Коли дивитись футбол - не злочин

На 80-і роки припадає розквіт футбольного хуліганізму в Європі. Зародившись у Британії, він перекочував до інших країн, зокрема, Німеччини, де чудово прижився.

У Німеччині, оцінивши масштаб проблеми, почали долучати до її вирішення всі можливі інституції - поліцію, соціальні служби, медіа, громадський сектор, науковців. Однією з основних задач було докорінне реформування поліції, яка виказувала повну некомпенентність у роботі з фанатами загалом і хуліганами зокрема.

За довгі роки копіткої роботи, постійних консультацій з експертами і детального вивчення самого фан-середовища німцям удалось досягти вражаючих успіхів. Одним із ключових кроків стала переоцінка самої фігури фаната. "Раніше будь-який активний фанат, без огляду на те, що він робить, сприймався як потенційний злочинець. На щастя, часи змінились. Фанат - це така ж людина, як і всі інші, а наша задача - не покарати когось, а слідкувати за порядком", - говорить Міхаель Шарновськи, старший суперінтендант берлінської поліції.

За безпеку одного матчу, який має національний масштаб, відповідають федеральна поліція, поліція відповідної землі та кримінальна поліція. До того ж, сьогодні у кожному міському відділенні німецької поліції є особливий "футбольний" підрозділ: там працює, зокрема, по окремому спеціалісту на кожний футбольний клуб. 

Фахівець, який відповідає за берлінський Уніон, розказує, що його головна задача - цілодобово бути в курсі переміщень і діяльності фанатів. Він працює під прикриттям, бо часто йому доводиться відвідувати місця, де збираються активні вболівальнки, а за окремими - наглядати й у приватному житті.

Такий контроль дозволяє зпрогнозувати, в якому ключі проходитиме той чи інший матч. З огляду на це вирішується, скільки поліцейський і яких підрозділів треба задіяти. Напередодні кожного поєдинку проводиться так звана конференція з безпеки, у якій беруть участь представники всіх відповідальних поліцейських підрозділів, відповідальні за безпеку з боку кожного клубу, спеціалісти по роботі з уболівальниками цих команд, а також транспортники. На таких зустрічах визначається категорія ризиків та прогнозується безпечність гри.

Міхаель Шарновськи розказує, що за ступенем ризику матчі діляться на категорії А, В і С (А - найнижча), за прогнозами безпеки - на чотири рівні. Для того, щоб визначитись, яким буде матч, враховують, звісно, стосунки між фанатами, ситуацію в турнірі, а також час проведення гри, географічне положення стадіону тощо.

У поліції підкреслюють, що всі сутички, які відбуваються в чаші стадіона, вирішуються насамперед силами відповідальних за безпеку від самого клубу, лише в крайніх випадках в такі заворушення втручається поліція. Що ж стосується того, що відбувається за межами трибун, то там усе навпаки.

Уболівальників також ділять на три групи: А - прості глядачі, В - ті, які можуть взяти участь у заворушеннях, С - свідомо йдуть на правопорушення. Спеціаліст, який відповідає за Уніон, розказує, що йому дедалі складніше визначати ці категорії: "Завдяки інтернету насильство стало більш конспіративним. Образ фаната модифікується. Тепер можна за дуже короткий термін мобілізувати не 10-15 небезпечних осіб, як колись, а всі 200". 

Фан-середовище - динамічне, і в поліції постійно моніторять явища, які виникають в ньому. Так, нещодавній матч другої Бундесліги, де Уніон приймав Енергі, отримав другу категорію за прогнозами безпеки, хоча ще пару років тому отримав би вищу. Це пояснюється тим, що зараз стосунки між фанатами трохи поліпшились. 

Як зізнається фахівець з Уніона, найскладнішими є відносини з фанатами дрезденського Динамо, жоден такий матч не проходить без ексцесів. Кілька років тому відбувся майже анекдотичний випадок, коли хулігани з Берліна і Дрездена домовились зустрітись на півдорозі між містами. Вони їхали поїздами, вийшли на одній й тій самій зупинці і прямо на платформі влаштували бійку. Ясно, що рух виявився тимчасово паралізованим, тому вони, закінчивши, змогли повернутись до своїх поїздів і роз'їхатись в різні напрямки. 

Зрозуміло, що навіть у найдемократичнішій країні стосунки між поліцією і фанатами не можуть бути хорошими - це проти суті самого явища. Сутички, конфлікти, непорозуміння між цими сторонами будуть продовжуватися, якими б прогресивними не були ті ж Німеччина чи Англія. Важливе інше - підхід, коли за фігурою фаната бачать не злочинця, а людину з власними потребами і проблемами.