Tribuna/Футбол/Блоги/Футбол 24/Блог Дмитра Джулая. Справжня шотландська незалежність

Блог Дмитра Джулая. Справжня шотландська незалежність

Український коментатор пояснює, чому Шотландія, попри свою відносну крихітність, завжди була й буде справжнім скарбом для кожного, хто не байдужий до футболу.

Блог — Футбол 24
Автор — Gullit
25 октября 2014, 13:43
5

Weel is that weel does

«Із пабами там, звичайно, все гаразд, але більше у Хамілтоні нема чого робити. Тож я мешкаю в Едінбурзі». Іспанець Хесус Ґарсія Тена не приховує, що його теперішнє місце працевлаштування навряд чи приверне увагу упорядників туристичних довідників. Поза всяким сумнівом, ніхто б не помічав не лише містечко, розташоване неподалік від Глазго, а й його футбольний клуб, якби не один шматочок Хамілтона, на якому цього сезону розгортаються неймовірні події. Прямокутник штучного газону стадіону «Нью Дуглас Парк» раптом став чи не найпопулярнішим у Шотландії. Адже тут грає лідер чемпіонату.

Nae fool like an auld fool

Щоб зрозуміти, як клуб, до того потрібний лише жменьці шанувальників дійшов до такого життя, варто згадати момент, коли гучно луснула мильна бульбашка темно-синього кольору. Крах однієї з частинок «Старої Фірми» дехто сприймав ледь не як кінець шотландського клубного футболу. Мовляв, позбавлений головної інтриги чемпіонат залучатиме менше спонсорів, меншатимуть суми телевізійних контрактів. Тобто як завжди непокоїло, що буде менше грошей. Хоча саме надмірна жадоба, розтринькування грошей, яких насправді ніколи не було, призвели до закономірного і заслуженого покарання «Глазго Рейнджерс».

Червоне світло для "Рейнджерс"

Трохи згодом із гуркотом покотився униз ще один відомий клуб. Роки бездарного царювання Володимира Романова у «Хартс» логічно закінчилися вильотом команди з елітного дивізіону.

Інший столичний гранд мав відстоювати своє право на місце у Прем’єр-Лізі у перехідних матчах. Попри усі негаразди, «Хіберніан» все одно здавався очевидним фаворитом у протистоянні з провінційним «Хамілтон Академікал».

If ye like the nut, crack it

За сто сорок років свого існування «Аккіс» двічі доходили до фіналу Кубка Шотландії (востаннє 1935 року), двічі виграли заснований на початку 1990-х кубковий турнір для команд шотландської Футбольної Ліги (три дивізіони після ПЛ) і ще, як це не згадати, обіграли колись на виїзді «Селтік». 1938 року, щоправда, але ж обіграли.

«Хібс» здолали цього суперника 2:0 у першому матчі, що відбувся на чужому полі. Справу було зроблено. Тільки «Аккіс» про це сказати забули. На 93-й хвилині матчу-відповіді француз Антоні Андро забив у ворота «Хіберніана». Ще у першому таймі відзначився славнозвісний Джейсон Скотланд. Серію пенальті «Хамілтон» виграв легко й невимушено. «Хібс» прямував до Чемпіоншипу на зустрічі з «Хартс» та «Рейнджерс», а «Хамілтон» опинився у Прем’єр-Лізі, що мала як ніколи дивний вигляд.

"Хамілтон" на вершині

Старт нового сезону позначився  подвійним провалом «Селтіка» у Лізі Чемпіонів, а події у національному чемпіонаті ніби відійшли на другий план. Все одно рано чи пізно «Селтік» має «розібратися» з усією цією дрібнотою.

Ось хоч би домашній матч з «Хамілтоном». Чим не привід показати, хто у цій Лізі головний? Матч закінчився з рахунком 0:1. Уперше з 1938-го «Аккіс» виграв на полі «Селтіка». І нічого дивного у цій перемозі не було.

Of twa ills, choose the least

У «Селтіка» ще достатньо часу, аби й у лідери вийти й титул зрештою завоювати. Але перші тури цього сезону нагадують кілька простих речей, на які не зважали збуджені бажанням долучитися до найотруйнішого турніру сучасності шотландські клуби. І «Рейнджерс», і «Хартс» жерли кредити з надією «закріпитися у Лізі Чемпіонів». Втративши відчуття реальності, вони не розуміли, що хоча б для повернення усіх кредитів треба буде регулярно потрапляти навіть не до групового турніру, а до плей-оф. Похмілля було важким, а свіжим, незахаращеним сморідом дутих грандів повітрям раптом отримали шанс подихати на всі груди ті, хто увесь цей час жив за зовсім іншими принципами й вважався при цьому «невдахою».

Mony a packle maks a muckle

«Хамілтон Академікалс» довелося пережити і власні фінансові кризи. У 1970-х через борги клуб навіть на короткий час відзаявився з Футбольної Ліги. Вже у 1990-х продаж старого стадіону мережі супермаркетів Sainsbury спричинив семирічні поневіряння іншими аренами. Грошей від цього не додалося, зарплати гравцям платити були нічим, тож після страйку футболістів у сезоні 1999/2000 з «Хамілтона» зняли 15 очок і відправили до третього дивізіону.

New Douglas Park

Усі ці негаразди суттєво відрізнялися від ситуації сьогоднішніх боржників, мали дещо інше коріння. У «Хамілтона» ніколи не було десятків чи сотень тисяч шанувальників по всій країні. Як і в інших провінційних містечках, тут часто «обирали» собі для вболівання або когось зі «Старої Фірми», або ж сусідній «Мазервелл». Водночас ті, хто все-таки вболіває за «Аккіс», настільки віддані клубу, що у важкі часи готові робити все ледь не власноруч заради цієї любові.

Але зібрати мільйони фунтів вони навряд чи здатні. Тому й з часів повернення до свого міста, вже на «Новий Дуглас Парк», клуб дотримується кількох простих принципів. Якнайкраще їх демонструє ситуація з грошима за перехід Джеймса МакКарті з «Вігана» до «Евертона». Оскільки саме з «Хамілтона» Джеймс колись перебирався до Англії, клуб отримав свою частку трансферної суми. Президент Лес Грей одразу попередив, що ці гроші підуть не на підписання «знаних» футболістів і навіть не на будівництво нової трибуни. Натомість «Хамілтон» заплатив за встановлення штучного газону і за оновлення системи освітлення та роздягалень.

«Аккіс» достатньо настраждалися у минулому, щоб інвестувати зараз у «мрії», що ніколи не здійсняться, але можуть потягнути клуб на дно. Замість підписання гравців із «досвідом виступів у Прем’єр-Лізі» у Хамілтоні й далі робитимуть ставку на виховання молоді. Президент не приховує, що кожного з них готовий продати будь-якому заможнішому клубу.

Our ain reek’s better than ither folk’s fire

Коли останніми роками торочать про «кризу шотландського футболу», слід пам’ятати, що правильніше говорити про кризу певної моделі. Моделі безглуздих витрат заради придбання місця біля корита Ліги Чемпіонів. Саме вона зазнала краху, а не шотландський футбол. А є клуби, у яких легендарна шотландська утискуватість береже кожну копійчину, клуби, у яких за останні роки з’явилося чимало цікавих молодих футболістів. Окрім «Аккіс», є на кого подивитися в «Абердіні», «Кілмарноку», «Данді Юнайтед», «Партіку». Чемпіонат стає цікавим і без традиційних протистоянь, скромні клуби раптом усвідомлюють, що титули та кубки за таких обставин можуть бути й їхнім надбанням.

При цьому ніхто з них не збирається завойовувати трофеї будь-якою ціною. Вони вже бачили, чим це закінчилося для значно потужніших команд.

He that canna do as he would maun do as he may

Шотландії вже навряд чи вдасться повернути часи, коли сотнями футболісти цієї країни перебиралися до клубів першого англійського дивізіону, коли шотландець отримував «Золотий М’яч», коли збірна… Хоча ні, про збірну краще не треба, бо повилазять із темних закутків привиди Ірану, Коста-Рики, Марокко.

Краще про клуби. Яка ще є країна з населенням у 5 мільйонів, від якої за 20 років (1967-1987) зіграло у фіналах континентальних турнірів чотири клуби і три з них здобули трофеї?

Давні часи не повернути, але сьогодні і зараз чемпіонат Шотландії обіцяє інтригу, дає можливість побачити в дії цікавих молодих футболістів. Звичайно, іноді й Хесус Ґарсія Тена забуває, що народився в одному місті з Чаві, й вибиває м’яч світ за очі. Але він все ж центральний захисник. Та й сам іспанець стверджує, що у Шотландії команди грають «по-різному» й не дотримуються лише одного стилю.

Щоб побачити, треба вміти дивитися. Шотландія, попри свою відносну крихітність, завжди була й буде справжнім скарбом для кожного, хто не байдужий до футболу.

P. S. Хесус Ґарсія Тена міг би розповісти своєму земляку, що тікі-таку теж вигадали шотландці. 

Дмитро Джулай

Лучшее в блогахБольше интересных постов

Другие посты блога

Реванш
21 декабря 2014, 13:52
4
Невідомий рекордсмен
11 ноября 2014, 13:33
Все посты