Багатскіс – оптимальний тренер для збірної України
Максим Гайовий вважає, що Айнарс Багатскіс ідеально підходить для збірної України.
Федерація баскетболу України близька до домовленності з латвійцем. Максим Гайовий ще у січні пояснював, чому Айнарс Багатскіс ідеально підходить для нашої збірної.
Вперше цей матеріал з’явився на Tribuna.com 25 січня 2019 року.
Євген Мурзін має лишитися головним тренером національної збірної з баскетболу у разі виконання однієї простої умови. Якщо виведе її на чемпіонат світу. Попри ваше, моє чи ще чиєсь авторитетне, але суб’єктивне ставлення до персони Євгена Вікторовича.
Мурзіна треба критикувати і за Євробаскет-2015, і за домашню катастрофу з Латвією у нинішньому відборі, проте є один момент – він виконав завдання потрапляння на Євробаскет-2017 та виконав завдання виходу з групи на самому континентальному форумі, коли майже все було проти нього.
Суто баскетбольних причин змінити тренера справді вистачає, та й проти Євгена Вікторовича виступає більшість навколобаскетбольної спільноти, до якої зарахуємо вболівальників, журналістів і просто колишніх гравців. Але підхід має бути максимально практичним – роботу Мурзіна варто оцінювати передусім за фактом кінцевого результату.
Якщо ж він припинить роботу з націоналкою, саме латвієць Айнарс Багатскіс повинен розглядатися як найбільший фаворит на вакантну посаду. І на це є низка причин.
Багатскіс повністю підпадає під вимоги баскетбольної громадськості. Він – закордонний тренер
Айнарс – латвієць, робочою мовою якого є англійська, проте він ідеально володіє російською та інтуїтивно розуміє практично все українською. За 2 роки у «Будівельнику» він жодного разу не просив перекласти на російську запитання журналістів, які ставили їх на прес-конференціях чи на відкритих тренуваннях перед матчами.
Вболівальники отримають закордонного фахівця, який не має взагалі ніякого відношення ні до чинного президента ФБУ, ні до інших топ-менеджерів федерації, а самим баскетболістам (особливо з вітчизняного чемпіонату) не доведеться напружуватися переварюванням англійської. В кризові моменти під час матчів, коли свою думку гравцям треба донести за лічені секунди – це особливо актуально.
Що не менш важливо для усіх нас – з минулого тижня Багатскіс безробітний. З цього витікає наступний пункт.
Айнарсу потрібний новий виклик, щоб реабілітуватися у власних очах
Звільнення з «Бамберга» для нього стало другим поспіль на клубному рівні. До цього Айнарсу не вдалося з «Маккабі» з Тель-Авіва. Багатскіс – дуже амбіційний тренер, і хоча не провалитися з тим «Маккабі» було дуже важко, ці дві історії латвієць не заносить собі в актив.
Саме у Києві Багатскіс провів свої поки що найкращі часи як клубного тренера. «Будівельник» не команда рівня «Маккабі», і заробляв він в Ізраїлі явно більше, ніж у Києві, але тут він відчував себе справжнім переможцем. І був ним по факту. Після завершення кар’єри гравця Айнарс виграв 4 трофеї – два чемпіонства України, Кубок України та Кубок Ізраїля. 3 з 4 – у нас. Саме Багатскіс виводив «Будівельник» до півфіналу Єврокубка, що є найбільшим досягненням в історії нашого клубного баскетболу.
І збірна України – чудове місце для нового виклику. Це не йти працювати у Білорусь, Болгарію чи Швецію, де нічого, окрім кваліфікації, можна і не дочекатися. Тут є солідний кадровий ресурс, щоб не лише виходити на Євробаскет-2021, але й серйозно там розраховувати на вихід до плей-оф. І з іншої сторони, Україна – не топ-збірна на зразок Іспанії чи Сербії, де латвійському тренеру був би гарантований грандіозний тиск з усіх боків і публіка вимагала б лише медалей.
В Україні вiн матиме солідний кредит довіри
Як мінімум – на старті. Це має допомогти латвійцю встигнути встановити свої правила роботи.
У Києві Айнарса відверто любили, в цілому в Україні – точно поважали. В «Будівельнику» саме Багатскіс був головною зіркою, що дуже нечасто трапляється у сучасному спорті, де всім заправляють спортсмени. Маркетингові причини не можуть бути головними під час прийняття кадрових рішень на такому рівні, проте їх і не варто недооцінювати у глобалізованому 2019 році.
Зосереджений Айнарс на тренуваннях, балакучий та відвертий Айнарс на прес-конференціях чи гіперактивний Айнарс біля лави запасних – це гарантовано збільшить увагу від медіа. Більше уваги від медіа – більше уваги від спонсорів. Всі ці фактори разом безперечно піднімуть інтерес до баскетболу серед українців.
Багатскіс чудово знає збірну та загалом наших гравців
Айнарсу добре відомі можливості переважної більшості наших баскетболістів. З відносно основної обойми цієї збірної Багатскіс не був на паркеті всього з кількома гравцями. Не забуваємо, що в Україні латвієць провів не лише 2 сезони у «Будівельнику», а й рік до цього відпрацював у «Кривбасбаскеті».
Але саме безпосередня робота з більшістю збірників почалася б для Айнарса з чистого аркуша, адже в одній команді латвієць перетинався лише з Володимиром Конєвим. У розпоряджені Багатскіса раніше майже не було провідних українських виконавців. Але це не через зверхність латвійця до українців, просто комплектуватися сильними вітчизняними гравцями «Будівельнику» не дозволяв ринок та обставини.
У київському клубі не хотіли платити за умовних Липового та Пустозвонова гроші, за які у команді грали хлопці на зразок Шаленги чи Кіккерта. Виключеннями були лише Артур Дроздов та Михайло Анісімов.
Втім, свого часу Айнарс хотів бачити у складі будівельників як мінімум В’ячеслава Кравцова, Олександра Липового, Сергія Гладиря та В’ячеслава Боброва. Просто домовитися не вдавалося.
Багатскіс має величезний міжнародний досвід зі збірною Латвії. І головне – успішний
Багатскіс очолив Латвію у 2010 році, і спочатку справи у нього не пішли. І сам Айнарс тоді ще не був тренером потрібної якості, і не варто ігнорувати насправді скромний склад тодішньої команди, неспівставний з нинішнім. Це зараз провідні баскетболісти Латвії грають за «Нікс» (Порзінгіс), «Сан Антоніо» (Давіс Бертаньш), «Олімпіакос» (Стрелніекс), «Мілан» (Даіріс Бертаньш), «Басконію» (Тімма) та «Барселону» (Роландс Смітс).
У 2011-му головною зіркою команди був Яніс Блумс з «Більбао», а інші провідні гравці команди, як Ріхардс Куксікс, Роландас Фрейманіс, Яніс Стрелніекс та Даіріс Бертаньш виступали відповідно за Університет Арізони, аутсайдера іспанської Ліги «Гіпускоа», «Вентспілс» та ризький ВЕФ. У 2011 році 21-е місце і 5 поразок в 5 матчах навряд чи когось здивували серйозно.
Втім, досить швидко «зіркові» перетворилися у одного з найбільш небажаних суперників для будь-якої команди Європи. Попри населення країни лише в 1 мільйон і 950 тисяч людей. Висока інтенсивність руху м’яча, постійна небезпека триочкових від кожного виконавця на паркеті, агресивний пресинг стали почерком Латвії. У 2013 році на Євробаскеті в Словенії вона випередила у групі Боснію, Чорногорію і Македонію, і мала точно такий же результат, як Сербія та Литва – 3/2. Тоді ж команда Багатскіса розірвала українську збірну на найкращому її чемпіонаті Європи – 85:51.
У 2015 Латвія з Багатскісом вже була у чвертьфіналі, де програла Франції (84:70), а коли у цієї збірної з’явився Крістапс Порзінгіс – її почали вже відверто боятися.
На континентальному чемпіонаті 2017 року Латвія вже демонструвала найкращий баскетбол на турнірі. Групу малиново-білі пройшли з результатом 4/1 (єдина поразка – фіналістам Кубку Світу Сербії), але знову програли за місце у півфіналі. Цього разу майбутнім чемпіонам словенцям – 103:97. Два поспіль чвертьфінали були великим успіхом для настільки маленької країни без сильного внутрішнього чемпіонату.
***
Айнарс може не захотіти повертатися до України, сторони можуть не домовитись по умовам, тренер банально захоче подовше відпочити без роботи, або ж Багатскіс просто матиме кращу пропозицію. Все це дуже вірогідно.
Проте розглянути Айнарса як потенційного кандидата і хоча б почати вести з ним відповідний діалог – буде дуже логічним рішенням. Нелогічно буде навіть не спробувати скористатися ситуацією, яка склалася у Айнарса з «Бамбергом».
Фото: Aivars Liepiņš, Dienas mediji
