Хто після Мурзіна: три кандидата з України
Декілька слів про українців, які за словами Михайла Бродського перебувають серед кандидатів на посаду головного тренера національної команди.
Хоча основним варіантом залишається іноземець.
Денис Журавльов, «Дніпро»
Плюси
Денис Павлович – тренер, який вигравав трофеї. В активі Журавльова 4 Кубки (з них три поспіль) та Суперкубок України. Не хочеться ставити ярлики, і говорити «Журавльов – тренер переможець», але особиста історія успіху тут явно є. Хоча свій головний фінал тренер «Дніпра» програв. Минулої весни його команда згоріла «Мавпам» у фіналі Суперліги з рахунком 0:3.
Також Денис Павлович знає, що таке тренерська робота в національній збірній, адже свого часу працював асистентом у Майка Фрателло. В очах баскетболістів робота з Майком – 100% плюс.
Журавльов був одним з провідних гравців свого часу, що теж має додати йому плюсів в очах гравців та людей з навколобаскетбольної тусовки.
Мінуси
Журавльов працював головним тренером лише у «Дніпрі». І фішка в тому, що у команди за останні роки майже не мінявся кістяк. До збірної можуть і напевно повернуться Тимофеєнко та Глєбов, але досі невідомо, як успішно Денис Павлович виходитиме зі своєї «дніпровської» зони комфорту.
Вірогідно, на акції Журавльова в очах Бродського і верхівки ФБУ прямо вплине плей-оф Суперліги, де «Дніпро» є беззаперечним фаворитом і не має морального права не виграти титул.
До завершення цього плей-оф саме Журавльов – фаворит серед українців.
Віталій Черній, «Миколаїв»
Плюси
Найвідомішою чеснотою Чернія є його гнучкість. В Україні дуже не люблять панькатися з гравцями і їх проблемами майже у всіх видах спорту – це наш менталітет. А от знайти персональний підхід до кожного окремо – це як раз про Чернія. Віталій Миколайович любить бачити в гравцях особистості – рідкість у наших просторах. Окремий момент, як цей тренер подає себе вболівальникам та пресі – тут теж все в повному порядку.
Черній має досвід роботи майже з усіма провідними українськими гравцями. Більшістю з них він керував як головний тренер і в національній команді, і в БК «Київ», і в «Будівельнику». З деякими з них, як то Кобець чи Михайлюк – Черній працював разом у молодіжці. Дуже хороше знання одночасно і характерів і суто ігрових особливостей майже кожного з наших провідних баскетболістів є величезним бонусом нинішнього тренера «Миколаєва».
Черній працював головним тренером і закордоном – в Грузії та Литві. Цей досвід також варто розглядати як плюс у резюме фахівця.
Мінуси
У Чернія немає своєї повноцінної історії успіху. По факту – на Євробаскет-2011 Віталій Миколайович Україну не вивів. З «Києвом», в силу об’єктивних причин (брак досвіду у лідерів) теж нічого не виграв, взявши лише срібло Кубку України. У «Будівельнику» Чернію їпідкорилася перемога в Кубку, проте потім був провал у плей-оф чемпіонату проти «Дніпра».
Робота зі збірною була дуже давно. Тоді тренер лише починав свій шлях і очевидно, що Черній тоді і зараз – це дві різні людини. Те саме стосується і «Будівельника», де досить важко знайти провину тренера, коли гравці страйкували через невиплату зарплат.
Зараз Віталій Миколайович добротно працює з досить скромним «Миколаєвом». Побачимо, чи зможе команда стрибнути вище голови у плей-оф Суперліги.
Віталій Степановський, «Хімік»
Плюси
Степановський – це тренер, в призначення якого керманичем збірної віриться найменше.
Якщо говорити про наставника «Хіміка», то одразу треба зазначити, що це людина, яка зробила команду чемпіоном України, прийнявши її по ходу фінальної серії після поразки у першій грі. Це круто.
«Хімік» цього сезону знову серед головних претендентів на золото Суперліги навіть попри реально важку фінансову ситуацію в клубі. Це викликає велику повагу і тут явно не обійшлося без потрібних слів від Віталія Васильовича.
Серед того, що доводилося чути від «баскетбольних людей» – Степановський тактично грамотний фахівець. Хоча об’єктивно дуже важко порівнювати цей момент з аналогічним у Журавльова чи Чернія, без реально глибокого аналізу гри їх команд.
Мінуси
Степановський керував лише «Хіміком», видатної кар’єри професійного гравця не мав, і для хлопців з національної збірної буде людиною зі сторони.
Віталій Васильович дуже перспективний спеціаліст, проте маловірогідно, що вже зараз він готовий прийняти настільки великий виклик.
***
Окремо хочеться зазначити, що несподіваною є відсутність серед кандидатів Максим Міхельсона, про якого наполегливо говорили останні півроку. Тут мабуть зіграла роль робота тренера в «Черкаських Мавпах», які після виграного весною титулу наразі займають останнє місце у Суперлізі.
Але пріоритетом для боса ФБУ (за його ж словами) є підписання тренера-іноземця. Тож всі вищезгадані фахівці – лише запасний варіант.
PS: Самовідвід Валерія Плєханова – повага і ще раз повага. Не згадаю навіть, щоб у нашому спорті хоч якийсь тренер відверто сказав, що не бачить себе біля керма національної збірної.
Фото: «Дніпро», ФБУ
