Tribuna/Киберспорт/Блоги/Обгеймпад/It Takes Two – найкраща гра 2021 року. Її творець – головний бунтівник ігрової індустрії

It Takes Two – найкраща гра 2021 року. Її творець – головний бунтівник ігрової індустрії

Зараз пограти можна майже безкоштовно

Блог — Обгеймпад
Автор — Daggetkin
13 января 2022, 23:42
7
It Takes Two – найкраща гра 2021 року. Її творець – головний бунтівник ігрової індустрії

Хоч минулий рік і не був дуже багатим на великобюджетні ігрові релізи та все ж 2021 подарував нам достатньо нових ігор. Це і завершення трилогії Hitman, і новий Resident Evil із леді Демітреску, і повернення легендарної Halo, і перший справжній некстген – Ratchet and Clank, який нарешті показав заради чого треба купувати консолі нового покоління.

Та жодна із цих ігор не принесла минулого року стільки нових емоцій та вражень, як It Takes Two. Здавалося, це дуже наївна історія про двох батьків, які потрапляють у дуже незвичні умови та намагаються полагодити свій шлюб, але їх пригоди дають стільки нового досвіду, який неможливо отримати із інших ігор.

Недаремно, саме It Takes Two цього року лідирує по кількості отриманих нагород у 2021 році. І саме вона отримала найголовнішу нагороду року – приз за найкращу гру на найавторитетнішій церемонії The Game Awards.

It Takes Two повертає нас у часи дитинства, збираючи друзів на одному дивані

Головна особливість It Takes Two полягає у тому, що вона повністю кооперативна. Одному у неї грати неможливо. У нас є два ігрових персонажі – Коді та Мей, якими мають керувати два гравці. Грати можна як по мережі, так і на одному дивані. Під час гри екран ділиться навпіл і кожному гравцеві дається своя половина. Коли вперше сідаєш грати удвох, повертається те забуте відчуття, яке було в дитинстві при проходженні старих ігор на Dendi.

Найбільший плюс у тому, що гра абсолютно лояльна до будь-яких гравців. Я проходив гру із дружиною, яка точно не має такого ігрового досвіду, як я. І особливих складнощів у нас взагалі не виникало. Гра майже не карає за помилки. По грі розставлено дуже багато чекпоінтів, а невдало завершити проходження майже неможливо – персонажі у грі після смерті одразу відроджуються. До чекпоінту гра відкочується лише у разі одночасної смерті обох персонажів. Але з іншої сторони It Takes Two не тримає гравців за дурнів та майже не дає підказок по вирішенню загадок.

Основний лейтмотив гри – співпраця. Абсолютно усе проходження гри зав’язано на взаємодії ігрових персонажів. Та не спішіть думати, що на вас чекатимуть одноманітні загадки у стилі «подай-принеси» чи розгадай пазл. It Takes Two унікальна у своєму роді тим, що вона повністю чхала на усталені ігрові стандарти.

Уявіть будь-яку звичайну гру. Спочатку вас навчать ходити, бігати, повзати. Потім вам дадуть зброю, навчать стріляти. Згодом дадуть зброю краще. І так далі. Основний сенс у тому, що ігрові механіки презентуються, накопичуються та можуть використовуватися коли завгодно у подальшому. У It Takes Two все навпаки. Кожен рівень абсолютно унікальний зі своїми механіками. При чому унікальність механік розповсюджується не лише на конкретні рівні, а й на персонажів. Так в одному рівну Коді дають гармату, яка стріляє медом, а Мей стріляє сірниками, які підривають цей мед. В іншому рівні Коді дають годинник, яким можна змінювати час, а Мей може робити свого клона та телепортуватись до нього.

Крім того, на цих ігрових механіках зав’язане проходження гри. Без їх активного використання пройти гру не вийде у жодному разі. Розробники зробили стільки унікальних ситуацій, що гравцям майже ніколи не стає нудно. І це при тому, що гра досить довга, як для сюжетної кооперативної гри, та проходиться за 10-12 годин. Та і це ще не все, в It Takes Two включили ще величезну кількість міні-ігор, в яких гравцям треба змагатися один з одним.

Єдине, що трішки просідає – це сюжет. Так, це дуже добра історія, але деякі моменти дуже наївні і зовсім не відповідають справжнім сімейним відносинам. Крім того, на відміну від різноманітного геймплею, сюжет посередині гри починає трішки буксувати та не розказує нічого нового.

Але It Takes Two це не перша подібна гра. Для студії-розробника Hazelight – це не перший досвід створення ігор для парного проходження. Їх попередня розробка A Way Out про втечу із в’язниці теж мала величезну популярність. І завдячувати цим іграм студія має одній людині – голові студії Юсефу Фаресу.

Творець It Takes Two Юсеф Фарес – головний бунтівник ігрової індустрії. Він привселюдно посилав «Оскар» та казав, що краще отримає кулю в коліно, ніж запустить у своїх іграх NFT

Юсеф Фарес вихідець із сім’ї ліванських біженців. Його батьки через війну у своїй рідній країні були вимушені емігрувати до Швеції. Саме у Швеції Юсеф реалізував себе як кінорежисер. Одного часу деякі шведські профільні видання навіть відносили його до найбільш авторитетних режисерів країни. Та згодом Фарес зрозумів, що все ж хоче займатися іграми.

Його перша гра Brothers: A Tale of Two Sons, випущена у 2013 році, хоч і не стала суперпопулярною, але мала досить цікаву концепцію. Гра була розрахована на одного гравця, але він на одному гейпаді мав одночасно керувати двома ігровими персонажами. Вже тоді можна було побачити любов Фареса ігор, що зав’язані на взаємодії декількох персонажів.

В одному із своїх останніх інтерв’ю він розказував різницю між виробництвом ігор та фільмів: «Якщо я колись повернусь робити фільми, то це буде для мене відпусткою. В іграх ми все робимо з нуля. В It Takes Two ми витратили до 9 місяців лише на дизайн боссів, як гравці проходять за декілька хвилин. У кіно ж у тебе є готові актори, сценарій, декорації та 100 років на виробництво».

Всесвітню славу Юсефу Фаресу отримав не лише за свої ігри, а й за свою ексцентричну поведінку. А його виступ на The Game Awards 2017 взагалі увійшов в історію. Там геймдизайнер представляв свою A Way Out. Він був настільки захопленим подією, що дозволив декілька слів на адресу «Оскару»: «Яка ж крута тут церемонія! «Оскарам» треба просто трахнути себе. «Оскар», пішов н###й!».

До речі, у цієї історії було продовження. Вже на отриманні нагороди за найкращу гру року за It Takes Two Фарес сказав, що всі пам'ятають його виступ у 2017-му, як він послав «Оскари». І, судячи з рейтингів їх точно хтось трахнув.

Взагалі Юсеф ніколи не стримувався говорити усе, що думає. Навіть проти тих, хто дає йому гроші на розробку ігор. Усі проекти Фареса видає корпорація ЕА. І представляючи A Way Out він так казав про свого видавця: «У моїй грі не буде лутбоксів, мікротранзакцій та іншого ЕАшного лайна. Так, це мій видавець. Вони, як і всі помиляються, але все одно дуже мені допомагають. Та вони ніколи не змусять додати у мої ігри те, чого я не хочу». Аналогічні відгуки від Юсефа Фареса отримали і нині популярна технологія  NFT. Фарес сказав, що краще отримає кулю в коліно ніж додасть цю хрінь в свою гру.

Нещодавно It Takes Two додали в підписку EA Play. Тепер у найкращу гру року можна пограти майже безкоштовно

Одним із найбільш популярних трендів дистрибуції комп’ютерних ігор зараз стають підписочні сервіси. Кожна велика компанія зараз пропонує систему, за якою за щомісячну плату користувачеві надається доступ до певної бібліотеки ігор.

Не відстає у цьому питанні і компанія ЕА, декілька років тому запустивши підписочний сервіс EA Play. Власники цієї підписки мають доступ більшості ігор, які видає ЕА. Сюди входять, як спортивні симулятори, так і одиночні ігри, як Mass Effect чи Dragon Age. Єдиний мінус – ігри додаються у підписку лише через мінімум півроку після релізу. Але це все одно дуже вигідний варіант економії коштів для тих, хто може трішки почекати. Місячна вартість підписки EA Play становить 129 грн., а річна взагалі лише – 800 грн.

І близько місяця тому ItTakesTwo також додали в ЕА Play. Якщо враховувати, що повна ціна гри у Steamстановить 1200 грн, то варіант із підпискою – це майже безкоштовний спосіб пограти у найкращу гру року.

Другие посты блога

Все посты