Від Баннікова до Ярмоленка. Ретро-топ футболістів, які грали у складі «Десни»

60 років тому на карті України (а тоді ще СРСР) з’явився футбольний клуб, який пройде тернистий шлях до успіху (виходу в УПЛ) і прямуватиме далі до повного визнання та статусу титулованої топ-команди на рівні нашої держави, а може й Європи.

Здогадалися про кого йде мова? Так – це «Авангард»! Саме таку назву отримав перший професійний футбольний клуб Чернігівщини, який 17 квітня 1960 року дебютував в офіційних матчах української зони класу «Б» чемпіонату СРСР виїзною поразкою кропивницькій «Зірці» із рахунком 0:3. Із тих пір саме весняна дата 17 квітня вважається моментом народження команди, яка вже наступного 1961 року стане «Десною».

Про 60річну історію чернігівського колективу можна розповідати довго, але цей екскурс буде не надто захоплюючим, адже успіхів у радянські та часи незалежної України було обмаль. А от загострити увагу на видатних персоналіях «Десни» можна. До Вашої уваги імпровізований топ-10 футболістів, котрі в різний час захищали кольори «сіверян».

Віктор Банніков (1960-1961)

Матчі: 51

Пропущені голи: 52

Знаменитий воротар поповнив ряди чернігівської «Десни» у розпал дебютного сезону. Житомирянин вперше зіграв за сіверський клуб 22 червня 1960 року, вийшовши на заміну у другому таймі виїзного поєдинку в Черкасах. А вже через декілька днів тренер довірив молодому таланту місце у створі воріт уже в стартовому складі…і він став основним голкіпером «Десни» до самого завершення сезону. Статистичні цифри демонстрували перевагу Віктора – за 19 поєдинків він у середньому пропускав 1,6 голів, у свою чергу конкуренти виймали «круглого» із власних воріт у середньому 2,3 рази за гру.

Знаково, що 1 вересня 1960 року у товариському матчі із «Динамо» Банніков грав і пропустив 4 м’ячі. Голкіпер виявився безсилим проти потужності майстрів киян – Лобановський, Сабо, Базилевич та інші видатні постаті гостей не дали шансів повноцінно проявити себе. Пізніше доля приведе Віктора до «Динамо». Технічний, реактивний та «літаючий» голкіпер привертав до себе немало уваги. 22 жовтня 1961 року «Десна» провела свій перший міжнародний ТМ і зіграла внічию (1:1) зі шведським «Хаммарбю». На грі був присутній тогочасний наставник «Динамо» і був вражений грою Баннікова, який після цього перейде у склад киян.

Подальша історія успіху Віктора Баннікова вражаюча — він двічі (1964, 1970) визнавався кращим воротарем Союзу. Став чемпіоном країни 1967, 1968 років, срібним призером у сезоні-65, володарем Кубку СРСР 1964, 1966, 1972 років, а також учасником Чемпіонату світу-1966 і Чемпіонату Європи-1972. Відомо, що Банніков був першим головою Федерації футболу України за часів незалежності. Іменем знаменитого голкіпера названо футбольний стадіон у Києві, де, до речі, щорічно з вимушеними паузами проводиться турнір його пам’яті, в якому грають юнацькі збірні різних держав.

Юхим Школьников (1960, 1963-1968)

Матчі: 166

Забиті голи: 66

Не Коноплею єдиним:) До рівня видатного тезки рудому таланту ще рости й рости. Хоча, якщо бути відвертим, дещо недоречно порівнювати крайнього захисника і форварда. Юхим Школьников – легенда та вихованець чернігівського футболу, найкращий нападник «Десни» 1960х. Цікаво, що Юхим не прижився у Чернігові у перший рік існування команди, але через два роки повернувся, щоб стати улюбленцем вболівальників «сіверян».

«Фімо, давай!» Саме так гнали фани «Десни» форварда, який запалював публіку і дарував позитивні емоції своєю непересічною грою та забитими м’ячами. Символічно, що Юхим став найліпшим бомбардиром чернігівського клубу у першу декаду існування колективу. У 1965 році Школьников став також найкращим голеадором під час турне збірної України землями Індокитаю, вражаючи ціль 8 разів із сумарних 13 на рахунку команди. За такий успіх Юхим отримав звання майстра спорту СРСР першим серед представників чернігівської школи футболу.

Пізніше Юхим Школьников стане видатним тренером, успіхи на цій ниві будуть більшими, аніж досягнення, здобуті на футбольному полі. Отримав звання заслуженого тренера України. Останні роки життя боровся із хворобою і помер у віці 70 років у США, перед цим встиг відвідати місця слави, в тому числі і Чернігів. Наразі в Україні не забувають славетного форварда та тренера, у деснянському краї, на Вінничині та Буковині проводять турніри пам’яті Юхима Школьникова, в якому беруть участь ветерани футболу.  

Андрій Біба (1970)

Період діяльності цього видатного футболіста радянських часів у чернігівській «Десні» чи не найбідніший та найкурйозніший. Свої найкращі роки футбольного життя Біба віддав київському «Динамо», де за десятиліття забив 69 голів у 246 матчах. А у 1970 році Андрій опинився у Чернігові. Ну як у Чернігові, насправді в Ялті, долучившися до «Десни» на двотижневих зборах. Біба був задіяний лише у двох контрольних поєдинках, але от стати повноцінним гравцем «Десни» не судилося…

Перед стартом сезону колишнього капітана покликали назад у «Динамо» на селекційну роботу і він погодився. Недарма, як відомо саме Андрій Біба, зокрема, допоміг відкрити таланти Дем’яненка, Буряка, Каладзе, Белькевича і Хацкевича.

Сергій Морозов (1970)

Ще один футболіст, який затримався у Чернігові ненадовго. Півзахисник провів у футболці «Десни» лише один сезон, про успіхи гравця на полі відомо мало. Сергія, до речі, у склад чернігівської команди покликав видатний тренер Олег Базилевич.

Завершивши кар’єру гравця у віці 28 років, Сергій Морозов до 2007 року працював тренером у низці клубів України, Росії, ГНДР і навіть Китаю. З вересня 2008го став футбольним експертом-аналітиком на «Футболах».

Сергій Сапронов (1979-1984, 1987-1992, 1996-2000)

Матчі: 438

Забиті голи: 7

А от хто пограв за «Десну» більш ніж достатньо – це Сергій Сапронов. Вихованець чернігівського футболу розпочав ігрову кар’єру уже у віці 18 років. Став ковалем як мінімум одного достойного виступу «Десни» радянських часів у 1982му, коли «сіверяни» спромоглися добитися срібла чемпіонату УРСР. Після дворічної паузи повернувся у «Десну» вже як досвідчений та незамінний гравець оборони, забивши зокрема за п’ятирічний період 6 із 7 сумарних голів у кар’єрі футболіста. У 1992 році знову покинув чернігівську команду, погравши, наприклад, у вінницькій «Ниві», але повернувся знову!

Період 1996-2000 років був заключним в ігровій кар’єрі Сергія. Завершивши виступи у віці 38 років, Сапронов досяг небаченої кількості проведених матчів у футболці «Десни», офіційно цифра досягла 438 поєдинків (!). Цей показник – рекордний для «Десни». Тому безперечно, Сергій Сапронов – легенда клубу.

До речі про «Легенду». На тренерській позицій Сапронов працював здебільшого в жіночих командах. Він очолював чернігівську «Легенду» із паузою у 2008-2014 роках та привів футболісток двічі до чемпіонства, двічі до «срібла» та одного разу до «бронзи» Вищої ліги України. У 2009 році «Легенда» під керівництвом Сапронова зробила «золотий дубль». В подальшому Сергій очолював жіночі юнацькі збірні України різних вікових категорій, а от нещодавно став головним тренером затятого ворога «Легенди» (якої уже до речі немає) – харківського «Житлобуда-1» і навіть встиг здобути титул володаря «Зимової першості-2020» серед жіночих команд, яка за іронією долі відбулася у лютому саме в Чернігові.

Олег Кузнєцов (1981-1982)

Матчі: 86

Забиті голи: 0

Вихованець чернігівського футболу, випускник СДЮШОР «Юність» (уже не маловідомої в сучасності) дебютував у футболці «Десни», як і Сергій Сапронов, у віці 18 років. Юному захиснику з невимушеною легкістю вдалося стати гравцем основи «сіверян». У 1982 році здобув першу нагороду у дорослому футболі. Впродовж двох сезонів, Олег провів у складі «Десни» 86 матчів, що за такий короткий проміжок у 2 сезони – максимальний показник.

Не дивина, що «Кузю» помітило київське «Динамо», яке запросило Олега у жовтні 1982 року поповнити свої ряди. Саме у складі столичного клубу Кузнєцов провів найсуттєвіший період часу, а потім була Європа – зокрема такі колективи як шотландський «Рейнджерс» та ізраїльський «Маккабі». Немало пограв Олег і за збірну СРСР, був учасником ЧС 1986 і 1990 років, а також Євро-1988 (срібний призер) та Євро-1992. До речі, свого часу Кузнєцов відмовився виступати за збірну Росії (окремий респект).

Через травму спини у 1996 році Олег Кузнєцов достроково припинив свої виступи, але до цього він і так здобув велику кількість нагород, ставши найтитулованішим вихованцем чернігівського футболу. У 2016 році був удостоєний ордена «За заслуги» I ст., раніше був нагороджений такими ж орденами II (2006) і III ступенів (2004). Заслужений тренер України. А також батько популярної української акторки Катерини Кузнєцової, щоправда, яка більше відома за своїми ролями у російських фільмах. Хоча, за словами Каті, вона пишається бути українкою.

Олександр Кожем’яченко (1998-2011)

Матчі: 288

Забиті голи: 116

Вихованець чернігівського футболу. Олександр одягнув футболку «Десни» та офіційно дебютував у складі клубу 3 травня 1998 року. Уже наступного сезону 20-річний форвард став гравцем основи. І з незначною паузою провів у колективі «Десни» пристойних 13 років. За цей час встиг стати улюбленцем чернігівських фанів та головною зіркою команди середини «нульових».

Кожем’яченко – неабиякий рекордсмен «Десни». Наприклад, за кількістю голів, забитих впродовж одного сезону (2004-2005 роки – 21 м’яч на рахунку). Сашко також є найкращим бомбардиром «Десни» за часів незалежної України. Забивши більше сотні голів, голеадор із Чернігівщини увійшов до списку тих, хто подолав цю відмітку у 100 м’ячів за роки незалежності разом із визнаними майстрами, такими як Ребров, Шацьких, Воробей, Плотніков, Чуйченко та Капуста.

Після «Десни» доля привела Олександра в аматорський футбол до корюківського «Авангарда».

Валентин Круковець (2002-2007)

Матчі: 143

Забиті голи: 51

Дуже помітною постаттю чернігівської «Десни» періоду «нульових» був Валентин Круковець. Він міг зіграти як на позиції форварда, так і в лінії півзахисту. Вихованець луцького футболу з’явився у чернігівській команді, будучи на контракті у золочівському «Соколі», чиїм фарм-клубом вважалися «сіверяни». Успішна гра та зникнення «соколят» зробили Валіка повноцінним гравцем «Десни» уже в 2003 році.

Круковець відразу став футболістом основного складу та улюбленцем чернігівської публіки. Навіть у моїй пам’яті залишилися моменти, коли Валентин влучно та філігранно стріляв із штрафних ударів, «Кєнт» би відпочивав:) У сезоні 2005-2006 років Круковець допоміг «Десні» вийти в першу лігу, а уже в наступному році став одним із найкращих бомбардирів клубу, відзначившися 13 разів у 32 матчах.

На початку 2008 року Валентин покинув «Десну» та півроку грав за кам’янську «Сталь», після цього завершивши кар’єру футболіста на професійному рівні. Потім Круковець став аматором і, повернувшися на Чернігівщину, виступав за клуби із Добрянки, Семенівки, Ніжина та Бахмача. У 2019 році захищав кольори ірпінської «Кудрівки».

Олександр Романчук (2002-2004)

Матчі: 24

Забиті голи: 0

Свого часу один із найперспективніших лівих захисників України, вихованець школи київського «Арсеналу». У віці 18 років став футболістом «Десни». Зіграв за чернігівську команду півтора сезони, після чого перейшов у київське «Динамо» за згодою президентів клубів, де, щоправда не зумів закріпитися в основі. Куди більше часу був на видноті в «Металісті» у 2010-2014 роках. Також виступав за «Динамо-2», «Дніпро», «Волинь», «Таврію» та «Ворсклу». Потім подався в аматори, де тривалий час грав у складі команди «Музичі».

Апогей його кар’єри – це мабуть фінал молодіжного Євро-2006.  У тій збірній U-21 виступали П’ятов, Алієв, Мілевський, Михалик, Чигринський, Фомін та інші. А фінал запам’ятається Романчуку не тільки з позитивної точки зору, адже тоді в матчі з Нідерландами він своїм вилученням фактично «поховав» шанси нашої збірної на успіх. Грав Олександр і у дорослій збірній, на його рахунку 9 поєдинків протягом 2007-2011 років.

Андрій Ярмоленко (2006)

Матчі: 9

Забиті голи: 4

Ну і замикає імпровізований топ-10 найпопулярніший нині футболіст, пов’язаний із «Десною» – Андрій Ярмоленко. Хоч Ярмола і народився у Ленінграді, але свідомо почав бодатися із м’ячем уже коли його сім’я переїхала до Чернігова. В юнацькі роки здобував свою майстерність Андрій у ДЮСШ «Юність». З особливою вдячністю Андрій згадує свого юнацького тренера Віктора Михайловича Лазаренка, який, за його словами, вклав у нього найбільше сил і часу та багато чому навчив. А у 2006 році наставник «Десни» Томах запросив юного таланта до складу «Десни».

Хвилювання на тренуваннях і от уже восени 2006 року Андрій отримав нагоду дебютувати на професійному рівні у футболці «Десни» у кубковому матчі проти «Ниви». Перший гол не змусив себе довго чекати, через декілька хвилин після виходу на поле, Андрій забив у Сумах місцевому «Спартаку», то був гарматний удар у падінні через себе. Цікаво, що Ярмола пізніше зізнавався, що перед тим поєдинком ходив до церкви – і от Бог допоміг. А найбільше феєрив Андрій у домашньому матчі проти потужної луцької «Волині», ставши найкращим гравцем матчу. Два м’ячі, асист та зароблений штрафний, реалізований Круковцем – говорять самі за себе.

Пам’ятаю матч «Десни» проти «Волині» і я особисто, адже це був один із небагатьох поєдинків рідної команди, які я відвідував разом із нині покійним батьком. Пам’ятатиме його і вся Україна. Після поєдинку одіозний тренер волинян Кварцяний хотів бачити у своїй команді юного футболіста, а потім на нього звернуло увагу і «Динамо», куди Андрій перейшов наприкінці 2006 року. Що було далі – загальновідома інформація. Ярмоленко став одним зі найкращих футболістів «Динамо» та збірної України, виступав за дортмундську «Боруссію» і наразі захищає кольори лондонського «Вест Гему».

Це був топ-10 футболістів, котрі в різний час виступали за чернігівську «Десну», з моєї точки зору. Якщо хтось має якісь корективи до цього ретро-списку або хоче презентувати свій топ улюбленої та/або рідної команди – можете написати у коментарі свою підбірку або випустити окремий пост.

Дякую за увагу!

Этот пост опубликован в блоге на Tribuna.com. Присоединяйтесь к крупнейшему сообществу спортивных болельщиков!
Другие посты блога
Genius
+22
Написать комментарий
Loading...
Реклама 18+