Легендарний болбой з «Шрусбері» – протягом половини століття діставав м’ячі з річки
Історія про відданого болбоя та його унікальні обов’язки
Від редакції: ви знаходитеся в блозі Футбольна Солянка. Напевно ви не знали про цю історію раніше. Тому радимо вам підписатися на цей блог і додати в друзі автора. І давайте накидаємо йому плюсів і коментарів.
***
«Гай Мідоу» був типовим для команд з нижчих дивізіонів стадіоном, який вміщав 8000 глядачів. Місце, на якому він був побудований, також було не надто вдалим: під’їзні дороги були дуже вузькими, що спричиняло масу незручностей (вболівальники їх називали «The Narrows»), а сам стадіон стояв на самісінькому березі річки Северн, яка час від часу завдавала величезного клопоту клубу.
Особливо вода дошкуляла восени та взимку, коли повноводна річка розливалася і затоплювала все навколо. Страждали від повені і роздягальня «Шрусбері», і клубний офіс, і, звичайно, саме поле. Часто-густо футболісти мали бігати з м’ячем у воді, а інколи матчі взагалі переносили та відміняли.
Але була ще одна особлива проблема, яка вирізняла «Шрусбері» з-поміж десятків таких же малобюджетних клубів. Кожнісінький раз, коли футболісти або занадто сильно вибивали м’яч, або дуже неточно стріляли по воротах – футбольний снаряд потрапляв у річку і приймав водні процедури.
Течія відразу підхоплювала і несла їх, тому багато м’ячів безслідно губилося.
Керівництво клубу не горіло бажанням витрачати кошти на купівлю нових м’ячів, але з ситуації якось треба було викручуватися, тому вони запросили в клуб болбоя. Водяного болбоя.
Фред Девіс був знаним майстром по виготовленню кораклів (невеликий заокруглений човен, в додаток до якого йшов ремінець, щоб носити цей засіб пересування на спині). Віртуозний, досвідчений майстр, невеликий маневрений човен – те, що треба для клубу! Так і почалась майже 50-літня співпраця Фреда та «Шрусбері».
Кожного суботнього вечора болбой (чи болмен – адже ще на початку своєї служби в клубі Фреду вже було за тридцять) чекав пострілів футболістів у стилі Дзадзи, а потім швидесенько веслував за м’ячем, куди б той не впав.
Роботи було достатньо: зазвичай Фред відправлявся на пошуки м’ячі два-три рази за поєдинок, а у сезоні 1985/1986 в матчі проти «Сандерленду» Девіс виловив п’ять м’ячів за матч. То був його personal best.
Роки йшли, змінювалися футболісти та тренери, старішав й сам Фред, але таку унікальну роботу він й не думав кидати. З часом Фред був впізнаваною фігурою на «Гай Мідоу», його любили всі: і футболісти, і вболівальники. Останні навіть жартували між собою, чи бува не перехопить Фреда Девіса якийсь інший «водяний» клуб, наприклад «Нотінгем Форест»? Але він був вірним своєму. За символічну плату, яка надходила йому за кожен врятований м’яч, він продовжував служити на благо «Шрусбері».
Фред був унікальним працівником клубу – у 1975 році BBC у своїй щоденній вечірній телепрограмі Nationwide показали невеликий ролик про нього, де розповіли про усі аспекти його цікавої роботи.
У 1988 році 77-річний Девіс пішов на заслужену пенсію після 37 років служби футбольному клубу «Шрусбері». Його справу продовжив син, але виходило у нього не так віртуозно як в батька. Девіс-молодший важко справлявся з керуванням, тому Фред інколи підміняв свого сина і з’являвся на річці.
Крім того, паралельно Фред започаткував курси з виготовлення кораклів у музеї Бреддлі, які тривають й сьогодні.
У листопаді 1994 року Фреда не стало. Ховали його, як ватажка Вікінгів – у човні. Очевидці розповідали, що все місто зійшлося до берегів ріки, щоб вшанувати чоловіка. Тіло Фреда поклали в човен, підпалили й пустили на ріку.
Минуло вже багато часу, але Фреда не забувають. Нещодавно, останній коракл, який зробив Фред Девіс в 1992 році на мастер-класі в Acton Scott Historic Working Farm, повернули «Шрусбері Таун».
Не зважаючи на те, що саме цей човен ніколи не використовувався для виловлювання футбольних снарядів з річки, клуб з великою повагою відноситься до такого подарунку.
Браян Калдвел, виконавчий директор клубу подякував Містер Спеллеру за такий подарунок: «Коракли Фреда Девіса є легендарними і є великою частиною історії футбольного клубу Шрусбері Таун»
Уже колишній власник човна Спеллер сказав, що це честь для нього – подарувати коракл клубу: «Я працював у Acton Scott. Я попросив, щоб Фред прийшов і показавав майстер-клас по виготовленню кораклів у 1990-му році.
А у 2018 році на квітковій виставці з’явився сад, спроектований місцевим дуетом Піппа Вілкокса та Уоррена Ветта, які надихнулися легендою про знаменитого болбоя. Сад присвячений історичному минулому футбольного клубу Шрусбері та стадіону Гай Мідоу.
Фред Девіс був справді знаковою фігурою для міста й клубу. Більш знаковою, ніж будь-який футболіст або тренер.
Фото: Getty Images, fun art america
