Баскетбольний 2018-й: скальп Іспанії, втеча Боломбоя до Росії та перший титул «Мавп»
Максим Гайовий згадує найбільш примітні події року, що минає.
Ренесанс року: Натяжко знову грає у професійний баскетбол
Та ще й де?! У «Дніпрі» – головному претенденті на чемпіонство в Суперлізі. Кажуть, що екс-центровий збірної скинув близько 30 кіло в ході підготовки до сезону. Цього достатньо, щоб відривками добре грати у баскетбол в принципі, проте явно мало, щоб бути такій команді як «Дніпро» реальним помічником на рівні чемпіонату України. Іронія то як раз в тому, що ні в якій іншій команді Натяжко б не грав у своїх нинішніх кондиціях, проте тут втрутився особистий фактор – Валерій Кондратьєв вирішив допомогти Кирилу.
Очевидно, що кожний наступний кілограм буде даватися учаснику Кубка Світу-2014 все важче, тож хочеться побажати Натяжку знайти в собі сили перетерпіти і не закинути баскетбол знову. Якщо з силою волі все буде в порядку – все інше має прийти само по собі. Якщо без місяця 42-річний Вінс Картер може якісно грати по 25 хвилин в НБА, то чому Нятяжко не зможе в 28 підготувати себе для Суперліги? Декілька днів тому у першій кубковій грі проти «Запоріжжя» Кирило виглядав дуже солідно, і це досить оптимістичний сигнал.
Матч року: виїзна поразка України в Іспанії
Коли Україна другим складом розгромила у Запоріжжі Словенію всі сказали, типу, все це добре, але словенці не мотивовані, та й раніше треба було вигравати – поїзд вже пішов. В Іспанії команду Мурзіна вже точно порвуть…
Ще більше підстав для песимізму з’явилоcя тоді, коли стало відомо, що травма у Кобця серйозна, а Санона не відпускає клуб. На ділі ж склад з Бояркіним та Мироненком в Іспанії виглядав більш ніж солідно. Команда відчайдушно билася за кожен м’яч і змусила собою пишатися навіть багатьох скептиків головного тренера, його кадрових рішень і просто хронічних зрадофілів.
У підсумку від виїзної перемоги над Іспанією та суттєвого покращення шансів на Кубок Світу Україну відділяв всього один дальній кидок Володимира Геруна…
Такі матчі безцінні.
Поразка року: Латвія знищила Україну у Палаці спорту
Цей матч чекали з ентузіазмом. В попередньому вікні жовто-сині взяли дві перемоги, в тому числі впевнено перемогли латвійців у них удома в Ризі. До Києва не прилетіли ні Крістапс Порзінгіс, ні брати Бертаньши, ні Яніс Тімма, тож у вболівальників були всі підстави очікувати перемоги господарів.
Як виявилося – вистачило і Яніса Стрелніекса. Українці не просто програли, вони розбазарили різницю в особистих зустрічах, здобуту у першій грі проти ключового суперника.
Це була та сама поразка, коли не знаєш, що в ній дратувало більше – спустошеність гравців чи безпорадність тренерського штабу. Латвія виглядала на фоні команди Євгена Мурзіна немов національна команда США. Важко згадати гірший матч у виконанні команди після грандіозного провалу на Євробаскеті-2013 у грі з тими ж таки латвійцям. Мабуть, Латвія – просто не наша команда.
Перемога року: Україна обіграла Іспанію у Києві
І навпаки – після провалу у літньому вікні, у вересні національна збірна подарувала вболівальникам одну з найкрутіших перемог в своїй історії. Її значення не варто недооцінювати ні в якому разі – до цього матчу іспанці були єдиною командою у кваліфікації з результатом 6:0.
Заповнений Палац спорту, дебют Леня, шикарна гра Михайлюка, чудова маркетингова робота ФБУ безпосередньо перед грою – це був особливий вечір, з якого боку не поглянь.
Контракт року: Святослав Михайлюк – в «Лейкерс»
З вересня український баскетболіст офіційно є гравцем топ-клубу найсильнішої ліги світу, що не може не викликати гордість. Цікаво, що востаннє таке траплялося зі Станіславом Медведенком, який теж грав саме за «Лейкерс» і навіть став дворазовим чемпіоном НБА.
Звичайно, усім нам хочеться, щоб Святослав реалізував себе за океаном якомога краще. У всякому разі, як мінімум однією якістю українець володіє на найвищому рівні – триочковим кидком. Втім, навіть якщо Свят не матиме в НБА кар’єру рівня Горана Драгіча, Йонаса Валанчюнаса чи Андрія Кириленка, але виграє з «Лейкерс» два чемпіонські персні – навряд чи хтось буде проти.
Зараз Свят поки лише намагається заслужити ігровий час в ротації команди, і за великим рахунком, йому це вдається. Хоч і з перемінним успіхом.
Повернення року: Кирило Фесенко знову вдома
Востаннє народжений у Дніпрі Фес грав в Суперлізі ще в сезоні 2012-2013, коли кілька місяців виступав за БК «Донецьк». З того часу Кирило дуже змінився як особистість, а на паркеті встиг стати найкращим центровим Ліги ВТБ 2014-15, найкращим центровим регулярного чемпіонату Італії 2016-17 та найкращим центровим Кубка Європи ФІБА 2017-18. Не дивно, що його контракт з «Дніпром» налякав усі інші клуби Суперліги.
І сам Кирило, і тренер «Дніпра» Денис Журавльов регулярно зазначають, що новачок ще далекий від оптимальних кондицій, проте і без цього 140-кілогравомий баскетболіст вже є топовим гравцем чемпіонату, який всього за 20 хвилин приносить команді 10,7 очка + 7,4 підбирання + 1,6 передачі + 1,1 блок-шота, при 15,7 балах ефективності. Власне, вже двічі поспіль Кирило потрапляє до символічних п’ятірок тижня у національній першості…
Фес здатний робити різницю в Суперлізі – в матчах, серіях, і навіть в турнірах. Обмежити Кирила на цьому рівні можуть лише його коліна, але точно не суперники.
Конфлікт року: Бродський проти Медведенка
Непорозуміння президента ФБУ та одного з найкращих українських баскетболістів усіх часів вийшли в публічну площину у вересні. Формальним приводом стали численні інтерв’ю Станіслава, який заявляв, що нашим талановитим молодим баскетболістам в Україні робити нічого, і що їм варто шукати варіанти з закордонними клубами, аби прогресувати. Бродському, у свою чергу, це не сподобалося.
Михайло Юрійович знайшов несумісними такі заяви з діяльністю Станіслава як члена виконкому ФФУ. Він заявив, що агент не може займати таку посаду, запропонувавши екс-гравцю «Лейкерс» самому скласти повноваження. Медведенко у відповідь назвав звинувачення безпідставними, попросив називати себе консультантом, а не агентом, і з виконкому виходити відмовився.
В мережу була викладена суперечка сторін на виконкомі ФБУ, після чого симпатії вболівальників розділилися ще більше.
Втрата року: Григорій Хижняк
Доведеться повторитися і вкотре написати – людиною Григорій був не менш видатною, ніж баскетболістом.
Втрата Григорія Хижняка є колосальною для баскетболу. Гриша був не просто дуже сильним гравцем європейського рівня, він був особистістю, заради якої люди ходили на трибуни, людиною, що привертала увагу до баскетболу.
Якщо в найближчі 20-25 років у нас з’явиться хоч один гравець подібної харизми і співставного масштабу особистості – це буде великою удачею.
Травма року: хрестоподібні зв’язки Кобця
Більш невчасної травми важко придумати. Після чемпіонського сезону Олександр нарешті наважився залишити «Мавпи» та Суперлігу, нарешті показав себе у національній збірній у матчі зі Словенією, і тут така невдача – розрив хрестоподібних зв’язок коліна у самій кінцівці зустрічі проти словенців, коли вже все було вирішено.
«Кепітал Сіті Гоу Гоу» одразу ж відрахував українця, який у цьому сезоні вже не помічник ніякій команді. Більше того, повноцінне відновлення разом з набуттям потрібних кондицій може затягнутися і на рік.
Втім, Кобець все одно залишається одним з найталановитіших українських баскетболістів, йому лише 22 роки а головною чеснотою до травми, на щастя, був кидок, а не атлетизм. Все це дозволяє сподіватися на те, що Олександр пройде через все це з мінімальними втратами.
Дебют року: Лень нарешті зіграв за національну збірну
Так як у вересні у Палаці спорту чекали Олексія Леня – ще не чекали нікого. Принаймні, якщо мова про баскетбол. Так, Михайлюк приїздив у статусі гравця самих «Лейкерс», але Свят, по-перше, вже грав за національну команду на Кубку Світу 4 роками раніше, а по-друге, в його виступах за національну команду, враховуючи тісні стосунки з чинним босом ФБУ, майже не було.
Інша справа – Олексій, з його історією втечі з «Дніпра», дивними стосунками з менеджментом і тренерами «Санс» та стабільно неясними перспективами на кожен наступний сезон. На щастя, Олексій зумів підписати дворічний контракт з «Хоукс» і таки дістався до України.
Вийшло досить переконливо в плані захисту та особливо видовищності, хоча Олексій і явно перехвилювався. Цього сезону в «Атланті» центровий ще й додав до свого арсеналу дальній кидок, і це інтригує. З нетерпінням чекаємо наступної появи Леня у жовто-синіх кольорах.
Телепорт року: Санон пішов на драфті вище за Михайлюка
У хлопця справді багато змінилося за останній час. Осінню 2017-го Санон через раз отримував лише кілька хвилин у першій команді «Дніпра». Потім перебрався до Словенії і з 10 хвилинами за гру був обраний на драфті вище за учасника Фіналу Чотирьох NCAA та рекордсмена в історії елітної університетської програми за триочковими.
Очевидно, варто відзначити хорошу роботу команди Санона у просуванні хлопця в США. Очевидно, Санону дуже допоміг виступ на «Глобал Кемпі» у Тревізо. Хоча разом з тим очевидно і те, що Санон не готовий до НБА просто зараз.
Тим не менш, Іссуф регулярно демонструє свій значний потенціал, який і оцінили влітку у «Вашингтоні». Зараз Санон значно сильніший, ніж був рік тому – факт.
Несподіванка року: «Мавпи» розірвали «Дніпро» у фіналі Суперліги
Важливо – сенсацією стало навіть не те, що черкащани виграли перший титул, а те, як вони це зробили.
«Дніпро» виглядав явно гірше і програв цілком закономірно. Справді, відкрите питання – а як би все склалося, не травмуйся Олександр Мішула?
«Мавпи» виграли серію з рахунком 3:0, взявши перші дві гри на виїзді – хтось справді хоче сказати, що ставив на це свої гроші?
#Яктакемоглостатися року: «Будівельник» не вийшов на старт сезону Суперліги
Насправді в це досі важко повірити. Мова навіть не про те, що кияни – найтитулованіший клуб України усіх часів і єдина команда, яка виграла чемпіонат СРСР. Лише за попередні 8 сезонів «Будівельник» 4 рази ставав чемпіоном та 3 рази вигравав національний Кубок, у 2013 році дійшов до півфіналу Єврокубка, а у сезоні 2013/14 cтав першою і останньою командою з України, яка грала у Євролізі.
Втім, ця типова українська історія мабуть і не могла закінчитися інакше, особливо після краху «Києва» та «Азовмаша». У клубі не було нічого свого крім гравців першої команди та двох десятків вболівальників, а все фінансування на собі тягнула одна людина. Коли стало публічно відомо про всю серйозність проблем – ніхто з київського крупного бізнесу не захотів підтримати команду.
Єдина надія для прихильників жовто-синіх полягає в тому, що «Будівельник» ніде не повідомляв про своє зникнення чи ліквідацію. Перша команда просто не вийшла на черговий сезон Суперліги через борги, про що сповістила у своїй соцмережах.
В українському спорті, як ми знаємо, можливо все.
Прогрес року: Олександр Липовий
На початку своєї кар’єри Липовий по справжньому добре вмів лише захищатися. Пізніше, волею окремих тренерів, Липа навчився розігрувати, а ще пізніше додав у свій арсенал досить непоганий дриблінг та прокачав завершення атак з під кошика.
Досить довгий час пазлу не вистачало лише стабільного дальнього кидка. Проте в кампанії-18/19 Олександр реалізує 35,3% триочових у Лізі чемпіонів та 41,0% у чемпіонаті Греції, тобто 38,1 % в сезоні. Що дуже важливо – українець має такі цифри при 73 дальніх кидках за 18 матчів. Але і в інших аспектах, як здалося, Липовий теж додав.
У матчах проти Словенії та Іспанії на захисника «Промітеаса» лягло просто неймовірно багато, але він гідно впорався з відповідальністю, ставши мабуть найкращим нашим гравцем за сукупністю останнього вікна.
Липовий як раз підходить до прайму – йому 27 років. Не виключено, що українець зможе ще додати і наступного сезону опинитися у якомусь з клубів, наприклад, Єврокубка або чемпіонату Іспанії, де українці саме завойовують авторитет.
Регрес року: Сергій Загреба
Мова не лише про регрес статусний, хоча вже сам факт переходу основного центрового «Дніпра» до клубу з нижчого дивізіону заслуговує окремої уваги.
Навіть у вищій лізі Сергій (якого свого часу вважали аж ніяк не менш талановитим за Артема Пустового) не домінує. Станом на 27 грудня центовий посідає 60 місце у чемпіонаті за ефективністю з показником 10.9 бала. У своєму «Прометеї» Загреба має лише +5,5 у графі плюс/мінус, хоча близько половини своїх матчів команда виграє з різницею у 20 або більше очок.
Для людини, яка свого часу виводила «Дніпро» кидком з сиреною в фінал Суперліги та ставала найціннішим гравцем Матчу зірок-2017 – все це явний дауншифтінг.
#Зрадонька року: Джоел Боломбой в збірній Росії та ЦСКА
В 2014 році уродженець Донецька Джоел приїхав до майка Фрателло у національну збірну України. Після кількох тижнів тренувального кемпу четвертий номер тоді ще «Вебер Стейту», як кажуть, був у фінальному списку головного тренера на поїздку на Кубок Світу, проте травмувався за кілька днів до вильоту в Більбао.
Наступні роки Джоел ставив рекорди у своєму коледжі, а пізніше був обраний на драфті і став гравцем НБА. Увесь цей час форвард казав, що хоче виступати за Україну, проте щоразу в підсумку не приїздив у її розташування, попри виклики Євгена Мурзіна.
В серпні 2018 московський ЦСКА підписав Джоела на трирічний контакт, не приховуючи планів організувати для форварда російський паспорт, а в грудні Боломбой дебютував і за національну збірну РФ.
«По-справжньому щасливий отримати російське громадянство і гордий стати частиною великої країни» – заявив Джоел. Звичайно, у більшості українських баскетбольних вболівальників почало підгорати. І не дивно…
#Переможенька року: здача СК «Юність» у Запоріжжі
Багато років доводилося чути – в Україні є лише одна по-справжньому класна арена, і в тій неприпустимо мало місць! Звичайно, мався на увазі «Олімп» у Южному на 2 тисячі глядачів.
Тепер все інакше, адже в Запоріжжі стоїть класна сучасна арена, на 4 тисячі глядачів, з блискучим паркетом і крутим кубом під стелею. Словом, все як у людей. Окрім місцевого БК «Запоріжжя», яке проводить там усі домашні матчі Суперліги, там в листопаді вже відіграла національна збірна України, розгромивши Словенію.
В січні «Юність» прийме Матч Зірок Суперліги.
Фото: FIBA; Александр Осипов; ТАСС/Станислав Красильников;
