Грав на першість області, а став зіркою Серії А. Історія успіху Руслана Малиновського
Український футболіст, який зміг.
Український футболіст, який зміг.
Руслан Малиновський міг закінчити з футболом ще на юнацькому рівні, але скористався своїм шансом, поїхав в Європу і став одним з найкращих українських гравців свого покоління. Більше того – це чудовий приклад для інших молодих футболістів, як не змарнувати свій талант.
Народився у сім’ї музикантів, у футбол привів старший брат
Маленький Руслан любив співати. Батьки навіть хотіли віддати його у житомирський хор «Струмочок». Для родини Малиновських музика була не просто захопленням, а способом життя. Мама Катерина – артистка хору, а тато Володимир – концертмейстер балету. Але сина не цікавило нічого окрім футболу.
Біля будинку Малиновських у Житомирі був дитячий майданчик з невеликим футбольним полем, де Руслан пропадав з м’ячем. Мама хвилювалася, щоб хлопчик не повибивав шибки у вікнах їхньої багатоповерхівки.
«Просто зі школи хлопці приходили, ставили портфелі і бігали, поки додому не заженеш», – згадував батько футболіста.
«Мої батьки не любили футбол. Вони обоє працювали у світі музики. Тато грав на акордеоні, а мама співала. В сім’ї футбол подобався лише старшому брату. Вдома у Житомирі я дивився матчі Ліги чемпіонів по телевізору разом з ним. Брат грав у футбол, тому став прикладом для мене. Вже тоді я мріяв виступати у Лізі чемпіонів. Цей гімн буквально наповнює мене енергією. Моєю улюбленою командою був «Арсенал», а гравцем – Тьєррі Анрі», – розповідав Руслан вже у дорослому віці.
Поки батьки були зайняті музикою та концертами, молодшого сина залишали на старшого брата Олександра.
«Я постійно був на тренуваннях. Бувало, що ми тренуємося, а Руслан десь на трибуні або бігає з м’ячем навколо поля. Так і тренувався біля нас. Мені здається, він народився для цього виду спорту. Слава богу, його любов до футболу переросла в те, що є зараз», – говорить старший брат.
А перший тренер Руслана Сергій Завалко навіть пам’ятає, як майбутній футболіст збірної України прийшов до нього тренуватися.
«У вересні 2000 року Малиновський провів перше тренування на цьому полі. Прийшов такий невисокий, але міцний хлопець, який дуже непогано, сильно і прицільно бив по воротах. Відразу було помітно, що хлопчик з потенціалом».
Через 17 років футбольна школа житомирського «Полісся» отримала близько 30 тисяч євро за перехід Руслана з «Шахтаря» в «Генк». Завалкові дісталося майже 80 тисяч гривень з цього платежу солідарності за підготовку футболіста. Так все і має працювати в ідеальному футбольному світі.
«Ще півроку в Житомирі – і я б взагалі закінчив з футболом»
В Україні вже давно склалося замкнене коло, коли молодих талантів розбирають два топові клуби. Руслана теж помітили, але з «Динамо» співпраці не вийшло.
«Кияни пропонували мені тричі на тиждень їздити на тренування з Житомира, але мої батьки не заробляли стільки, щоб витрачати такі гроші на переїзди», – пояснював Руслан.
У «Поліссі» Малиновський займався до 2005-го року, а далі перейшов у систему «Шахтаря». Але потрапити туди – це тільки половина справи. Ще потрібно було чимало зусиль та везіння, щоб там закріпитися. Футболіст не приховує – був момент, коли він міг закінчити з футболом. Після випуску з академії Руслану не запропонували залишитися в структурі «Шахтаря». Навіть в третій команді.
«Можна було зламатися, але я намагався не вішати ніс. Поїхав додому в Житомир і грав на першість області. А через півроку мені зателефонував перекладач директора академії Патріка фон Ліувена і запропонував приїхати в «Шахтар-3».
Погодився відразу. Ще півроку – і я б взагалі закінчив з футболом. Навіть не питав, яка у мене буде зарплата. Підписав контракт, в місяць отримував, здається, 800 гривень. Для мене головне, що там було все необхідне для професійного зростання – поля, тренажерний зал, басейн, екіпірування, харчування. Потрібно було тільки грати», – розповідав Малиновський.
Згадати про свого вихованця змусили обставини. Чимало гравців дубля «Шахтаря» перейшли в «Іллічівець», а в дубль на їхні місця мігрували футболісти «Шахтаря-3». Тому команді потрібні були виконавці і навесні 2011-го Руслан грав за третій склад гірників у другій лізі. З цієї ж причини свій шанс отримав Сергій Болбат.
«Це був такий різкий перехід від юнацького футболу до справді дорослого. Можливо, йому бракувало швидкості, та він ніколи не зраджував своєму стилю гри – умів брати відповідальність на себе.
В якийсь момент стало дуже прикро, що в силу обставин Руслан не зміг показати себе в клубі, де виховувався змалечку. У Луческу тоді оборонний мур складали українці, а попереду діяли висококваліфіковані бразильські легіонери», – розповів екс-керівник академії «Шахтаря» Олександр Фундерат.
Гру молодого гравця помітили у «Севастополі» і запросили до себе. Команду тоді очолив Олег Кононов, а клуб хотів поборотися за вихід в УПЛ.
У «Севастополі» грав мало, але зустрів у Криму майбутню дружину
У цей період кар’єри Руслан зіграв не так багато часу (377 хвилин) і забив лише один м’яч за сезон. Але перебування у «Севастополі» точно пішло футболістові на користь. Там він працював з Олегом Кононовим, який вірив у хлопця.
«Ми брали його під першу команду, і у нього все для цього є. Тільки потрібен час, досвід і робота, робота, робота», – говорив тренер.
Після виходу команди у вишку Малиновський планував поборотися за місце у стартовому складі, але на літніх зборах зламав палець. А поки відновлювався відбулась зміна тренера. Замість Кононова прийшов Геннадій Орбу, який не вірив у молодого гравця. 2013 рік Руслан догравав у молодіжному розіграші.
«Ще за місяць до кінця оренди я точно знав, що покину Крим. Адже на той час в «Севастополі» на мене ніхто не розраховував. Поки командою керував Олег Кононов, надії були. Правда, після сезону в першій лізі я очікував більшого і від себе. Однак не показав той футбол, який хотілося б. Після «Шахтаря-3» «Севастополь» став моїм першим серйозним клубом, і можливо, просто настав період якогось спаду. Хоча Кононов довіряв мені», – говорив Малиновський.
Але найважливіше – у Криму Руслан зустрів свою майбутню дружину Роксану.
«Ми познайомилися у Севастополі в кафе, де команда відзначала перемогу. Через кілька тижнів моя подруга захотіла піти на гру і попросила Руслана дати нам квитки. Ми приїхали забрати їх до нього додому. При зустрічі я поцілувала його в щічку. Він збентежився, бо був дуже скромний. Як він пізніше зізнався, я йому сподобалася ще при першій зустрічі.
Руслан запросив нас на чай. У нього була ідеальна чистота, ніби він готувався. Мене це вразило, тому що він жив один, батьки далеко. Мені він сподобався: такий щирий, добрий, простий. Після цього ми почали спілкуватися, а потім разом 9 травня дивилися салют. З цього все почалося. Можна сказати, завдяки моїй подрузі», – розповіла Роксана в одному з інтерв’ю історію знайомства.
Пара одружилася 2016-го, а минулого року у Малиновських народилася донечка Олівія. Руслан мріє про трьох дітей. Дружина його у цьому підтримує.
Дебют в єврокубках. Ліва нога від бога
Після «Севастополя» у кар’єрі півзахисника почався злет. Руслан на правах оренди перейшов у «Зорю» Юрія Вернидуба. Футболіст пройшов з новою командою зимові збори і видав чудовий старт у 2014 році. Хоча у дебютному матчі за команду його замінили вже у середині першого тайму.
«У хлопця просто нічого не виходило, гра не пішла взагалі. Руслан сильно засмутився, я ж підійшов до нього і сказав: «Не хвилюйся ти так, все буде добре. Це футбол, тут всяке буває. Шанс проявити себе ще буде». У наступному матчі поставили його у старт: він провів на полі 60 хвилин, видав при цьому приголомшливу гру. Ми побачили того Малиновського, на якого розраховували, запрошуючи в «Зорю», – сказав Вернидуб і додав, що ліва нова Руслана – від бога.
За два сезони у «Зорі» Малиновський став лідером команди і зіграв в єврокубках. У кваліфікації Ліги Європи проти бельгійського «Шарлеруа» Руслан оформив дубль. Мабуть, тоді на нього звернули увагу у цій країні.
«У Малиновського чудова культура пасу й добре поставлений удар. Він є топ-гравцем. Не сумніваюсь, що українця продадуть за великі гроші в сильний європейський клуб. Малиновський має потенціал, щоб виступати в чемпіонаті високого рівня. Він сильний, має чудову ліву ногу і в хорошій команді гратиме ще краще», – захоплювався українським футболістом тренер «Легії» та екс-гравець «Манчестер Юнайтед» Хеннінг Берг. Поляки не без проблем пройшли «Зорю» у кваліфікації Ліги Європи того ж 2015-го.
А вже наступного року футболіст поїхав підкорювати Європу.
«Зоря» дала мені шлях у великий футбол. Саме тут я почав стабільно грати в УПЛ і дебютував в єврокубках. Саме виступи в «Зорі» дозволили мені дебютувати в національній збірній України. І це назавжди залишиться в моєму серці», – писав Руслан вже з Бельгії.
Важка травма і чемпіонство з «Генком»
Третя поспіль оренда Руслана, але цього разу в європейський клуб. «Генк» взяв українця до кінця року і з можливістю подальшої співпраці. На жаль, прийшла біда – Малиновський на четвертий місяць перебування у команді отримав важку травму. Під час матчу проти «Брюгге» футболіст покинув поле на ношах. Руслан порвав передню хрестоподібну зв’язку лівого коліна. Це означало, що про Євро-2016 можна забути. А ще доведеться довго відновлюватися.
«Лікар зателефонував на мій день народження і сказав: «Вісім місяців». Я відповів: «Дякую».
Тоді в душі була порожнеча. Спочатку навіть було образливо, адже начебто грав непогано, а в підсумку випав на такий термін. Потім я зрозумів, що все тільки починається. Було дуже важко психологічно. Особливо перший місяць, коли ти ходити і стояти не можеш – тільки лежати. Найважчим був біль – перший місяць я не міг спати.
Думав, відразу після оренди повернуся в Україну через травму. Якби не ушкодження, я б не виступав саме в «Генку». Ту суму, яку на той момент хотів «Шахтар», клуб заплатити не міг. Вони підписали мене з травмою, продовжили контракт на рік. Тоді я зіграв лише чотири місяці, а вони оплатили операцію, відновлення, видавали зарплату, надали будинок і машину. Цей крок від «Генка» я ніколи не забуду. Упевнений, що 70% українських клубів такого б не зробили», – розповідав Малиновський.
Поки тривало відновлення Руслан пропустив всю літню підготовку команди і першу частину сезону. Повернувся на поле на початку вже нового року, але показав хороший рівень футболу і високу результативність – 5 голів і 7 передач в 19 матчах чемпіонату. Наприкінці травня 2017 року «Генк» викупив півзахисника у «Шахтаря». Малиновський так і не зіграв жодного офіційного матчу за гірників.
24-річний футболіст підписав з бельгійським клубом контракт на 4 роки. І за два сезони став чемпіоном Бельгії з «Генком», а також зайняв друге місце у голосуванні за найкращого гравця чемпіонату. Перемогу здобув півзахисник «Брюгге» Ханс Ванакен.
«Розрив виявився невеликим – перемогти міг кожен. Я віддав свої три очки Малиновському. Він це заслужив», – сказав Ванакен. Почути такі слова від свого суперника дорого коштує.
У чемпіонському сезоні Малиновський зіграв 35 матчів у Лізі Жупіле, в яких забив 13 м’ячів і віддав 10 асистів (всього 16+16 за системою гол+пас в 51 грі за сезон). Вболівальники визнали Руслана найкращим гравцем команди. І все частіше звучало питання чи не прийшов час футболістові спробувати себе у сильнішому чемпіонаті.
«Генк» намагався втримати українця і запропонував йому новий контракт, але число команд, які цікавляться Малиновським росло, і він вирішив прийняти новий виклик.
«Мені 26 років і я хочу грати на вищому рівні. Я хотів піти красиво, подякувавши клубу і вболівальникам, але «Генк» цього не хоче. Я просто прошу відпустити мене за розумною ціною і стримати своє слово. Не бачу більше свого майбутнього в «Генку», – відкрито говорив Руслан.
Влітку він перейшов в «Аталанту» за 13,7 мільйонів євро. Контракт підписали на 5 років.
Став сюрпризом в Серії А і забив шедевральний гол «Ювентусу»
Малиновський зробив те, про що мріють багато українських футболістів. Він перейшов у топ-лігу і зачарував своєю грою Італію. За свій перший сезон в «Аталанті» українець став бронзовим призером Серії А, а також одним з найбільш неймовірних сюрпризів чемпіонату. Навіть в якості гравця ротації Руслан зміг зіграти 44 матчів, забити 9 м’ячів і віддати 7 передач.
І Малиновський не просто забивав, а робив це настільки красиво, що преса і фанати сходили з розуму. В матчі з «Брешією» українець забив і віддав два асисти. «Аталанта» перемогла – 6:2. Проти «Ювентуса» він вийшов на заміну, забив шедевральний м’яч і став найкращим гравцем зустрічі. А в матчі з «Фіорентиною» йому знадобилося всього шість хвилин після виходу на заміну, щоб створити розкішний гол. І так ледь не кожен вихід українця на поле трансформується у маленьку казку.
«Я почав розуміти вимоги тренерського штабу десь через півроку. Тому що було важко, зовсім інші вимоги, нові знання. Зовсім інший стиль гри і позиція для мене. Спочатку було дуже важко. Але тепер я розумію вимоги, тренера, чого він хоче на полі. І фізична підготовка – це базове. Якщо будемо в кращому функціональному стані, будемо демонструвати кращий футбол – зможемо грати з усіма», – впевнений Руслан.
Чи не єдине, що турбує – поки Малиновський так і не став гравцем стартового складу команди. Знову ходять розмови про його можливий трансфер в інший клуб. Зокрема, називали «Інтер». Агент півзахисника Сергій Серебренніков говорить, що футболіст щасливий в «Аталанті», але якщо надійне пропозиція, то вони її розглянуть.
«Переконаний, що «Аталанта» – проміжний пункт. Потім у Руслана вистачить сил зробити новий крок вперед, і він зможе перейти в ще сильнішу лігу. Наприклад, Англію. Багато хто вважає, що він там не заграє, а я не згоден. Руслан дуже цілеспрямований гравець: якщо він ставить перед собою якусь мету, то обов’язково її досягає», – вірить у свого екс-підопічного Вернидуб.
Зате в збірній України його місце на полі не підлягає сумніву. Малиновський став важливою частиною команди Шевченка, яка вийшла на Євро-2020 з першого місця у групі і грала з топовими збірними у Лізі Націй. Більше того, Руслан – найдорожчий і найкращий український футболіст просто зараз. І це ще далеко не межа його можливостей.
***
Руслан Малиновський не боїться брати відповідальність на себе у вирішальних моментах: пробиваючи пенальті, забиваючи голи зі штрафних ударів чи коли перебрався у Бергамо з сім’єю, щоб підкорити Європу.
І незважаючи на коронакризу, кожен з нас відповідальний за своє майбутнє. Національний банк України повідомляє, що попри відчутне зниження ставок по депозитах в банках, українці все більше довіряють банкам у кризові часи. Так, обсяг оформлених депозитів від початку цього року більший, ніж торік.
IdeaBank у тренді. У банку є вигідна пропозиція для нових клієнтів, які прагнуть зберегти та примножити власні кошти, розмістивши депозит. Головні переваги депозиту в IdeaBank: європейська надійність, прибутковість і гарантія повернення вкладів.
Депозит «На старт» – ефективний інструмент для відповідальних людей. Варто вивчити!
Фото: globallookpress.com/Panoramic/ZUMAPRESS.com; інстаграм Руслана Малиновського, «Генк», «Аталанта»
