Зламані ребра тренера, спасіння в Роттердамі та найшвидше вилучення в історії. Яким був останній сезон «Ньюкасла» в ЛЧ

Від редакції: ви знаходитесь у блозі Обгазон. Його автор написав цей текст у рамках конкурсу «Дуель чемпіонів». Підтримайте його плюсами, коментарями та пiдпискою. 

***

«Ньюкасл» – точно головний ньюзмейкер англійського футболу останнього місяця. Новина про придбання клубу компанією, що має відношення до королівської сім’ї Саудівської Аравії та має у своїй власності активи, що перевищують усіх інших власників клубів АПЛ разом узятих, досі є одним із головних трендів в обговореннях.

Фанати «сорок» нарешті позбулися Майка Ешлі, якого цікавив лише спосіб, як можна вигідніше продати клуб, і тепер можуть починати мріяти про побудову сильного клубу, що може замахнутися на високі місця в чемпіонаті. І для старих фанатів це буде доброю згадкою про хороші часи команди, адже на початку нульових «Ньюкасл» вже був грізною силою не лише у прем’єр-лізі, а й у єврокубках. І сьогодні мова піде про останній сезон клубу у Лізі чемпіонів.

Жахливо почали груповий етап – 3 поразки у 3-х турах, але героїчно врятувався в останньому матчі

На початку нульових фанати ще досить добре пам’ятали історичне срібло, яке здобув для «Ньюкаслу» Кевін Кіган у 96-му. Тому прихід Боббі Робсона у 99-му був прийнятий з ентузіазмом. Але їм довелося чекати аж два роки, поки команда не почала показувати результат. Після двох поспіль сезонів, які команда завершила на 11 місці, у 2002 році «Ньюкасл» все ж прорвало. Клуб, випередивши «Лідс» на 5 очок, посів четверте місце у чемпіонаті, яке давало право прийняти участь у кваліфікаційному відборі до Ліги чемпіонів.

Жереб звів «Ньюкасл» із боснійським «Железнічаром». І виїзний матч надовго запам’яталася для усіх гравців команди, адже Балкани все ще оговтувалися від воєнних дій 90-х. По дорозі із аеропорту до готелю у Сараєво футболісти могли «милуватися» чорними від вогню багатоповерхівками, а на стінах магазинів та ресторанів ще виднілися сліди від куль. «Готель нормальний, їжа смачна, люди добрі, але це все ще не Гаваї», – саме так відповідав Боббі Робсон журналістам про своє перебування у Боснії.

УЄФА навіть перенесла матч з домашнього стадіону Железнічара «Грбавіца» на головний стадіон Сараєво – «Кошево». Частково це пов’язано із тим, що «Кошево» вміщав більшу кількість глядачів, бо колись приймав зимову Олімпіаду, а частково з тим, що «Грбавіцу» свого часу розбомбили і на ньому не було половини трибун. Але навіть це не зупинило англійців, які здобули перемогу на виїзді з рахунком 1:0, а згодом ще й підкріпили домашнім розгромом 4:0. Шлях до основного турніру Ліги чемпіонів був відкритий.

Слід нагадати, що у тому сезоні Ліга чемпіонів мала формат із двох групових стадій. На першій 32 команди ділилися на 8 груп по 4 команди. Потім 16 команд, які зайняли перше та друге місце у своїх групах, ділилися вже на 4 групи та знову грали груповий етап в два кола. І в першому груповому раунді «Ньюкаслу» дістались грізні суперники – чемпіон Італії «Ювентус» з Павлом Недведом, який трішки згодом отримає «Золотий м’яч», минулорічний переможець Кубку УЄФА «Фейенорд» та київське «Динамо», яке проводило перший повноцінний сезон після смерті Валерія Лобановського, але все ще вважалося грізною європейською силою.

І гіршого старту для «Ньюкаслу» було придумати важко. Турнір розпочався виїздним програшем у Києві. Максим Шацьких забив, напевно, свій найкращий гол у кар’єрі ударом з-за меж штрафного майданчика. А добив «сорок» Олександр Хацкевич, який головою замкнув навіс із флангу. Команда ж Робсона не показала нічого цікавого, а наприкінці матчу молодий нападник «Ньюкасла» Крейг Белламі вирішив включити Зідана ще до того, як це стало мейнстрімом – головою вдарив Тіберу Гіоане. Арбітр цей момент не бачив, але на камери він потрапив. Тож уже після другого туру групового етапу УЄФА відсторонила Белламі на три матчі.

Але навіть присутність Белламі у другому турі не допомогла у матчі проти «Фейенорду». Як результат – домашня поразка від нідерландської команди. А до неї ще додався програш у Турині із рахунком 0:2. У підсумку, після першого кола групового етапу «Ньюкасл» мав три поразки, нуль забитих та п’ять пропущених. Ніхто вже не вірив у те, що команда пройде далі. Фани хотіли лиш, щоб команда зберігла обличчя.

Але у другому колі справи пішли набагато краще. Спочатку «сороки» помстилися «Ювентусу», здобувши мінімальну домашню перемогу. Потім настала черга приймати «Динамо». За декілька днів до матчу сер Боббі Робсон випадково упав зі сходів та зламав собі декілька ребер, тому медики заборонили йому керувати командою з поля. Тому він вимушений був спостерігати за матчем із ложі. Але після того, як Максим Шацьких відкрив рахунок на початку другого тайму, він плюнув на усі заборони лікарів та спустився униз. І це дало свій ефект – гол Гаррі Спіда та пенальті Алана Ширера все таки принесли перемогу «Ньюкаслу».

Перед заключним туром «Фейенорд» набрав 5 очок, «Ньюкасл» – 6, а «Динамо» – 7. Кожна команда мала шанси на друге місце та вихід у наступний груповий етап. «Фейенорд» та «Ньюкасл» влаштовувала лише перемога і тільки у тому випадку, якщо «Динамо» втратить очки із «Ювентусом». І саме ця ситуація була передумовою до шаленого перебігу матчу у Роттердамі.

Боббі Робсон дуже ризикував, ставлячи Крейга Белламі у основний склад. Валлієць лише відбув дискваліфікацію у єврокубках та ще й не грав в останніх матчах ліги через травму. Але тренер не прогадав. Спочатку все йшло дуже добре для «сорок». Голи Белламі та Уго Віани дали комфортну перевагу. Але досить швидко все змінилося. «Фейенорд» за 6 хвилин зрівняв рахунок, все йшло до того, що матч закінчиться внічию, а далі пройде саме «Динамо». Та в одній із останніх атак на 92 хвилині Крейг Белламі вдало зіграв на добиванні та все ж заштовхав м’яч у ворота. Ці два голи були єдиними, які він забив у тому розіграші турніру.

А коли надійшли новини про поразку «Динамо» із Києва, то команда просто вибухнула від щастя. «Фанати святкували так, неначе виграли довбаний єврокубок» – так англійські журналісти описували вихід в наступну стадію. Головний тренер команди був більш стриманий: «Так, це напевно найкращий момент у моїй кар’єрі у цьому клубі. Але ми точно не розраховували на 9 очок у трьох останніх матчах». І радість була виправдана – «Ньюкасл» став першим клубом в історії, який вийшов із групи Ліги чемпіонів, програвши перші три матчі. Але це був ще не останній рекорд, який вони встановили у турнірі.

«Ньюкасл» дав бій європейським грандам у другому груповому етапі

Після виходу у наступний груповий етап у вболівальників був привід для оптимізму. Команда нарешті почала грати та перемагати, а суперники по новій групі, хоч на папері і виглядали сильними, але були не сильнішими за попередніх. «Барселона» була на спаді та кваліфікувалася в ЛЧ з четвертого місця. «Інтер» був третім в Італії, а «Ньюкасл» вже перемагав їх чемпіона. А «Байєр», хоч і був минулорічним фіналістом Ліги чемпіонів, але того сезону боровся за виживання у Бундеслізі.

Проте увесь оптимізм випарився вже у першому домашньому матчі проти «Інтера». Початок видався просто катастрофічним. Спочатку Шей Гівен пропустив гол вже на третій хвилині. А вже через дві хвилини герой попереднього матчу Крейг Белламі отримав пряму червону картку після фолу на Марко Матерацці. Це вилучення стало найшвидшим в історії Ліги чемпіонів. Белламі залишав поле у сльозах. «Це напевно тому що його оштрафують десь на шість місячних зарплат», – так жартували англійські журналісти. Після цього результат матчу вже був вирішений. У меншості «сороки» пропустили ще три, але Нолберто Солано зміг забити гол престижу. Але не лише Белламі отримав вилучення після цієї гри. Камери зафіксували, як лікоть Алана Ширера прилетів у голову Фабіо Каннаваро. Тому форварда було дискваліфіковано на два наступні матчі. У своє виправдання англієць лише сказав: «Так інколи буває, коли граєш проти італійців».

Тож без основних своїх нападників, яких замінили Шола Амеобі та Ломана Луа Луа, «Ньюкасл» вирушив в гості до «Барселони», де сер Боббі Робсон колись тренував Пепа Гвардіолу та вчив мову із Жозе Моуріньо. На жаль, обезкровлений «Ньюкасл» проргав колишньому клубу свого тренера із рахунком 1:3. І знову команда починала групу із поразок. Але удача знову повернулася до «сорок» вже у наступному матчі.

У попередньому сезоні англійські команди не могли виграти у «Байєра» на виїзді, але, здавалося, минулорічний програний фінал зламав нiмцiв, який дуже погано виглядав у чемпіонаті. За тиждень до матчу із «Ньюкаслом» леверкузенці звільнили свого тренера Клауса Топмеллера. «Байер» був просто розібраним і їх більше хвилювало питання не Ліги чемпіонів, а збереження прописки в Бундеслізі. Тому «Ньюкасл» із легкістю забрав собі обидва матчі у спарці із однаковим рахунком 3:1. У другому матчі Алан Ширер, який повернувся після дискваліфікації, оформив хет-трик. 

За два тури до закінчення все було у руках «Ньюкасла». Команда набрала 6 очок. У «Інтера» було 7, у «Барселони» 10. Наступний матч з «Інтером» був вирішальним. Тому не дивно, що після двох перемог 10 000 англійських вболівальників вирушили в Мілан підтримати свою команду. Звичайно, не обійшлось без сутичок. І ця атмосфера чудово передалась на поле. «Сороки» двічі виходили вперед, завдяки дублю Ширера, який мав вже 5 голів за 2 матчі. Але кожного разу гравці «Інтера» відігравались. Матч закінчився нічийним рахунком 2:2, який повністю влаштовував італійців. Вони зберегли очкову перевагу над «Ньюкаслом» і їх очікував легкий виїзд в Леверкузен. «Сорокам» залишалось лише перемагати вдома «Барселону» та сподіватись на подвиги «Байера».

У день останнього туру усі вболівальники англійської команди були озброєні радіопередавачами чи іншим зв’язком із друзями, які могли слідкувати за перебігом матчу «Інтера». На жаль, чудо не повторилося двічі. Коли вболівальники дізналися, що «Інтер» відкрив рахунок, усе стало зрозумілим. Напевно, у перерві гравці «Ньюкаслу» теж дізналися про стан справ, тому у другому таймі у них опустилися руки. «Барселона» виграла із рахунком 2:0. Та навіть і перемога не допомогла б «Ньюкаслу», адже «Інтер» теж виграв. Але вболівальники все одно дякували команді за чудовий євросезон.

***

Сезон 2002-2003 був останнім, коли «Ньюкасл» був дійсно великим клубом в англійському футболу. До чудового виступу у Лізі чемпіонів команда додала ще й бронзу в прем’єр-лізі. Але це не допомогло клубу наступного сезону кваліфікуватись до головного європейського турніру, задовольнившись участю у Кубку УЄФА, де «сороки» дійшли до півфіналу. А після цього був спад, який повернув команду до більш звичного статусу середняка. Потім катастрофа із вильотом у чемпіоншип та придбання клубу Майком Ешлі.

А зараз ми стоїмо на порозі нової сторінки історії клубу. А фанати вже з нетерпінням чекають поверненням добрих часів.

Фото: AFP