Сумний кінець «золотої» епохи «Хайдука» або трагедія Боро Примораца

Історія про дивовижне протистояння «Хайдука» та «Гамбурга», після якого всі надії та амбіції сплітської команди «накрылись медным тазом»

«Хайдук» в 70-ті роки був справжнім гегемоном югославського футболу. Атакувальна гра, потужний пресинг, швидкі переходи з оборони в атаку і блискавичні флангові підключення. Таким футболом не міг похвалитися жоден з клубів Югославії, тому не дивно, що сплітська команда частенько вигравала внутрішні турніри. 4 чемпіонства, 5 (поспіль!) кубків країни за вісім років – результати красномовні.

Вперед за євротрофеями!

Але цього було замало. Для того, щоб стати дійсно великими – потрібні поважні результати на європейській арені. Сплітська команда продемонструвала непогані результати в Кубку Володарів Кубків (півфінал 1972/1973 рр.) та чвертьфінал у Кубку Європейських Чемпіонів у 1976 році. Проте, все ж було помітно, що «Хайдук» був не до кінця сформованим проектом. Пройшовши доволі легких суперників – мальтійську «Флоріану» та бельгійський «Моленбек» (взагалі щось чули про них?), команда натрапила на доволі сильний «ПСВ». Вийти переможцем із двоматчевої дуелі «югам» не вдалося, незважаючи на перемогу у першому матчі.

Сезон 1979/1980 мав стати кульмінацією «золотого» десятиліття «Хайдука». В команді зібралися сильні виконавці, не так давно, після вояжу в Амстердам, повернувся Томіслав Івіч – спеціаліст, який тренував сплітський клуб у 1973-1976 роках. Усі карти складалися.

Вболівальники, які вже звикли до постійних звитяг на внутршній арені, також почали вимагали від команди сильних результатів в майбутньому розіграші Кубка Європейських Чемпіонів. Коли, якщо не зараз?

«Хайдук» почав свій єврокубковий шлях досить впевнено. На новенькому стадіоні «Польюд» сплітська команда у першому раунді мінімально перемогла турецький «Трабзонспор» (1:0). Аналогічний результат на користь «Хайдука» засвітився на табло в Туреччині.

У другому раунді під хорватський каток потрапив данський «Вейле». Перемога  у першому матчі 3:0 забезпечила «югам» комфортну перевагу, і матч-відповідь підопічні Івіча грали у півсили.

 У чвертьфіналі сплітську дружину вже очікував грізний «Гамбург». Хорст Хрубеш, Манфред Кальтц, Фелікс Магат, Кевін Кіган – це не просто список знаменитих футболістів, це стартовий склад «Гамбурга» в ті роки. А як вишенька на торті – на чолі німецької команди Бранко Зебец, югославський коуч, який у сезоні 1972/1973 тренував «Хайдук».

Очікувалося дуже гаряче протистояння!

Склад "Гамбурга", сезон 1979-1980

Перший матч. «А материться можно?»

Перша зустріч проходила у Німеччині, на засніженому  «Фолькспаркштадіон». Не зважаючи на великий мороз (близько -10 С), прийшли подивится на багатообіцяючу гру близько 50-ти тисяч вболівальників. «На папері»» фаворитом протистояння виглядав більш іменитий «Гамбург», однак, «Хайдук» хотів довести, що у футбол грають не тільки відомі прізвища.

Сценарій, який розвивався у Німеччині, був неприємною несподіванкою для «Гамбурга». Сплітська команда їм нічим не поступалася!

Скільки ж моментів мали «юги», часто-густо тероризуючи захисників і воротаря німців. Реалізуй всі свої шанси Шуряк – і все, рахунок був би близький до непристойного. Але ж ні, ну просто якесь тотальне невезіння! Тим часом, шокований «Гамбург» в основному будував через Кевіна Кігана, тому більшість атак проходили через лівий фланг. Не можна сказати, що німці грали погано і блідо – ні, але футбол команди зі Спліту виглядав ну просто космічним!

44 хвилина, здавалося б черговий німецький наступ знову не принесе жодних дивідендів. Кіган прорвався в оголену зону, яку залишив Крститевіч, і без перешкод здійснив простріл на Хрубеша. Воротар Пудар вже перехопив м’яч, зафіксувавши його в руках, але в цей же момент Хорст Хрубеш, який вирішив дограти епізод до кінця, на високій швидкості врізався в кіпера.

«Фол!», - інстинктивно вирвалося в мене, коли вперше проглянув запис матчу.

Але свисток шотландця Ян Фута, який судив матч, несподівано промовчав.

Тим часом, у результаті зіткнення, м’яч викотився до Ієронімуса, і той спокійно покотив м’яч до самотнього Віллі Раймана. Останньому залишилося лише влучити в пусті ворота. Стадіон радісно вигукнув, багато прихильників німецької команди зітхнули з полегшенням, завдання «мінімум» виконане.

У цей же час футболісти «Хайдука» намагалися добитися справедливості, але арбітр й слухати нікого не хотів, вперто показуючи рукою на центр поля.

Можна тільки уявити скільки людей проклинали Фута…І хтось скаже, що незаслужено?

До речі, одіозна персона Яна Фута уже фігурувала в епіцентрі гучного скандалу, який стався за 4 роки до цього. 9 жовтня 1976 року на матчі «Болгарія» - «Франція» (не просто якийсь «товарняк», а відбір на Чемпіонат Світу) Фут примудрився побачити неіснуюче порушення правил проти болгарина Христо Бонєва та поставити пенальті у ворота французької збірної. Болгарія забила, і матч закінчився з рахунком 2:2. Обурені французи не могли стримати емоцій. Особливо відзначився «незлим тихим словом» коментатор того матчу Тьєрі Роланд: «Це неможливо! Неймовірно, що він дає пенальті за це ... Це неймовірно! Я справді не боюся це сказати: Пане Фут, ви мерзотник! Який скандал цей арбітраж, це неймовірно! Ніколи не бачив такої людини. Він повинен сидіти у в'язниці, а не на футбольному полі».

Головний герой гамбурзького поєдинку - шотландський арбітр Ян Фут

Жахлива суддівська помилка зіпсувала прекрасний матч, однак, у «Хайдука» ще була можливість відновити справедливість - уже за 12 днів команди мали зустрітися у Спліті…

Матч-відповідь. Труна для «Гамбурга» та послання Зебецу

День матчу. Величезний потік вболівальників квапливо плив до стадіону, десятки тисяч фанатів «Хайдука» хотіли побачити історичну гру своєї команди, адже шанси на прохід у півфінал були, та ще й чималі. Новенький «Польюд», який вміщає трохи більше, ніж 52000 глядачів, заповнився миттю. За офіційними даними, саме стільки вболівальників було на матчі, в реальності ж – значно більше.

Сплітські фанати якось примудрилися затягнути на стадіон труну з надписом «HSV – Buljan – Zebec». Не зважаючи на те, що за півгодини до матчу труну швиденько винесли поліцейські, «юги» дали зрозуміти, що пощади не буде. Навіть тим, хто колись був причетний до клубу.

Ще одна витівка фанатів: «Івіч вправний майстр – а Бранко Зебеца нехай несе диявол»

Трагічний початок

Зазвичай, матчі двох сильних суперників починаються з розвідки, команди не поспішають надмірно атакувати, щоб не оголювати свої зони в захисті. Ціна помилки в таких матчах занадто велика. Однак, «Хайдук» вирішив з перших хвилин самовіддано кинутися в бій. Уже з перших хвилин почалася битва не на життя, а не смерть.

На другій хвилині, після дюжини неточних пасів, м’яч потрапив в ноги знаменитому захиснику Кальтцу, який щосили шмальнув м’яч на половину поля  команди-господарів. Передача вийшла не зовсім вдалою, Хрубеш не встигав відгукнутися на неї, тому першим на м’ячі був Боро Приморац.

Боснієць Боро безтурботно намагався зупинити м'яч, аж раптом із-за спини з’явився хижак Хрубеш, який не полишав бажання дограти епізод до кінця. Необережний прийом Примораца призвів до того, що Хорст його обікрав і в ту ж секунду сильним ударом вразив ворота «Хайдука». Воротар Іван Пудар так і залишився стояти на місці і проводжати поглядом м’яч, який спочатку вдарився об стійку, подарувавши крихітну надію спасіння, але в ту ж мить зрадницьки влетів у сітку.

Боро Приморац

«Польюд» заволав від болю… не такий початок очікували фанати «Хайдука». Шокований югославський коментатор від такої несподіванки замовчав, він просто не міг повірити, що с рахунок став 1:0 на користь німців. З його вуст можна було почути лише коротке та сухе «jedna nula…jedna nula»

Ще декілька хвилин тому, він пояснював глядачам, що «Хайдуку» потрібно забивати два голи, щоб пройти у наступну стадію. Тепер їм треба було забивати три…

Югославська навала

Думаєте, «Хайдук» розкис і змирився з невдачею? Тоді погано знаєте команду Томіслава Івіча. Навпаки, сплітські футболісти понеслися вперед ще з більшою силою і завзяттям.

Наступні двадцять хвилин проходили під диктовку господарів.

Воротар «Гамбургу» Рудольф Каргус без кінця-краю виручав свою команду, виправляючи помилки захисників. Німецька оборона не могла нічого вдіяти з спритними нападниками суперників. Особливо тероризували бідного Кальтца, який навіть не думав про походи в атаку і його фірмові «бананенфланкен».

На 21 хвилині «Хайдук» створив атаку, яка символізує всю філософію гри команди: не опускаючи м’яч на газон(!), Гудель, Чоп та Джорджевіч трьома блискавичними пасами відрізали оборону та вивели на ударну позицію Златко Вуєвіча. Гол! На таку комбінацію можна дивитися вічно!

«За три хвилини…»

Буквально наступна атака невгамовних «югів» знову дала результат: Кальтц не встиг за маневром Шуряка та підштовхнув останнього в спину. Швейцарський арбітр Дьорфлінгер – Бузер без сумнівів вказав рукою на одинадцять метрів. Штатним пенальтистом «Хайдука» був Приморац. Досвідчений та холоднокровний Боро, який забив перший історичний гол на новому стадіоні саме з пенальті у ворота турецького «Транбзоспора». Та й взагалі ніхто не міг пригадати, коли останній раз Приморац не забивав  з одинадцятиметрової точки. Але жахлива помилка в зав’язці поєдинку серйозно вибила його з колії, він не був впевнений у своїх силах і віддав м’яч Шуряку.

«Мене сколихнула помилка з самого початку гри. Я відчув провину за перший гол німців, і тому дозволив Шуряку пробити», - згадував Приморац.

Шуряк почав налаштовуватися виконувати удар, аж раптом крізь гул 52 тисяч стривожених фанатів донісся крик Томіслава Івіча. Тренер розмахував руками та вказував пальцем на Боро.

 «Івіч мені довірився і сказав, що битиму я. Він хотів мене вивести з пригніченого стану, хотів якнайкраще, а я до того часу був безпомилковим снайпером з точки.» - знизуючи плечами, розповідав Приморац.

Шуряк і не думав сперечатися - авторитет Івіча в команді був залізним. Дисципліна в «золотій» югославській команді й справді була на рівні. У цьому можна переконатися, почувши історію від Давор Чопа, півзахисника того «Хайдука»: «Івіч терпіти не міг запізнень на тренування. Пам’ятаю, одного разу я не зміг вчасно добратися на тренувальну базу. Але на це була поважна причина: у мене лопнула покришка, коли я їхав із Трогіра на тренування, тому я й спізнився. А Івіч мені не повірив, він розсердився і взагалі не повіз мене до Гамбурга! (прим. мова йдеться про перший матч між цими командами)».

Тим часом, Рудольф Каргус під час підготовки до дуелі нервово ходив у штрафному майданчику та час від часу постукував м’яч об землю. Ставши на лінію воріт, німець покотив м’яч Приморацу. Абітр відігнав всіх футболістів за межі штрафного майданчика, репортери також нарешті заспокоїлися і посунули за межі поля. Все було готово, вболівальники також дещо притихли, в надії через декілька секунд закричати що є сили.

Боро починав набирати розгін, до м’яча залишалося все менше і менше відстані, удар і… «Польюд» зойкнув від жаху! Приморац ударив настільки легко і незграбно, що Каргусу залишалося лише здійснити неважкий стрибок в кут та зловити кулястого, власне, що він  і зробив. На футболістів «Хайдука» було важко дивитися, вони одночасно взялися за голову, а які думки були в голові Примораца – годі й уявляти!

«Каргус стрибнув в бік. Він мене перехитрив. Я стою, він стоїть. Я думав, він буде гадати і впаде раніше. Але це не так. Каргус залишився на місці і зреагував на м’яч, він захистив ворота», – прокоментував цей момент Приморац уже через декілька десятків років.

Прокоментував цей епізод й Івіч: «Ну, це мій теперішній розум. Я не був би впертим. Пенальті виконував би Шуряк ... Але, так воно мало бути. Я думав, що  поверну Боро до гри, і він виведе нас у півфінал».

Незабитий пенальті – це завжди психологічний удар, як по виконавцю, так і по всій команді. Іноді після такого потрясіння падає духом вся команда, розсипається, нервує, перестає боротися та впадає в апатію. Але все вищеперелічене не про «Хайдук». Вони розуміли, що можуть дотиснути «Гамбург». Однак, на деякий час незабитий пенальті таки вибив господарів з колії.«Гамбург» скористався деморалізованим станом суперника і почав «відсувати» гру від своїх воріт.

Одна з слабких атак німців, яка, здалося, була відбита сплітською командою, отримала несподіване продовження. Ієронімус у штрафному майданчику чудовим фінтом перекинув м’яч через бідолашного Примораца і вколотив кулястого в ближній кут. Без шансів для Пудара…

Від розчарування й несправедливості захисники «Хайдука» попадали на землю, Приморац же непорушно стояв, він все чудово розумів…

Неперевершений літописець Мільєнко Смоє підсумував гру захисника у своєму коментарі двома словами: «Боро Шекспір».

Приморац був трагіком великої гри.

Навіть через 40 років у Хорватії згадують цей матч. Прізвисько "Шекспір" прижилось

Прокляття нападників

«Хайдук», як пташка Фенікс, помирав – і знову перероджувався. Можна лише подивуватися такій психологічній стійкості футболістів. Після пропущеного голу сплітська команда взялася за стару справу – мучити оборону суперника.

У другому таймі ситуація не тільки не змінилася, для «Гамбургу» вона погіршилася.

На 49 хвилині після подачі кутового Джорджевіч переграє всіх у повітрі та забиває головою, 2:2! Гучний «Польюд» вибухає емоціями. Існує легенда, що від могутніх децибел з трибун розгойдувалася конструкція недавно побудованого стадіону.

М'яч, після удару Джорджевіча, летить в сітку. Німецькі захисники безсилі

Тим часом, Томіслав Івіч вирішив йти ва-банк: Боро Приморац переведений у напад! Високий (189см) боснієць міг допомогти команді при стандартах – в обороні все рівно від нього користі було менше, ніж шкоди. Також Івіч освіжив центр поля, щоб підтримувати високий темп – Шалов та Марічич замість Чопа та Гуделя.

Відповідь від переляканого та блідого Зебеца не змусила себе довго чекати – на полі з’явився ліберо Петер Ногли.

Думаєте, гра якось змінилася? Так, змінилася. «Хайдук» почав створювати ще більше моментів. Приморац втратив два неймовірних шанси забити: спочатку завадив пробити Шуряку, а потім, після небезпечного прострілу, не зміг перенаправити м’яч у ворота. Джорджевич – вище воріт, Вуйович – не зміг переграти Каргуса, Крстичевіч – мимо, Приморац – знову сейв воротаря! Часу залишалося обмаль, а ще потрібно забити два…

На 84 хвилині багатостраждальний Приморац частково спокутав свою провину, забивши третій гол. До історичного подвигу потрібно забивати четвертий.

«Гамбург» притиснувся до своїх воріт всією командою, німці навіть не цуралися сліпо вибивати м’яч, неважливо куди, головне – подалі від своїх воріт.

«Хайдук» же тиснув, тиснув і тиснув. На Івіча було важко дивитися – він бігав як очманілий разом із боковим суддею і розмахував руками. В один момент здалося, що він збирається виконати кутовий удар замість Шуряка...

Сумний ендшпіль прекрасної партії

Фінальний свисток прозвучав, неначе вистріл пістолета у груди – не зважаючи на перемогу в цьому матчі, «Хайдук» покидає турнір. Бранко Зебец переможно підняв руки догори, за що був нещадно освистаний «Польюдом». Його «Гамбург» висів над прірвою і зумів втриматися…

«Ніколи така велика перемога не була такою сумною одночасно. Я не можу забути сцену після гри, ми всі лягли на поле, від смутку не знали, що робити, і вболівальники не виходили з трибун,  вони сиділи мовчки ще довго після закінчення гри. Для мене це одна з найбільших і сумних ігор у моїй кар’єрі, після якої я не спав цілими днями. У мене проблеми з серцем, і я вважаю, що гра з «Гамбургом» залишила на моєму серці великий шрам, - згадував легендарний гравець «Хайдука» Дражен Мужиніч.

Футболісти «Гамбурга» також не приховували своїх думок про поєдинок: « При 2: 2 ми були абсолютно безсилі, весь другий тайм «Хайдук» сяяв з усіх боків. Я просто думав, коли це закінчиться. Вони були кращим в обох іграх», -  зізнався колишній гравець «югів» Іван Булян відразу після матчу в Спліті.

Фанати «Хайдука» гучними оплесками дякували своїй команді, вони розуміли – ця команда достойна і півфіналу, і фіналу, вони були здатні пройти далі, але…

Навряд чи хто тоді задумувався, що «золота» епоха «Хайдука» на цьому скінчиться, це був останній виступ команди в Кубку Чемпіонів за найближчі 14 років, а титул чемпіонів Югославії вони вже ніколи не здобудуть.

Настануть нові часи, «Хайдук» розпочне писати новий розділ своєї історії, з новим тренером, президентом і частково оновленим складом. Будуть півфінал Кубка УЄФА, два трофеї Кубка Югославії – але з кожним роком футбол команди буде ставати все більш і більш блідим…

Этот пост опубликован в блоге на Tribuna.com. Присоединяйтесь к крупнейшему сообществу спортивных болельщиков!
Другие посты блога
Футбольна Солянка
+8
Реклама 18+
Популярные комментарии
Виталий Старенький
+1
Старайтесь отходить от википедийного стиля, не бойтесь убирать лишние предложения. Текст явно стоит сократить. Заметно, что старались. Удачи в следующем туре.
Оценка - 7
Алексей_23
+1
дякую за відгук! Буду виправлятися)
Ответ на комментарий Дмитрий Клименко
Писал ранее другим конкурсантам – лучше избегать заголовков в стиле «ирония судьбы или с легким паром») Особенно, если речь идет о не очень известных игроках (Приморац). Возможно, стоило уделить чуть больше внимания золотой эпохе клуба, а не пересказу матча. Хотя это был один из немногих пересказов, которые читались с интересом. Видно, что старались, работая над этим материалом.
Оценка – 7
Дмитрий Клименко
+1
Писал ранее другим конкурсантам – лучше избегать заголовков в стиле «ирония судьбы или с легким паром») Особенно, если речь идет о не очень известных игроках (Приморац). Возможно, стоило уделить чуть больше внимания золотой эпохе клуба, а не пересказу матча. Хотя это был один из немногих пересказов, которые читались с интересом. Видно, что старались, работая над этим материалом.
Оценка – 7
Написать комментарий 4 комментария
Loading...
Реклама 18+