Ліверпуль не забиває у трьох матчах поспіль, а МЮ показав на що він здатен

1. Стартові склади та розташування їх на футбольному полі

Розпочнемо з господарів поля. Схема мерсисайдців була незмінною 4-3-3 з Вейналдумом та Тіаго які більше були сконцентровані в центрі поля та Шакірі який намагався відкриватися між лініями для передач. Проблеми у Клоппа як завжди були в центрі захисту. До сих пір не готові грати Ван Дейк та Матіп. Замість них вже другий матч поспіль грають Хендерсон та Фабінью. Ще однією серйозною втратою є травма Жоти, який в свій час приніс в атакуючу лінію Ліверпуля "свіжість" і завжди міг підстрахувати когось із трійки Мане-Фірміно-Салах.

Щодо манкуніанців, то їхній лазарет майже порожній. Якщо там і є гравці то вони не основного складу. Сульшер вйшов на цей матч за схемою 4-2-3-1 з Решфордом на вістрі атаки. Досить спірною була позиція Погба, який начеб-то був центрхавом, але в основному він тяжів до правого флангу. Під Решфордом грав Фернандеш. Але атакуючі здібності Манчестер Юнайтед не були показані в достатній мірі, але про це дещо згодом.

2. Білд-ап та пресинг команд

Цього разу я вирішив ці два поняття виділити в один пункт тому, що вони взаємопов’язані і витікають один з одного. По традиції почнемо розбирати господарів поля. Щодо початку створення атак, то головну роль звичайно ж грав Тіагу, який опускався в лінію центрбеків, а інколи відходив навіть і нижче. Це допомагало розвивати атаки по флангах. Хендерсон і Фабінью переміщалися на правий і лівий фланг відповідно для подальшого просування м’яча. Також капітан Ліверпуля віддавав багато довгих передач у вільну зону, коли Шакірі відтягував на себе Фреда.

Як видно з попереднього кадру, що Манчестер Юнайтед намагався високо пресингувати свого суперника. Фред та Мактоміней в основному грали проти Війналдума та Шакірі.

Манкуніанці в свою чергу виходили з-під пресингу Ліверпуля за допомоги Мактомінея та Фреда. Наявність двох опорних півзахисників полегшувало створення атак, а от подальше розвиток атакуючих дій був майже неможливий адже трійка півзахисників Ліверпуля була набагато подвижнішою та мобільною і майже всі спроби позиційних та контратак Манчестера були зупинені.

Щодо пресингу Ліверпуля то в цьому матчі працювала класика - активний відбір м’яча на всіх ділянках поля і неважливо чи це був відбір абож перехват шкіряного суперником.

3. Загальна картина матчу

Сама головна "Ідея фікс" цього матчу це була нейтралізація сильних сторін суперника, а не використання їхніх слабких. Як результат рахунок на табло так і не було змінено. Команди надто зациклилися на протидії один одному. І потрібно виділити деякі моменти, чому ж так сталося і які ключові гравці стали винні в тому, що так сталося.

Почнемо з господарів поля. Як я вже раніше писав, що головним дерижером атак був Тіаго і він намагався всіма правдами і неправдами знайти той момент яий би міг завершитися голом.Дуже часто він своїми діями намагався створювати вільні зони для вривання своїх партнерів

Один із таких міг бути наприкінці доданого часу в першому таймі, але головний арбітр вирішив по іншому. Проблема була в тому, що його партнери по півзахисту Війналдум та Шакірі не підходили для того, щоб якісно розвивати атаку далі. Нідерландець більше заточений на деструтивні дії, грав більше як опорник хоч і намагався грати в атаці якісно. Щодо Шакірі, то він намагався відкриватися між лініями та відкривався для передач. Але його загальний рівень майстерності вже давно не на рівні гравців Ліверпуля і його вихід зумовлений більше тим, що на його позицію зараз немає вільних якісних гравців. Як показує практика, Окслейд Чемберлен та Мінаміно не задовольняють Клоппа, а Хендерсон через кадрові проблеми не може грати на тій позиції.

Також однією з причин засухи саме в цьому матчі була побудови захисту Манчестер Юнайтед. Хоч схема манкуніанців і була 4-2-3-1, але при оборонних діях вони переходили в формацію 5-3-2. В захист відтягувався завжди Мактоміней або Фред

Звичайно, що це не повинно бути виправданням для чинного чемпіона Англії в тому, що вони не можуть забити три гри поспіль.

На мою думку, це результат зменшення ефективності трійки нападу Ліверпуля. Можна сказати, що я зараз пишу банальні речі адже саме від них в основному і залежить результат матчу. Але як один із факторів пониження результативності мерсисайдців є однаковість гравців в атаці. Вже не один сезон вони грають майже в один і той самий футбол і тільки прихід Жоти давав можливість освіжити думки в створенні та завершені атак. Проблема в тому, що Мане, Фірміно та Салах відчувають вою безальтернативність в основному складі команди. Якщо в попередніх сезонах вони ще не були чинними чемпіонами, то вони намагалися грати більш креативно. А зараз від них цього не відчувається. Тобто, вони класні гравці і можуть вирішити долю матчу за долю секунди, але на мою думку, вже у них не та мотивація яка була раніше. Єдиним подразником для них був Жота, але зараз і його немає.

Також однією із важливих проблем Ліверпуля є щільність матчів. Начеб-то банальні речі. Але при такому щільному графіку який диктує коронавірус неможливо було витримувати такі стабільно важкі навантаження і не здавати в грі. Але ніхто не міг передбачити, що проблеми можуть бутинастільки серйозними. Напишіть свою думку в коментарях, як ви вважаєте чому стався спад в результативності Ліверпуля. Буду радий з Вами поспілкуватися.

Тепер перейдемо до Манчестер Юнайтед і постараємося дізнатися за рахунок чого вони хотіли виграти в цьому матчі.

Першою і самою головною зброєю команди Сульшера вважається швидка контратака через Фернандеша на Решфорда або Марсіаля. Але в цій грі вони майже були відсутні, якщо звичайно не враховувавти імітацію Решфордом Філіппо Індзагі коли молодий нападаючий потрапив п’ять разів за матч у оффсайд.

Почнемо з оборони до атаки. На мою думку, потрібно відмітити гру Ліндельофа, який часто видвигався на Мане чи Робертсона, щоб швидко відібрати м’яч і почати контратаку, хоч і не завжди в нього це виходило. По тепловій карті шведа це дуже добре видно.

Також потрібно виділити такого гравця як Люк Шоу. Він в цьому матчі зіграв дуже якісно. У Салаха майже не було шансів у боротьбі з ним. У цій грі він виконував не тільки оборонну функцію. Були моменти коли Шоу, бачучи що центрхави Ліверпуля застрягли в центрі поля, він проривався до штрафного майданчику майже без перешкод і якраз на ньому сфолили коли Фернандеш завдав небезпечного удару зі штрафного.

Також його вбігання дуже добре видно на його тепловій карті. Підключення Шоу як не дивно призводили до самих небезпечних моментів у цьому матчі. На 75 хвилині якраз він віддав гостру передачу на Фернандеша, але той не зміг переграти Алісона.

І ще один ключовий гравець який сильно впливав на гру це був Погба. При схемі 4-2-3-1 він виконував роль правого хава, що взагалі не його позиція. На мою думку, Сульшер міг би скористатися тим, що в центрі захисту Ліверпуля немає профільного центрального захисника і я зараз говорю про Хендерсона. Але тренер манкуніанців прорахувався з позицією Погба. Зараз я постараюся обгрунтувати свою думку. Француз в основному зустрічав м’яч на правому фланзі де Хендерсону допомагав вже Робертсон і у Поля не було майже ніяких варіантів, щоб у силовій дуелі відібрати м’яч у капітана Ліверпуля.

І виходить, що у мерсисайдців була більшість у центрі поля тому, що Мактоміней і Фред надто сильно опускалися вниз і не могли якимось чином вплинути на Хендерсона. Це повинен був робити Погба. У матчі буде достатньо моментів коли француз буде вигравати дуелі у ангійця.

Коли ж Погба все ж таки переходив з правого флангу в центр, то і виникала певна небезпека біля воріт Ліверпуля. Наприклад, 49 хвилині матчу було створено небезпечний момент коли він вбігав у центральну зону штрафного майданчику.

Ще один момент виник вже 83 хвилині, коли якраз Хендерсон залишив Погбу в штрафному майданчику і останній розстрілював ворота Алісона з вбивчої позиції, але м’яч полетів прямо в бразильця. На мою думку, якби у Погба була установка на матч, щоб він грав персонально проти Хендерсона, то можливо безпрограшна серія Ліверпуля на своєму полі могла би завершитися

Також потрібно виділити те, що Погба інколи лінився при відпрацюванні в обороні і це дуже явні помилки. Перший раз це сталося на 16-й хвилині коли Фірміно міг віддати пас на Робертсона, який був абсолютно вільний тому, що француз вчасно не прискорився задля перекриття лівого захисника Ліверпуля. І Манчестер Юнайтед дуже сильно пощастило, що Фірміно не побачив вбігаючого зліва Робертсона

Ще один момент подібний стався вже у другому таймі, коли Робертсон забігав по лівому флангу,а Погба просто передивлявся матч з найкращого ракурсу і надав можливість шотландцю навісити на Фірміно. Якби не Магуайр то рахунок міг би змінитися. Начеб-то такі дрібниці, але вони могли дуже сильно вплинути на хід цього матчу

Також потрібно окремо виділити вихід Кавані на поле. З початку я подумав, що Сульшер вирішив зіграти в два на падаючих, щоб було більше тиску на того ж Хендерсона, а як виявилося Решфорд пішов на лівий фланг і перебіг матчу абсолютно не змінився. Ще одним спірним рішення тренера Ман Юнайтед була заміна Фернандеша і реакція португальця на це була цілком справедливою.

4. Підсумок матчу

Поки обидві команди намагалися протидіяти одна одній інша команда із Манчестера має всі шанси вийти на чисте перше місце. Перед початком матчу вважалося, що манкуніанці фаворити цього матчу. Про це свідчили проблеми в обороні та беззубій атаці Ліверпуля, що начеб-то буде дуже багато шансів для контратак. Але сталося так, що Ліверпуль закрив манкуніанці майже весь матч просиділи в обороні і майже не мали контратак на ворота Алісона. Але також потрібно сказати, що вони не дали Ліверпулю створити багато моментів. Опорники та захисна ланка чудово впоралися з цією задачею. Але тоді назріває питання...чи зможе Сульшер за таким стилем гри виграти в АПЛ? Є ще одна тема для дискусій в коментарях

А з Вами на зв’язку був блог Футбольний Інстинкт та його автор Віталій. Ставте "плюсики" та коментуйте. Але найголовніше - любіть футбол він об’єднує!