«Карл Цайс». Частина 0. Доісторична
Коли я вперше глянув у сумарну таблицю Оберліги НДР то був здивований, що лідером ( при чому, уже беззмінним) є саме «Карл-Цейс» із Єни. Здавалося би, берлінське «Динамо» здобуло 10 чемпіонських титулів, проти трьох у Єни, а «Вісмут» Ауе провів у еліті на цілих 3 сезона більше, проте саме «Карл Цейс» є лідерами у сумарній таблиці НДР-Оберліги. Причина цьому – неймовірна стабільність клубу, котрий потрапивши у вищий дивізіон у 1957-му році, більше з нього не вилітав. Про те, як складалися ці сезони, коли команда все ж вилетіла із Оберліги, і як грає команда на даний момент – ви прочитаєте у цій серії матеріалів.
А розпочати мені хотілося би здалеку, адже це буде розповідь про одну із перших заводських команд в історії Німеччини. А заснував цей завод один дуже талановитий інженер – Карл Цейс.
Народився Карл у місті Веймар 11 вересня 1816 року, ставши 5-ою дитиною. Його батько був відомим дрекслером, продукцію якого могли дозволити собі переважно заможні громадяни. І вів він знайомства із багатьма шанованими людьми. Одним із таких людей, був принц Карл Фрідріх. Саме на його честь і було названо п’яту дитину у сім’ї Йогана Готфріда Августа Цейса та його дружини Джоанни Антуанетти Фредеріки. Матір Карла теж була із шанованої сім’ї придворного юриста. Все це сприяло тому, щоб їх діти отримали хороші умови для навчання та подальшого розвитку (всього до повноліття дожило 3 сестри та 2 брати Карла, із 12-ти дітей. Звична картина для тих часів).
Карл теж не відзначався ідеальним здоров’ям, і тому по закінченні школи його батько вирішив, що сину буде краще продовжити навчання в університеті, щоб здобути якусь наукову спеціальність. Але Карл був більше зацікавлений у технічних галузях. Ще будучи школярем він відвідував уроки механіки у князівській школі у Веймарі. Тому, по закінченні шкільного навчання, здавши всі необхідні іспити та перебрався у Єну, навчатися до відомого викладача Фрідріха Кьонера. Під час навчання у Єні він вступив до заміського клубу «Ренанія-Єна», де познайомився з багатьма відомими людьми (зокрема із композитором Францом (Ференцом) Лістом та колишнім міністром фон Вангенхаймом).
У Єні він зацікавився паровими машинами і деякий час провів подорожуючи різними містами, та працюючи на передових машинобудівних заводах того часу. Штутгарт – Дармштадт – Відень – Берлін – ось яким був його маршрут за період 1838-1845 років. Після цього він повернувся у Єну, маючи на меті відкрити власну майстерню, от тільки ідею збирати парові двигуни він відкинув чи не одразу, і розглядав інші варіанти. Остаточно вирішивши, що хоче залишитися у Єні (був варіант із поверненням у Веймар), Карл зустрівся із своїм знайомим, Матіасом Якобом Шнейделем (реформатором ботаніки, котрий лишень нещодавно випустив свою роботу «Основи наукової ботаніки»), який пожалівся на недосконалість оптики у мікроскопах, які не дозволяють досконало вивчати рослини на клітинному рівні. Але реалії того часу змусили Карла ще рік пропрацювати на різних роботах (від помічника майстра і до викладача), перш ніж він зміг отримати дозвіл «на будівництво і продаж механічних і оптичних апаратів, а також створення ательє для прецизійного машинобудування в Єні».
Цайс відкрив двері своєї майстерні 17 листопада 1846 р. Він позичив на це відкриття 100 талерів у свого брата Едуарда. Щоб орієнтуватися, яка це була сума, до 1849 року майстерня отримала прибуток у 197 талерів, а загальна сума продажу дорівнювала 901 талер. Врешті-решт, борг сина виплатив його батько, Август, і Карл зміг і надалі розвивати свій бізнес. Окрім майстерні він відкрив і невеликий магазинчик, де продавав оптичну продукцію інших виробників, переважно закордонних. Цайс спочатку працював самостійно, створюючи і ремонтуючи багато типів фізичних і хімічних апаратів. Особливо затребувані лупи, вирізані з дзеркальних заготовок, окуляри, телескопи, мікроскопи, інструменти для малювання, термометри, барометри, ваги, аксесуари для склодувки та інші прилади.
У 1847 році він почав виготовляти прості мікроскопи, котрі були дешевшими, та якіснішими, ніж у конкурентів. Завдяки непоганим продажам Карл найняв свого першого помічника, на той момент 17-річного, Августа Льобера (1830-1912), котрий згодом став його партнером у розподілі прибутку. Взагалі, слід відзначити, що Карл дуже добре ставився до своїх підлеглих. Попри важкий робочий день (а графік роботи був від 6 ранку до 7 вечора), працівники майстерні були задоволені своїм роботодавцем, котрий час від часу запрошував їх до свого будинку, пригощав дорогим вином а також раз на рік оплачував їм поїздки у гори. На той час, у Єні важко було знати роботу краще.
У 1850 році, у особистому житті сталася трагедія, молода дружина Берті Шаттер загинула під час пологів, народивши сина Родеріка, який згодом працював у тата в майстерні. Вдруге одружився Карл через 3 роки. Друга дружина, Отілія Трінклер народила йому ще трьох дітей.
Намагаючись постійно удосконалювати свою продукцію, 50-річний Цайс у 1866-му році підписав договір про співпрацю із молодим фізиком Ернстом Аббе (1840-1905). Аббе сконструював цілий ряд оптичних приладів: в 1867 — фокометр (прилад для вимірювання фокусних відстаней), в 1869 — апертометр (прилад для вимірювання апертури) і рефрактометр (вимірювач показника заломлення), які й нині носять його ім'я. Активно займався також виготовленням оптичних скелець. У 1874 Аббе створив ряд нових марок оптичного скла, в 1879 познайомився з фахівцем зі скла Шоттом і в 1884 спільно з ним та Цайсом заснував склохімічну лабораторію.
Успіхи Аббе в розробці теорії практично придатних оптичних приладів сприяли тому, що в 1876 Цейс зробив його своїм повноправним партнером. Крім різних мікроскопів, підприємство випустило ряд інших приладів: пристрої для підсвітки до мікроскопа (в Англії такий пристрій називається просто «Аббе»), рефрактометри Аббе тощо. До 1886 відноситься тріумф фірми — створення апохроматичних лінз, що носять назву конденсорів Аббе.
Тим часом здоров’я Карла значно погіршувалося. Він швидко почав втрачати сили, і у грудні 1888 року його серце зупинилося назавжди. Він помер не винахідником, проте новатором. І його дітище продовжувало процвітати навіть після смерті засновника. Співпраця із провідними спеціалістами дозволяла фірмі постійно вдосконалювати свої прилади та бути провідною фірмою у галузі оптики.
До заснування футбольного клубу залишилося «всього лише» 15 років.
Далі буде…
