакцію. Треба шукати коментаторів, дивитись, хто як говорить з ветеранів, зірок. Починати зараз.
Я також дуже вірю в шахи. В нас дуже сильна школа. Люди забули уже, але навіть чемпіонат України з шахів за середнім рівнем учасників — хороший міжнародний турнір, який дивляться в усьому світі.
— І це має хороші рейтинги? Це ж не динамічний вид спорту.
— Так, як показують шахи зараз, зі штучним інтелектом, мультиекраном, паралельним аналізом, коментаторами – це неймовірно динамічно навіть на класичних шахах.
Я вже не кажу про бліц. От зараз ми намагаємось взяти права на чемпіонат світу з бліцу в Естонії наприкінці року. А загальна тенденція така, що… От останній матч за звання чемпіона світу Карлсен — Каруана на «Євроспорті» подивилось більше, ніж чемпіонат світу з футболу — мільярд з чимось людей. В Китаї неймовірна кількість аудиторії. Жіночі турніри дивляться десятки мільйонів людей.
От українка Лагно, яка зараз виступає за Росію, грала з китаянкою. 80 млн глядачів тільки з Китаю було. Можливо, у нас люди забули вже про шахи – які правила, як це виглядає. Але в кафе, барах, ресторанах я бачу іншу ситуацію. Бачу дошки. А після цифрової революції із сервісами типу Chess.com людям навіть не потрібні шахові клуби, щоб пограти в будь-який момент.
Цей вид зростає. Всі рекламні дослідження показують, що це преміальна аудиторія, якої немає в жодного іншого виду спорту. Кількісно вона зростає, туди приходять великі спонсори.
В нас крута школа, вчителі, але немає жодної державної програми розвитку. А Росія використовує шахи як постійний доступ до світової еліти. Бо великі турніри відкривають президенти, міністри, зірки Голлівуду.
І ми тут, маючи своїх Мессі та Роналду потенційних, своїх легенд типу Іванчука, які все ще грають, втрачаємо таланти в інші країни, не розвиваємо. Хоча навіть до внутрішнього чемпіонату у шахового ком’юніті є інтерес. Я б хотів транслювати такі штуки.
— Про внутрішні змагання. Щось плануєте показувати, окрім міжнародних турнірів?
— В таких видах спорту, як біатлон, у глядача є звичка дивитись трансляції певного рівня. А це один з найдорожчих видів спорту в плані трансляцій. В нас немає можливості показувати його на такому рівні.
Ми от поїхали нещодавно в Чернігів, де був кубок з літнього біатлону. В нас були пропозиції його транслювати. Ми не проти, але показувати тільки заради галочки не хочеться. Це потребує технічного оснащення.
Як тільки в нас буде власний такий спортивний комплект, ми зможемо покривати величезну кількість національного спорту, який взагалі нецікавий комерційному телебаченню. Ніколи він там не з’явиться. Мені б хотілось це робити.
Інша річ — внутрішні змагання з футзалу, волейболу або баскетболу. Це все має бути на телебаченні. Але якщо говорити про зали, в яких грають, то часто там дуже жахлива картинка. Не завжди проблема в камерах — там просто жахливі зали. Ти їх не можеш зняти красиво.
Це має бути скоординовано. Доки в Україні не побудують нові арени, а не ці фізкультурні зали, аудиторія телевізійна не з’явиться. Бо коли ти дивишся НБА, а потім вмикаєш чемпіонат України, а там ця шведська стінка на фоні… Я навіть запах цього залу відчуваю. Це ніколи не будуть дивитись, навіть якщо ми туди найкращі камери поставимо і світло навеземо.
Мають бути умови. Жоден мовник не може побудувати зали. Значить це мають робити ті, хто займається цими видами спорту — федерації, об’єднання, клуби. Вони мають мати якусь стратегію розвитку: лобіювати, вибивати гроші на будівництво арен.
Це ж стосується першої ліги футбольної. Якщо подивитись, там часто є крутий контент. Справжня боротьба, яку не завжди в Прем’єр-лізі побачиш. Але на яких аренах вони грають? Це жахливо просто. І тут жоден суперканал нічого не зробить.
Тому в національному спорті, який впирається в інфраструктуру, все взаємопов’язано. Сподіваюсь, з’явиться якась програма з розвитку спорту. Принаймні, така амбіція була озвучена. Мені хотілось би, щоб це вийшло. Бо окремими групами інтересів нічого не зробиш.
От в нас крута школа шахів, плавання, фігурного катання. Ми вирішили, що в нас є такі пріоритети. Ми маємо це розвивати — інфраструктурно, тренувально. А потім вже думати, як це показати круто.
— Ви цілитесь лише на турніри, де виступають українці та українські команди?
— Поки що так. Це для нас критерій. Ми виходимо з браку людського ресурсу. Думаю, так і залишиться. Все-таки, ми є суспільним мовником.
— З іншого боку ви показали жіночий чемпіонат світу з футболу, де збірна України участі не брала.
— Є обов’язки. В цьому пакеті від Європейської мовної спілки є щось, що ми можемо опціонально брати, а є щось, що правовласник вважає стратегічно важливим для розвитку. Наприклад, жіночий футбол. І він нас зобов’язує працювати з цим, якщо ми хочемо решту.
Це правильно. В нас і в міжнародних інституцій є відповідальність. Зокрема, в гендерному питанні. В нас от є скепсис в країні щодо жіночого футболу. Але якщо наша збірна колись вийде на цей рівень і в нас буде ще одна спортивна подія номер один в році, що в цьому поганого?
Тому правильно показувати такі види спорту навіть без участі України. Цей чемпіонат світу, до речі, непогано в нас зайшов. Хоч ми тільки ключові матчі показували.
Наступного разу, коли я побачу можливість показати жіночий футбол, ми подумаємо з нашою маркетинговою командою, як зробити це цікавіше для аудиторії.
— Ви говорили про показ непопулярних видів спорту, у яких є потенціал. А як щодо видів спорту, які взагалі безперспективні?
— Ми не можемо зробити все й одразу. В нас має бути максимальне представництво вже популярних видів спорту з того, що ми можемо взяти.
Далі ми маємо собі позначити пріоритетні, потенційно популярні види спорту — фігурне катання, біатлон, хокей, баскетбол, художня і спортивна гімнастика, теніс, плавання, велоспорт, волейбол. Отакі види спорту, які хоч колись з’являлись на телебаченні і люди мають якісь уявлення про них. Ще в нас доволі популярні в Україні танці — бальні і спортивні.
І вже після цього думати про інші види спорту. От зараз я кусаю лікті, бо в Україні немає змоги нормально подивитись чемпіонат світу з регбі. Я страждаю просто. Не можу дивитись ці хайлайти на ютубі. Мені хочеться туди повністю.
Нам ніхто не пропонував можливість купити права. Але ми її і не шукали. По-перше, там не грає збірна України і ніколи не грала. По-друге, аудиторія регбі в нас настільки мала — напевно, це десь декілька тисяч людей в Україні.
Хоча знов таки, спорт — нереально крутий. За особистим рейтингом я його ставлю навіть вище, ніж футбол. Це набагато крутіше. Якби збірна України там була, ми б спробували це показати. Бо регбі має розвиватись.
«Засмучує те, що це все не можна зробити прямо зараз. Навіть якби нам дали велику купу грошей»
— Багато видів спорту на каналі. Як бути з професіоналізмом тих, хто їх висвітлює?
— Зараз розробляємо стратегію розвитку нашої спортивної редакції. Це для нас стратегічно важливий департамент. Спочатку маємо придумати, куди ми хочемо прийти з цим усім. Подумати на п’ять років уперед.
Але зараз ми почнемо просто з того, що спробуємо в наступному році більше виробляти не трансляційного контенту, а навколоспортивного. В нас може і має бути футбольна програма, ток-шоу. Рівновіддалена від усіх, де будуть говорити про футбол не так, як ті, хто зараз говорить. А тим більше, маючи Джулая і Босянка та інших незалежних експертів, яким би люди довіряли. Думаю, ці двоє — точно фігури суспільного мовника.
— З іншого боку, обоє є неприхованими прихильниками «Динамо».
— Так, це проблема, яку можна компенсувати прихильниками «Шахтаря», які не дискредитували себе пропагандистською роботою. Тобто, це вже таке творче завдання. Та й чому в нас мають бути прихильники тільки цих двох клубів? Я, як прихильник харківського «Металіста», не розумію.
Але таку програму можна було б створити за умов доступу до відеоматеріалів. Бо немає гіршої телевізійної передачі, яка не показує відео.
Також потрібні сучасні комплексні апаратні. Вони дуже дорогі. Те, до чого ми, як споживачі спортивного контенту, звикли в студіях каналів «Футбол 1» та «Футбол 2» або навіть на «2+2» — це все дорогі технології, яких в нас майже немає.
От на юнацький чемпіонат світу з футболу [в Польщі] ми робили студію перед і після фіналу. Це показало хороші результати, в шість-сім разів вище середньої долі каналу. Але то був наш технологічний максимум.
В поточних умовах я поки тестую можливості колективу та можливості техніки. Просто в ефірі помітні ці двадцять років без технічного переоснащення. Світло, якому по 30-40 років. Музей техніки.
Це все неймовірно дорого. Через обмеження ми можемо хіба що орендувати потрібну техніку через тендери, конкурси. Але це важка процедура. Зазвичай потрібна оперативна реакція, а на ці тендери йде сорок днів. В нас їх немає. Тому ми виходимо з того, що є.
До прикладу, продакшн-бюджет суспільного мовника в Чехії — вісімдесят мільйонів євро на рік. Це я не кажу про внутрішні витрати, зарплати, технології. В країні на десять мільйонів людей. В нас навіть при повному фінансуванні це буде три-чотири мільйона.
— Чого чекати на інших ваших платформах? Ви вже згадали про онлайн-сервіси UA:Спорт та UA:Біатлон, ютуб-канал.
— Ми маємо рухатись до своєї власної платформи, в якій будуть різні системи доступу до різного роду контенту. Це вже наступний крок. Бо зараз в нас навіть новинного сайту немає — його запустять до кінця року. От це перше, що треба зробити, зважаючи на інформаційну ситуацію в країні. Він має бути.
І вже потім будемо переходити до наступних продуктів. З найближчого це ютуб-канал. Щоб все, що ми маємо, легально з’являлось там. Гадаю, на цьому каналі буде багато спортивного контенту з наших архівів, які ми будемо оцифровувати і діставати спортивні унікальні штуки, просто небачені раніше. Там відео з 20-х років є, просто уявіть. Це ж було державне телебачення, тому все, що відбувалось у спорті в Радянському Союзі, воно все тут лежить.
— Ви орієнтуєтесь на те, як канал показував спорт до вашого приходу?
— У виборі, що показувати, а що — ні, ми керуємось двома критеріями. Чи була у цього аудиторія на каналі в минулому і яка у нього спонсороємність. Тобто, якщо ми пробуємо щось нове, то ми намагаємось хоча б вийти в нуль, рекламою відбити затрати на цю трансляцію. Ось ці два фактори — і новий вид спорту може вже з’явитись в ефірі.
Раніше [на каналі] не було єдиного центру прийняття рішень зі спортивною експертизою. Можливо це і є причиною того, що раніше спорту в ефірі було менше.
Тобто, коли раніше спортивна редакція пропонувала щось показати, не було людини, яка б сказала: «Чому б і ні?». Думаю, спортивній редакції легше захищати інтереси спорту, коли ефіром керує людина, яка займалась спортивною журналістикою.
— Які ви для себе висновки робите за ці кілька місяців роботи саме з точки зору спортивного контенту?
— В нас багато крутих спортсменів, не тільки футболістів. Люди готові дивитись нові види спорту, якщо їм пояснити контекст. Спорт — дійсно суспільно значущий процес в Україні, до якого є потенційно набагато більший інтерес.
Але його можна задовольнити лише точною ефективною роботою всіх. Не лише мовника. Я не бачу в цьому якогось космосу — якщо буде державна програма, все це злітає дуже швидко.
Ми ж розуміємо, що спорт — найбільш спонсороємна галузь, на якій може триматись економічний сектор.
От коли з’явиться якийсь кластер людей, які будуть дивитись на спорт як на бізнес або на соціальну відповідальність, а не як на політичний інструмент, тоді все буде ок. Коли з’являться люди, які побачать перспективи в різних видах спорту, в масовому спорті.
Бо зараз всі бізнесові гроші йдуть на футбол і бокс. Це єдині збирачі великої аудиторії. Легше інвестувати туди.
— Що за час роботи на суспільному мовнику вас найбільше потішило і засмутило?
— Я пишаюсь людьми, які тут працюють, не дивлячись на історію та умови. Я знаю багатьох людей, які роблять це виключно за ідейними покликами. Гордий мати таких людей.
Всередині спортивної редакції працюють люди, які можуть розгорнути такі проекти як Олімпіада. А це потребує величезної кооперації з юридичних питань, по правах, технологічних.
Ну і спортивний портфель. Я побачив, що ми його не ефективно використовуємо, можемо краще. Хотів би, щоб ми більше витискали з нього для себе, як для компанії, так і для суспільства, яке зацікавлене або має усвідомити зацікавленість в розвитку масового та аматорського спорту.
А засмучує те, що це все не можна зробити прямо зараз. Навіть якби нам дали велику купу грошей, тут стільки всього треба зробити, що швидко і просто не вийде. А політичний тиск такий великий: «Ми вам дали гроші, а ви нічого». Люди, тут тридцять років нічого не було. Корупція тут нереальна була.
Зараз цього немає, ми вичистили. Тут є стандарти журналістики і можливість рухатись вперед. Сподіваюсь, нам дадуть можливість виконати наші плани. Мають всі усвідомити, що цей холдинг корисний усім.
Не може бути нормальної країни без такої середньої ланки, яка б задавала стандарти, була рівновіддаленою і інвестувала не лише в комерційно вигідні штуки, безпечні з точки зору бізнесу та політики, але й те, що потрібно суспільству.
— Тоді наостанок згадаємо ситуацію чотирирічної давнини, коли генеральний директор телеканалу Зураб Аласанія (сьогодні голова правління НСТУ — прим.) відмовився від показу юнацького чемпіонату світу з футболу, бо одним зі спонсорів турніру був Газпром. Якщо ситуація повториться, вчините так само?
— Так. Розумію, що це обурює вболівальників, але хтось же має нагадати їм, що це не є правильно.
Фото: globallookpress.com/Rodrigo Reyes Marin/AFLO; telekritika.ua; УНІАН
