Дорогу молодим

Насичений 2015 рік розчулив всю футбольну спільноту слізьми на прощальній прес-конференції голкіпера та капітана мадридського «Реала» Ікера Касільяса. Попри 25 років, які іспанець провів, захищаючи кольори королівського клубу, прийшов час піти та, якщо і повернутись, то тільки вже не в статусі гравця. Чомусь початок 2016 року натякає на те, що цей сезон можливо продовжить тенденцію, враховуючи те, як воротарі, що впродовж років залишались незмінними та основними у своїх клубах, потихеньку стали зігрівати місця на лаві запасних.

«Евертон» – типовий середняк англійського чемпіонату за словами О. Гусєва, однак, на мою думку, не з типовим в останні роки воротарем. Тім Говард – дещо з колоритним зовнішнім виглядом, голкіпер з нефутбольної США, якого всі добре запам'ятали після матчу на Чемпіонаті Світу з бельгійцями, де американець здійснив 16 сейвів, встановивши рекорд на цьому турнірі. Один з найулюбленіших гравців на «Гудісон Парк», який от вже 10 рік проводить у клубі, маючи у своєму активі більше ста "сухих" матчів та навіть один забитий м'яч за ліверпульський клуб. Говард по-справжньому сильний голкіпер, який прославився відмінною реакцією та безстрашністю, влітку повернеться на Батьківщину, де гратиме за «Колорадо». Він піде, передавши місце в рамці воріт своєму учню – іспанцю Хоелю Роблесу. Піде, за його словами, на все життя будучи вболівальником «Евертона» й прощатиметься, думаю, емоційно й урочисто, як це вміють зробити у Англії, залишившись назавжди у серцях та пам'яті мерсисайдських вболівальників.

Роман Вейденфеллер вже довгі роки не залишає Дортмунд, де провів майже всю свою футбольну кар'єру. За цей час встиг двічі завоювати з «Боруссією» золото Бундесліги, одного разу виграти Кубок Німеччини та тричі Суперкубок. Встиг також пограти у фіналі Ліги Чемпіонів сезону 2012/13, але тоді чорно-жовтим не вистачило трішки удачі. 35 років  –  один з найкращих періодів для воротаря, який дозволяє пограти ще кілька сезонів. Але тут виникає питання: чи справді Вейденфеллеру потрібні вони? Чемпіон світу (щоправда у статусі другого воротаря) програв конкуренцію та цього сезону зіграв у Бундеслізі всього лише один матч, а основним стражем воріт став його тезка – швейцарець Роман Бюркі, який провів всі матчі у чемпіонаті Німеччини, за виключенням того одного та всі без виключень в Кубку Німеччини. В Лізі Європи Тухель надав таки перевагу досвідченому німцю, щоправда не враховуючи двох матчів з португальським «Порту», де стояв Бюркі. Все ж, мабуть, недаремно здається, що в останні роки у «Боруссії» зміни прийшли не тільки на тренерський місток, а й на воротарський?

Не згадати не можна наступника Буффона – футбольного вундеркінда з Італії, Джанлуїджі Доннарумму, який у свої 17 років витіснив з основного складу «Мілану» Дієго Лопеса та Крістіана Аб'ятті, тим самим змусивши говорити весь світ не тільки про себе,  а й про трансферні чутки щодо іспанця. Втратив місце в основі також португалець Бету із «Севільї», але можливо тут вирішальний фактор зіграла все-таки травма. Ходять чутки й про можливе повернення в Серію А Сальваторе Сірігу з ПСЖ, якого витіснив з основного складу Кевін Трапп.

Футбольний сезон продовжується, однак змушує думати про те, що вже наступний дехто розпочне у незвичній для себе команді. Зрештою зміни – невід'ємна частина у футболі, яка, звісно, хоча й приносить втрати, але й часто радує чимось новим, можливо навіть й кращим.