Чому система Де Дзербі не працює і чи зможе він це змінити?

Розбираємо, що взагалі намагається зробити італієць з командою і що пішло не так у Тирасполі.

«Шахтар» жахливо почав свою лігочемпіонівську кампанію програвши «Шерифу» 0-2 на виїзді. Команда Юрія Вернидуба вкотре показала, що їх не слід недооцінювати – за це можна поплатитися. Однак, багатьох вболівальників не так здивувала сила клуба з Тирасполя, як черговий невдалий перфоманс команди Роберто Де Дзербі. Це вже не перший і, схоже, не останній провал італійця не чолі «Шахтаря». Для того, щоб розібратися в проблемах «гірників» потрібно поговорити про стиль Де Дзербі загалом: про його особливості, переваги та недоліки.

Що таке позиційний футбол взагалі? До чого цей «ватокат» на 90 хвилин?

Виграти футбольний матч доволі складно. Напевне ви не дуже часто про це задумувались, але це дійсно так. Кожна мить та кожний момент важливі і можуть вплинути на кінцевий рахунок; одна помилка змінює хід гри. Очевидно, що завжди перемагати неможливо, але ж головним завданням тренера є якраз здобуття максимальної кількості позитивних результатів. Для цього він вибирає стартовий склад, схему та тактику, які нададуть йому перевагу над суперником. Тренери топ-клубів перебувають під особливим тиском: фанати очікують перемоги в кожному матчі. Як же їм цього досягти, якщо футбол настільки складний? Відповідь на це запитання знайшли ще задовго до появи Гвардіол, Клоппів і Тухелів. Чим більше атакуєш – тим більше в тебе шансів виграти. Але просто частіше бити по воротах – не гарант успіху. Саме тому нове покоління менеджерів прийшло до «універсальної формули», тобто до позиційного футболу. Головна ідея – мінімізувати ризики та суттєво збільшити ймовірність перемоги. Якщо команда стабільно контролює м’яч протягом гри, не дає опонентам ефективно атакувати і створює гольові ситуації на визначених частинах футбольного поля, то її шанси на позитивний результат максимально піднімаються. Різними спеціалістами використовуються різні підходи, але методи все одно схожі.

Поділ поля на найважливіші зони. Фото - Breaking The Lines.

На певних ділянках поля моделюються ситуації, які виникатимуть під час гри, а футболісти відпрацьовують декілька основних варіантів, щоб бути повністю підготованими до реального матчу. Важливо розуміти, що рішення все одно приймаються саме гравцями, тому тренер не може повністю контролювати процес. Також така філософія потребує від футболістів високий рівень техніки та розуміння гри. Чи є ці складові у підопічних Де Дзербі? Про це поговоримо нижче.

В чому проблема «Шахтаря» і як було в «Сассуоло»?

«Шахтар» не просто зробив ставку на нового тренера, клуб також витратив солідні гроші цього літа. До команди приєдналися Лассіна Траоре з «Аяксу», Педріньйо з «Бенфіки» та Марлон з «Сассуоло». Якщо підписання перших двох було сприйняте скоріш позитивно, то перехід захисника до сих пір сприймають скептично. Однак, це мабуть найлогічніший трансфер у команду Де Дзербі. Марлон не тільки розуміє філософію італійця, він також повинен стати «мостиком» між бразильцями «Шахтаря» та новим тренером «гірників». До того ж у новій системі для оборонців дуже важливим є уміння відати перший пас, знайти партнерів у півзахисті середньою/дальньою передачею. У ЗМІ часто в якості трансферних цілей донеччан фігурували Мануель Локателлі, Жеремі Бога та Андреа Консільї. Прямо зараз ці футболісти дійсно б потужно підсилили б «Шахтар», але навряд чи це було чимось більшим, ніж звичайними чутками.

Додам, що Бога і Консільї доволі непогано «дублювали» травмований Трубін та Соломон, який пропустив матч у Тирасполі. А ось гравця «профайлу» Локателлі в «Шахтарі» немає – і це велика проблема для Де Дзербі. В «Сассуоло» Мануель був найважливішим футболістом, з його допомогою італійській клуб міг впевнено переходити з оборони в атаку, змінювати вектор наступу, контролювати м’яч на своїй половині поля тощо. Локателлі – майстер лонгболлів(далеких високих пасів), який спокійно грає під пресингом і знаходить найкращі варіанти для пасу. «Сассуоло» використовувало його, як «опорну точку» під час виходу із оборони – він часто майже займав місце третього захисника в таких ситуаціях:

Локателлі займає низьку позицію біля захисників. Повне відео - https://www.youtube.com/watch?v=YKejU4XUvA4

У «Шахтарі» цю роль намагається виконувати Майкон. Ключове слово тут «намагається», адже бразилець незважаючи на непогану роботу з м’ячем все ж не може просувати його на такому рівні, як Локателлі. Саме тому Матвієнку та Марлону часто доводилося самим виконувати таку роль:

Матвієнко просить партнерів опуститися до нього і допомогти.
Партнери не реагують, Матвієнко сам тягне м’яч, залишаючи велику зону позаду.
Майкона накривають, Марлон сам вирішує пройти далі.
Марлон йде вперед, Майкон закриває його позицію.

Через це «Шахтар» часто залишав вільні зони ззаду та втрачав додаткового гравця в центрі поля. До того ж, П’ятов не міг забезпечити достатню підтримку захисникам. Звичайно Андрій має досвід гри у командах, які потребують передач від воротаря, але, на жаль, все одно недостатньо якісно виконував цю роль. Для порівняння, у гостьовому матчі з «Монако» Трубін 46 разів торкнувся м’яча, віддав 33 паси (79% точних) і 13 лонгболлів (6 точних) (прим. статистика – SofaScore). П’ятов у матчі з «Шерифом» торкнувся м’яча 24 рази, віддав 15 пасів (93%) і 0 лонгболлів. Звісно слід брати до уваги стиль суперників і хід гри, але статистика достатньо гнітюча. Крім того, П’ятов майже не створив ще один гол для команди Юрія Вернидуба. В цьому моменті «Шериф» пішов у високий пресинг, хоч протягом матчу не часто обирав цей варіант, а голкіпер «Шахтаря» не зміг знайти пасом партнерів біля своєї штрафної:

Ще однією великою проблемою «Шахтаря» став сам характер атак. Так, «гірники» вдарили по воротах «Шерифа» аж 20 разів, але якість моментів була жахливою. По xG (прим. очікувані голи) підопічні Вернидуба обіграли команду Де Дзербі – 1.02 проти 0.81 (@jamesbenge в Твіттері). Більшість ударів «Шахтаря» взагалі прийшлася з-за меж штрафного майданчика опонентів (13 із 20). Настільки неефективно атака спрацювала через дві причини: 1) незавершена структура при грі з м’ячем, недостатньо відпрацьовані «форми» (трикутники, ромби); 2) помилкові рішення футболістів у фінальній третині поля. Перший пункт – це очевидна помилка Де Дзербі. Італієць мав достатньо часу, щоб впровадити свою філософію в команду (як мінімум, мав повну предсезонку). Але на полі гравці часто виглядали невпевнено, загублено. Через це «Шахтар» дуже часто втрачав м’яч (131 раз, у опонентів – 108), що ідеально вписувалося в плани «Шерифа». Між гравцями часто просто не вистачало простору:

Партнери знаходяться надто близько, Додо доводиться шукати більш ризиковану передачу.

В «Сассуоло» такої проблеми не було, гравці розташовувалися набагато організованіше, знаходили зони, активно рухалися без м’яча. «Шахтар» особливо страждав при переході від пресингу до відновлення володіння: футболісти скупчувалися в одному місці і не могли знайти вільного партнера. Саме така помилка призвела до першого голу «Шерифа»:

Гравців накривають, Тете втрачає м’яч у небезпечній позиції.

Але навіть з усіма огріхами системи Де Дзербі «гірники» могли перемогти у цьому матчі. Вирішальним стало те, що атакуючі гравці повністю провалили гру. Особливо це стосується вінгерів: Тете і Фернандо. Не тільки у них були проблеми з рішеннями в фінальній третині поля, але вони мали найбільше шансів. На двох вони втратили м’яч 20 разів, причому Тете відіграв лише 45 хвилин. Футболістам «Шахтаря» не вистачало терпіння сповільнити темп, зачекати на партнерів чи знайти гостру передачу. За весь матч «гірники» створили аж 0 великих шансів у воріт «Шерифа». І хоча Марлос трохи виправив ситуацію у другому таймі, гравці все одно надто легковажно розлучалися з м’ячем виконуючі необдумані передачі та удари. За відсутності Соломона атака «Шахтаря» виглядала надто прямолінійно.

«Шахтар» навантажує штрафний майданчик, Ісмаїлі спішить і обирає прямий удар, який блокується суперником.
Ісмаїлі забігає по флангу, Траоре пропонує опцію в штрафній, але Фернандо намагається обіграти 1 в 1 і втрачає м’яч.

Висновки

В кінці все ж таки потрібно зазначити: позиційний футбол досить складно впроваджувати. Проблеми виникали навіть у найкращих тренерів у світі: Гвардіоли, Тухеля, Клоппа. Роберто Де Дзербі дійсно заслуговував на найбільші компліменти за свою роботу в «Сассуоло», там він побудував сильну команду. Але зараз «Шахтар» італійця точно не можна назвати вдалим зразком позиційного футболу. Навряд чи на сьогоднішній день робота Де Дзербі під загрозою, але до нього вже є питання. Не менше питань і до менеджменту клубу, адже вони повинні були знати, що для такого тренера з такою філософією потрібно буде серйозно перебудовувати команду. Чи готові до цього вболівальники, та й саме керівництво? Здається, що ні, та точно ми поки не дізнаємося. Якщо «Шахтар» готовий підтримати Де Дзербі, то їм важливо довіряти йому, ідентифікувати слабкі місця і нівелювати їх. Це не робиться за одне трансферне вікно, тому важко сказати чи наважаться на такий експеримент «гірники» і чи взагалі воно того вартує. Це точно не єдиний спосіб стати конкурентною командою у Європі, але один із найефективніших.

Этот пост опубликован в блоге на Tribuna.com. Присоединяйтесь к крупнейшему сообществу спортивных болельщиков!
Другие посты блога
Гвардіоленко
+31
Популярные комментарии
Дмитрий Клименко
+16
Думаю, если останется (уверен в этом), то через год это будет другая команда по качеству игры, и позиционный футбол будет лучше получаться

Хороший текст
The ADU
+11
Так, потенціал є. Важливо дати час + гравців під систему. Ось тут вже питання, як керівництво буде реагувати. Того ж Тете було б вигідніше розміняти на більш підходящих футболістів, але гроші за нього просять досить великі. Тому все в руках у Палкіна та Ахметова.
Ответ на комментарий Дмитрий Клименко
Думаю, если останется (уверен в этом), то через год это будет другая команда по качеству игры, и позиционный футбол будет лучше получаться

Хороший текст
Tallly
+3
Отличная, хоть и банальная, статья. Казалось бы, уже столько раз разобрали игру Гвардиолы. Наверное именно его - только Пеп адепт упрямой, хоть и британизированной, тики-таки, Клопп все-таки совсем по другому играет, а Тухель очень пластичный, ему вообще без разницы как.
А в целом, и про дороговизну построения такой игры, и про отсутствие условного Локателли, и про правильность трансфера Марлона, все так.

*Матвієнко просить партнерів опуститися до нього і допомогти*, - вот этот момент нужно показывать каждый раз, когда спрашивают, почему стоит Марлон и почему бывают обрезки сзади. Часто бывает и другая ситуация, когда Матвиенко/Марлон подключаются, но упираются в соперника/бровку, потому что команда неправильно реагирует.
**Добавил бы, что система не подразумевает сильной, такой вот классической защиты, это компенсируется постоянным владением и быстрым контр-прессингом группы атаки.
Написать комментарий 20 комментариев
Loading...
Реклама 18+