Український турнір, який зміг відбутися у 2020. Cкандали, дебют «Юності» та батл харківських грандів

У грудні 2019 року з’явилася новина про те, що головний товариський турнір зимового міжсезоння (останні роки – перерви) «Футбольна весна» серед жіночих команд у 2020 році не відбудеться. Зазвичай ці змагання відбувалися на теренах західної України. І то був одиничний випадок, коли відміна якоїсь події передувала іншій більш радісній. Ну принаймні для мене особисто.

Уже через декілька днів надійшла гарна звістка. Комітет жіночого футболу Української асоціації футболу, розглянувши питання про місце проведення зимових змагань, підтримав пропозицію «Чернігівської обласної федерації футболу». Було оголошено: щорічні змагання під новою назвою "Зимова Першість 2020" з футболу серед жіночих команд відбудуться у період з 17-21 лютого 2020 року в Чернігові. І ця новина була дуже підбадьоруючою для мене як для поціновувача жіночого футболу в цілому, адже славні часи «Легенди» ще не забуті та свіжі у пам’яті, а там теж було за кого вболівати. Так я думав, тримаючи у пам’яті ймовірну участь «Єдності» з Плисок Чернігівської області. Але виявився неправий, про це пізніше.

Місцем проведення «Зимової першості» мав стати оновлений стадіон СДЮШОР «Юність», той самий, де свої перші кроки робив Андрій Ярмоленко. І той самий за іронією долі, який привели до ладу після отримання грошей за трансфер Ярмоли. Відкритий у листопаді, цей стадіон уже міг приймати змагання майже будь-якого рівня. Інфраструктура дозволяє (за словами УАФ) замахнутися навіть на проведення відбіркових та товариських матчів юнацьких збірних України. Дізнатися більше та просто помилуватися майданчиком можна, переглянувши це відео.

Сканадали та інтриги перед турніром

20 січня 2020 року було оголошено повний склад учасників «Зимової першості» та регламентні положення турніру. І відразу ступор – лише 6 команд  ("ЕМС-Поділля" (Вінниця), "Житлобуд-1" (Харків), "Житлобуд-2" (Харків), "Ладомир" (Володимир-Волинський, Волинська область), "Родина-Ліцей" (Костопіль, Рівненська область), "Ятрань-Берестівець" (с.Берестівець, Черкаська область)) підтвердили свою участь у змаганнях. Хоча мали б грати всі 10 колективів Вищої ліги. Регламентні пункти щодо проведення поєдинків теж були специфічні, вони звучали так:

«Команди зіграють між собою в одне коло і визначать переможця та призерів турніру. Тривалість матчу складатиме два тайми по 30 хвилин. Також нагадаємо, що нічийних результатів у матчах не буде, а переможець визначиться у серії післяматчевих пенальті. А отже за перемогу команді буде нараховуватися 3 очки, переможцю у серії пенальті - 2 очки, за поразку в серії пенальті - 1 очко та 0 очок команді, яка зазнала поразки.»

Асоціації з хокеєм, укорочені 5 матчів для кожного колективу за 5 днів – це трішки трешу на фоні решти скандалів, що передували змаганням. Вступила у гру зокрема одна з найкращих футболісток української збірної та команди «Житлобуд-1» Дар’я Апанащенко, давши неоднозначне інтерв’ю журналу «Футбол», де розповіла про своє обурене ставлення до турніру в Чернігові.

«Цієї зими створили турнір «Зимка». Хочуть провести його в Чернігові. У північному місті, на відкритому повітрі! Це не серйозно. Чому б не провести в манежі? Є ж манежі в Маріуполі і Дніпрі, можна там провести турнір. У лютому проводити зимова першість - то ще задоволення. Потрібно створювати комфортні умови, в тому числі і для глядачів. Ні, сама ідея хороша, але її потрібно розвивати. Ми приїжджаємо в готель і живемо по чотири людини в номері. Ну як?»

Не знаю як про готелі та умови для футболісток, але про північне місто і відкрите повітря Дар’я явно передала куті меду. Чернігів уже давно не є найхолоднішим містом України, а навіть навпаки дуже часто стає найтеплішим обласним центром України. Це я кажу як метеоролог-аматор:) Та й зима у нас була м’якіше не придумаєш, тож половина висловлювання була знівельована незнанням футболістки особливостей погодних умов.

Але найголовнішим скандалом стала якраз неучасть 4 команд Вищої ліги у поточних змаганнях – це «Єдність» (с.Плиски, Чернігівська область), «Восход» (с.Стара Маячка, Херсонська область), «Маріуольчанка» (Маріуполь) та «Пантери» (Умань). Ці колективи в першу чергу збунтувалися через свавілля в рядах УАФ, яка визначала кому, де, коли треба грати самостійно, без участі керівників жіночих футбольних клубів та решти функціонерів. На початку лютого за ініціативи команд було скликано засідання з питань розвитку жіночого футболу в Україні, де президент «Єдності» Михайло Голиця разом із високопосадовцями УАФ в Будинку футболу дійшли згоди із низки питань.

Хоча були незрозумілі випади у сторону УАФ та решти команд. Наприклад, бунтарі заявляли, що два клуби - це «Житлобуд-1» і «Житлобуд-2» мають в своєму складі головних тренерів, які працюють зі збірними та що поєднання бути не повинно, адже інші команди через це в нерівних умовах. Тому, тренери мали визначитися для самих себе, де вони хочуть працювати – зі збірною або з клубом. На мою думку, це абсурд чистої води.

Апогеєм протестів клубів стала, як відомо, їх відмова грати у Чернігові. Чотири колективи: «Пантери», «Єдність», «Восход» і «Маріупольчанка» мали зіграти неофіційний товариський турнір в критому манежі СК «Іллічівець» у Маруполі. Голиця вважав, що «в зимовий період часу було б правильним проводити подібні змагання в закритих приміщеннях. В першу чергу ми турбуємося за здоров'я наших футболісток.» Про яке здоров’я вони там збиралися піклуватися хтозна, але була на те вигода якась мабуть. Хоча фінансово тій же «Єдності», як на мене, набагато вигідніше було б приїхати у Чернігів (де до речі мешкають багато футболісток команди), а не прямувати у далекий Маріуполь.

"Зимова першість-2020". День за днем 

Такі події все ж не завадили Чернігову у період 17-21 лютого солідно провести дебютну для міста та стадіону «Юність» «Зимову першість-2020» серед жіночих команд. Я особисто мав нагоду відвідати лише 3 ігрові дні з 5. Вівторок я витратив на поїздку на київську ІТ-конференцію, а в четвер були пари на аспірантурі. В перший день змагань, у понеділок, я прибув на матчі разом із мамою, бо мала змогу через пообідній час поєдинків і теж скучила за жіночим футболом:) До того ж це був наш дебютний похід на оновлену «Юність».

Стадіон зустрів нас прогнозовано малою кількістю вболівальників. Березнева погода та час більш-менш пізній час дозволяли фанам прийти та побачити екзотичне футбольне дійство наживо, проте…Трибуни були заповнені хіба що футболістками та функціонерами команд, що грали або чекали своєї черги. Те, що в протоколах пізніше вкажуть по 100-200 глядачів на матч – не зовсім відповідає дійсності. Реалії кажуть, що чисто фанів було з десяток-два, не більше.

Незважаючи на те, що стадіон відкрився недавно, пластикові сидіння вже встигли назбирати на собі пісок. Проте під дахом, який покриває більшу половину сидінь було чистіше та й на випадок дощу – це великий плюс на майбутнє. Сидіти було прохолодно, але жага побачити футбол перемагала. Варто похвалити й організаторів турніру – вони зметикували до проведення онлайн-трансляцій поєдинків у мережі Інтернет, картинка звісно неідеальна, але для поціновувачів жіночого футболу з-за меж Чернігова і моїх лінивих або зайнятих земляків то був шанс спостерігати за матчами та ще й із коментарями.

Оживляв майже пусті трибуни і диктор, який вправно оголошував склади колективів, авторів голів та проведення замін. Але цікава ця інфа була небагатьом відверто кажучи. Ще привернули увагу і рекламні банери УАФ та безпосередньо партнерів турніру. І тут камінь у город нашої Трибуни – банери всіх конкурентів, а це sport.ua, football.ua, football24.ua, висіли, від нашого улюбленого ресурсу – ні. Та й кореспонденти полінилися приїхати у Чернігів хоча б на один день, аяяй!  

З вивісок погляд переметнувся на табло, яке не дуже вразило. Воно світилося, але старі люди та ті, хто має проблеми із зором там навряд чи щось розберуть.

У перший день фаворити турніру харківські «Житлобуди» впевнено обіграли своїх конкуренток із розгромними 4:0 та 6:0, а найцікавішим як не дивно видалося протистояння «Ладомира» та «Ятрані». Представниці Умані забили на 2 та 13 хвилині просто шикарні голи з дальньої дистанції 40 та 25 метрів (на відео, яке прикріплюю це 6:00 та 16:30), але в першій половині зустрічі залишилися в меншості. «Ладомир» міг відігратися у другому таймі, скориставшися чисельною більшістю, але поступився 1:2.

Серед цікавинок також відзначу те, що на трибунах були помічені футболістки «Єдності» та тодішній головний тренер екс-гравець «Десни» Олександр Бабор, які спостерігали за матчем. От дивина – мабуть клуб так піклувався про здоров’я гравчинь, що аж дозволив їм померзнути на трибунах та спостерігати за турніром, на який команда не заявилася. Отакі-от парадокси. На питання зацікавлених облич Бабор відповідав, що футболістки «Єдності» були готові виступати на змаганнях, але вирішальне слово керівництва не дозволило їм це зробити. Трішки оффтопну, пізніше на початку березня тренером «Єдності» став Максим Рахаєв, екс-тренер харківських «Геліоса» та жіночого «Житлобуду-1».

Другий день не приніс сюрпризів – знову з тими самими рахунками «Житлобуди» здолали суперниць (4:0 та 6:0), «Ятрань» мінімально здолала «Поділля». Отже, сформувалася трійка-команд фавориток. Третій змагальний тур – і я знову був на футболі. Погода була лагідною, 2 з 3 матчів пройшли під акомпанемент зовсім не зимового сонечка. Глядачів було обмаль, ще менше, ніж у перший день. Розпочався день із млявої та натужної вікторії «Житлобуда-2» (1:0), який відчепив «Ятрань» від розбірок «харківських» за золото турніру. А от «Житлобуд-1» славно розважився, перемігши «Ладомир» із непристойним рахунком 7:0 (5 м’ячів були забиті ще у першій 30хвилинці). «Поділля» у свою чергу отримало перші три пункти у залік, вийшвоши у сутичці аутсайдерів.

Четвертий день я пропустив. І даремно. Було весело – знову погром від «Житлобуду-2» (4:0) та…несподіванка! «Житлобуд-1» допустив осічку в поєдинку з «Ятранню». Забивши у першому таймі харків’янки розслабилися і пропустили м’яч за 2 хвилини до фінального свистка. Ну а далі –серія пенальті, одна-єдина на весь турнір як виявилося. Фаворитки все ж дотиснули уманчанок – суперниці обмінялися промахами і основна серія ударів зафіксувала рахунок 4:4, вирішальний удар вдався футболістці «Житлобуду-1», а гравчиня «Ятрані» (яка за іронією долі зрівняла рахунок в основний час) промахнулася, ех, а могла бути повноцінна сенсація. Проте Умань все ж мав нагоду святкувати – «Ятрань» за день до завершення турніру забезпечила собі бронзові медалі.

"Золотий матч" та нагородження переможців

Останній ігровий день мав бути справжнім святом жіночого футболу із вишенькою на торті – харківські «Житлобуди» у заключному матчі турніру в Чернігові мали «зарубитися» за Кубок. Перед цим пройшла репетиція у вигляді бенефісу бронзових призерок, «Ятрань» довела небезпідставність свого успіху (4:0). А у першому матчі визначився володар четвертого місця, за яке сперечалися «Ладомир» з Володимир-Волинського та вінницьке «ЕМС-Поділля». Перемогли футболістки «Ладомиру».

Перед фінальним матчем «Зимової першості-2020» нарешті прокинулися вболівальники. Прийшли ті, хто вже лінувався, бо пропустити зимовий двобій жіночих прототипів «Динамо» та «Шахтаря» було за гріх. Прибув на поєдинок, до речі, шоумен Артем Гагарін, який розважав себе ще перед звітним поєдинком, знімаючи ролик для свого Ютуб-блогу. Вибирав героїв він серед футболісток на трибунах та спіймав одного немолодого чернігівського фріка, який полюбляє лізти в камеру:) Ну і власне топ-матч було висвітлено дещо разом із коментарями дійових осіб.

Справжньою окрасою останнього дня «Зимової першості-2020» стало «золоте» протистояння «Житлобуду-1» та «Житлобуду-2» за підсумкову перемогу на турнірі. Перед матчем команда Наталії Зінченко на одне очко випереджала колектив Сергія Сапронова і тому напруга була насправді шаленою. Не витримував навіть тренер воротарів жіночих збірних та за сумісництвом батько моєї екс-однокласниці. Не добирав слів, щоб обматюкати гравчинь «Житлобуду-1» під час матчу і це було негарно.

За рівної гри у першому таймі команди згаяли по одному стовідсотковому моменту. У другому таймі «Житлобуд-2» мав більше можливостей для взяття воріт суперниць, однак у трьох випадках Малахова, якій лишалося лише влучити у ворота з вбивчих позицій, пробивала повз ціль. «Не забиваєш ти – забивають тобі»: на 50-й хвилині у черговий раз спрацювала футбольна істина. Подача Басанської зі стандарту у штрафний майданчик завершився невідпорним ударом Апанащенко, гол якої став єдиним у цьому протистоянні. А Дар’я, нагадаю, протестувала проти поїздки у Чернігів, а стала автором «золотого голу». Ех доля, що ти робиш?

Не витримували нерви під час матчу і у футболісток, які грали на межі. Зокрема, Ірина Кочнєва, ледь не втрачала свідомість у другому таймі. А Калініна так хотіла зрівняти рахунок з пенальті, що навіть…побігла за суддею, яка в свою чергу кинулася навтьоки, а футболістка почала повзати на колінах (кумедний момент погано видно на відео 1:22:35). Не обійшлося і без червоної, вже у додатковий час не змогла уникнути покарання футболістка «Житлобуду-2» Китаєва.

Отже, імпровізований «фінал» попри лише 1:0 видався на славу. Харківські команди, до речі, боролися під керівництвом чернігівських очільників. Вболівати місцевим любителям футболу можна було за головну тренерку харківського «Житлобуду-2» Наталію Зінченко, яка народилася у селищі Десна та на початку 90-х грала за чернігівську «Легенду». Та за Сергій Сапронова власне. Він і досі є рекордсменом «Десни» за кількістю проведених матчів, працював тренером у СДЮШОР «Юність» й двічі приводив чернігівську «Легенду» до титулу чемпіонів країни. А на початку 2020-го року Сергій Сапронов очолив новий клуб – харківський «Житлобуд-1». І відразу став чемпіоном у Чернігові!

Підсумкова турнірна таблиця до вашої уваги.

Кому цікаво, то відеогляди усіх матчів турніру доступні за цим посиланням.

Після завершення вирішального матчу відбулася церемонія вручення призів та відзнак від Української асоціації футболу та Всеукраїнської асоціації жіночого футболу. 

В урочистостях взяли участь почесні гості: президент Всеукраїнської асоціації жіночого футболу Валерій Лунченко, президент Всеукраїнської асоціації футболістів-професіоналів Ігор Гатауллін, голова Чернігівської обласної асоціації футболу Геннадій Прокопович, перший віце-президент Всеукраїнської асоціації жіночого футболу Юрій Титаренко, начальник відділу жіночого футболу УАФ Іван Шепеленко, начальник управління у справах сім’ї, молоді та спорту Чернігівської міської ради і заслужений майстер спорту з біатлону Андрій Дериземля.

Врешті довгоочікувані нагороди дісталися учасниць символічної збірної 2019 року у жіночому футболі, яка була вперше представлена на гала-вечері «Футбольні зірки України» у грудні минулого року - футболісток «Житлобуду-1» Крістіне Алексанян, Ольгу Басанську, Надію Куніну, Юлію Шевчук і Дар’ю Апанащенко.

Нагороду за ювілейний 600-й м’яч, забитий на «Зимовій першості-2020», отримала нападник «Житлобуду-2» Анастасія Скориніна. 

Номінацію від Всеукраїнської асоціації футболістів-професіоналів «Найкраща молода футболістка турніру» виграла Діана Мущенська з «Родини-Ліцей».

Також були вручені призи у наступних номінаціях: Найкращий воротар – Марія Денищич («Ятрань-Берестівець») Найкращий захисник – Анастасія Сірмай («Житлобуд-2») Найкращий півзахисник – Поліна Янчук («Ятрань-Берестівець») Найкращий нападник – Яна Малахова  («Житлобуд-2») Найкращий гравець – Дар’я Апанащенко («Житлобуд-1»)

Ведучим церемонії став Артем Гагарін, який пообіцяв, що турнір повернеться наступної зими у Чернігів. Говорив українською, звісно, не найкращим чином, проте далі професіональним гумором недоліки нівелював. А після відповів на мою сторіс в інсті, де виправив свою цитату щодо турніру в наступному році:)

Отак минув турнір, який зміг. Зміг відбутися у буремно-карантинному 2020 році і став яскравим спогадом для мене та для поціновувачів жіночого футболу загалом.