Tribuna/Футбол/Блоги/Матч Турецького/Як Туреччина ледь не втратила найзапекліше дербі

Як Туреччина ледь не втратила найзапекліше дербі

Дербі Галатасараю та Фенербахче відоме двома факторами: рівень протистояння та географією. Як воно з’явилось і чому його ледь не втратили? Що не так з цією сторінкою в історії турецького футболу? «Матч Турецького» йде у ретро аж на 100+ років.

Автор — Val P.
15 сентября 2020, 23:57
5
Як Туреччина ледь не втратила найзапекліше дербі

Дербі Галатасараю та Фенербахче відоме двома факторами: рівень протистояння та географією. Як воно з'явилось і чому його ледь не втратили? Що не так з цією сторінкою в історії турецького футболу? "Матч Турецького" йде у ретро аж на 100+ років.

Хто живе у Києві, знає, що життя буває право- та лівобережним. Аналогія не випадкова, бо різні береги Босфору та життя схожі на аналогічні з Борисфену (Дніпра) - історична Євпроейська (Avrupalı) частина зі своїм пафосом та новобудовна Азійська (Anadolu) з обіцянками побудувати метро на Троєщину покращити транспортне сполучення та розростанням вглиб. Футбольні смаки сформувались також за географічним принципом.

На початку ХХ століття футбол був забавкою виключно експатів, що проживали у місті. Суворим туркам грати у такі речі - зась, не можна. Але гра набувала популярності, іноземці грали по неділях. Перша ліга була заснована англійцями і мала назву "Константинопольська недільна ліга". Грали аж чотири команди - 3 англійські та одна грецька (деякі джерела ще згадують про команду вірменської діаспори) на місці, де пізніше зведуть "Шюкру Сарачоглу" - стадіон Фенербахче (на якому Шахтар виграє у фіналі Кубку УЄФА).

З часом закони стануть дещо м'якіше - і туркам дозволять грати у футбол. Різниця в тому, що команди представляли різні прошарки населення - заснований студентами престижного ВИШу у елітному районі Бейоглу Галатасарай проти робітників Кадикьою. Еліта проти трудяг, Європа проти Азії, пагорби проти рівнин, Печерські холми проти Дарницьких майстернь: здається, тут все було закладено під суперництво, але!

Хоч клуби були різні, на підставі протистояння з іноземцями клуби вирішили об'єднатись. Ще у сезоні 1911-1912 Галатасарай, що не приймав участі, відправив у оренду до Фенеру двох гравців. Це дозволило єдиній турецькій команді грати з іноземцями. у президента Галатасараю Алі Самі Єна з'являється ідея - створити потужний клуб з турків, щоб обігрувати іноземні команди. З назвою теж не забарились - "Тюрккулюбу", Клуб Турків. Команда мала об'єднати ресурс гравців та вболівальників на ґрунті націоналізму, команди почали готуватись до об'єднання, але Балканська війна 1913 року не дозволила новоствореному біло-червоному клубу заграти у Стамбульскій лізі.

Хоч новий клуб і не було створено, ідея єдиного сильного клубу підтримувалась і надалі. Вже за часів Республіки обидві команди грали матчі з іноземними командами, підтримували один іншого гравцями, а інколи виступали навіть як єдина збірна гравців (в їх активі перемога над Ференцварош 7:1). Практика об'єднаних команд протрималась ще декілька років, але і цьому "миру-дружбі-жуйці настав 1934 рік.

Товариська гра на стадіоні Таксим (стамбульский аналог Майдану) була взагалі не товариською. Знервовані команди хотіли перемогти будь-якою ціною, тому й не цурались грати брудно. З поля напруга передалась на трибуни, а сама гра закінчилась масовою бійкою. Втім до 1955 року команди залишили практику збірних ігор (навіть у внутрішньому чемпіонаті). З тих пір лише Босфор є перепоною від ворожнечі, що має багато сумних сторінок.

Оскільки клуби є найбільш популярними у Туреччині, ворожнеча перекинулась за межі Стамбулу. В самому місті день матчу є ледь не найбільш серйозним заходом з точки зору безпеки, а виїздні сектори зазвичай закриті. Мали місце масові бійки, погроми та навіть вбивства, але останні роки через жорсткі заходи безпеки ситуацію вдалось частково взяти під контроль.

Футбольне протистояння теж не гірше - кожен легіонер (яких багато) теж розуміє важливість матчів, ба більше - Ґрем Сунес під час чергових безладів на дербі 95/96 встромив прапор Сараю посеред поля Шюкру Сарачоглу. Екстаз помаранчево-червоних і лють синьо-жовтої частин Стамбулу не знали меж.

День "Вічного дербі" - це свято в Туреччині, і кожен сезон цікаво спостерігати за тим, що колись ледве не втратили.

Лучшее в блогахБольше интересных постов

Другие посты блога

WinterCup-2022. Післясмак.
1 февраля 2023, 14:12
Все посты