Український футбол очима Стівена Кінга

Сьогодні виповнюється 67 років одному з найвеличніших письменників сучасності Стівену Кінгу. В цьому пості фантазуємо на тему «Якими були б твори Кінга, якби він жив в Україні і був фанатом нашого футболу».

Стівен Кінг, як і будь-який середньостатистичний американець, досить прохолодно ставиться до футболу, віддаючи перевагу бейсболу та іншим більш популярним в Штатах видам спорту.

Спортивна тематика в його творах також обмежена згадками про бейсбол, баскетбол, рідше американський футбол чи хокей. Але якщо дати волю фантазії і уявити собі, що Стівен Кінг народився в Україні та став футбольним фанатом, було б цікаво, які твори вийшли б з-під його пера під впливом наших футбольних і навколофутбольних подій.

1. «Куджо»

Цей роман розповідає про собаку – величезного сенбернара, який захворює сказом і вбиває людей. Ідея до написання «Куджо» прийшла б до Стівена Кінга після знайомства з персоною Валерія Газзаєва. Особливо, після того, як шанованого (в певних колах) Валерія Георгійовича призначили головою оргкомітету по підготовці до створення утопічного Об’єднаного чемпіонату України і Росії.

Шаленство і напористість, з якими Газзаєв просував і пропихав концепції «Об’єболу» роблять його схожим із кінгівським героєм – скаженим псом. Можливо навіть в «українській» версії роману Куджо бігав би по коридорах Будинку футболу, бризкав піною з пащеки і ричав би дивні сентенції про «36% болельщиков за обьединение» і «Давайте попробуем, мы же ничем не рискуем! Иначе я вас укушу».

2. «Жереб»

Пронизливе і сповнене розпачу епічне інтерв’ю Міші Кополовця після чергової поразки «Карпат» однозначно породило би в мозку Стівена Кінга ідею написати роман на тему протистояння потойбічних сил з служителем церкви.

«Таке чувство, шо Бог десь нас наказує за шось» – ці слова Кополовця стали б епіграфом роману «Жереб». Його сюжет побудовано навколо дивних подій, що відбуваються в американському містечку Салем, і пов’язані з вампірами. Єдиний, хто може подолати ці пекельні створіння – старий священик, який сам не може розібратись, чи вірить він у Бога насправді і наскільки сильною є його віра.

В «українській» версії «Жереба» отець Михайло приготувався би до зустрічей з вампірами, нагостривши собі в’язанку осинових кілочків, але пізніше зрозумів би, що найбільш дієвою зброєю проти диявольських задумів є сильна і чиста віра. А для того, щоб випробувати свою віру, отець вирішує створити секту «Завжди вірні» і ходити в церкву каждий день. Каждий! КАЖДИЙ!

3. «Мізері»

Роман «Мізері» розповідає про успішного письменника в жанрі «мильні опери для домогосподарок», який потрапляє в аварію і опиняється в домі своєї найвідданішої шанувальниці – Енні Вілкс. Енні змушує письменника продовжити писати для неї, не гребуючи відверто садистичними способами переконання – ламає бідолашному кінцівки, психологічно тероризує, погрожує фізичною розправою.

Прототипом «української» версії Енні Вілкс для Кінга точно став би найбрутальніший тренер прем’єр-ліги Віталій Кварцяний. За сюжетом роману до Кварцяного в команду потрапив би молодий і перспективний гравець, і Кварц почав би ліпити з нього зірку для збірної України, заганяючи малого на тренуваннях, принижуючи в роздягальні, міняючи ще в першому таймі матчів.

Додатком до екземпляра «Мізері» могла би стати аудіо-книга, в якій були б зібрані записи педагогічних діалогів Кварцяного з його підопічним.

4. «Знаєте, вони класно грають»

Містичні теми, такі як життя після смерті, також займають важливе місце в творчості Стівена Кінга. Чи не у всіх його творах, великих романах чи коротких оповіданнях, фігурує смерть в різних її проявах. В одному з таких оповідань «Знаєте, вони класно грають» молоде подружжя випадково натрапляє на маленьке містечко, в якому всі обожнюють рок-н-рол. Живі рок-концерти у ньому відбуваються кожного вечора. І виступають там не місцеві «лабухи», а справжні зірки – Елвіс Преслі, Баді Голлі, Дженіс Джоплін, Рой Орбісон. Усі вони після смерті потрапили в це фантасмагоричне місто, навіть не розуміючи, що насправді вони вже неживі.

Жахлива серія цьогорічних несподіваних смертей в українському футболі очевидно могла спонукати Стівена Кінга до написання іншої версії цього оповідання. За його сюжетом Анрій Гусин та Валентин Белькевич воз’єнувались на потойбічних тренувальних полях з іншими легендарними постатями українського і радянського футболу. Під проводом Валерія Васильовича Лобановського і його помічника Андрія Баля ця команда готувалась би до епічного Матчу всіх Зірок проти Ференца Пушкаша, Альфредо ді Стефано, Джачинто Факетті та їх колег.

5. «Країна радості»

Трагікомічні пригоди Олега Блохіна на тренерській лаві київського «Динамо» лягли би в основу містичного детектива Стівена Кінга під назвою «Країна радості». Свіжий бестселлер Короля жахів розповідає про молодого студента, який обожнює атракціони. Він влаштовується на роботу своєї мрії – доглядати за парком атракціонів, ремонтувати механізми, пильнувати за порядком в парку. Однак, героєві роману доводиться зіткнутись із дивовижними і незвичайними подіями, яким неможливо знайти пояснення.

«Українська» версія «Країни радості» розпочалась би зі щасливої події в житті відомого тренера – він отримав роботу в команді своєї мрії, в клубі, якому він завдячує світовій славі. Окрилений і радісний Олег приступає до справ, оглядає свої нові володіння, на власному прикладі пояснює молодим і непутящим гравцям, як обігрувати по півкоманди рівня «Баварії» 1975-го року, і, здавалось би, ніщо не може затьмарити його радості.

Але несподівано починаються незрозумілі містичні події. Флагман українського футболу починає сипатись на очах, в чемпіонаті трапляються дивні тури («Одни выигрывают, другие проигрывают»), підопічні перестають розуміти мову тренера («Камон плэй, ну шо такое?!»), після удару в штангу м’яч вилітає в поле («Я сколько живу, такого не видел еще»), голи у ворота його команди починають залітати на доданих хвилинах (а такі голи, як відомо «не считаются»), а над самим Олегом літають демонічні полтавські біляші. Щоб зрозуміти причини такого дивного ланцюга загадок, Блохін приймає єдино правильне рішення і починає... розбиратись!

6. «Втеча з Шошенка»

Несправедливо засуджений до довічного ув’язнення банкір вирішує не миритись з долею, а готує вишуканий план втечі з неприступної тюрми, незважаючи на те, що ризик дуже серйозний. Це головна сюжетна лінія повісті Кінга «Рита Хейворт і втеча з Шошенка», екранізація якої стала культовою.

Ну а якби Стівен Кінг стежив за перипетіями останнього літнього трансферного вікна в Україні, героєм цієї повісті точно став би Євген Коноплянка. Молодий, надталановитий і готовий до нових викликів футболіст опиняється заточеним в чотирьох стінах свого клубу, ключі на волю в руках у деспотичного  спортивного директора, шанс вирватись на волю і вдихнути на повні груди затуманеного лондонського (або ліверпульського) повітря так близько, але хитрі наглядачі розставили для втікача надто багато пасток.

Впевнений, що трилер за мотивами цього нереалізованого трансфера Коно в європейський клуб міг би стати бестселлером і головною новинкою року на Форумі видавців.

7. «Темна Вежа»

Цикл «Темна Вежа» є для Стівена Кінга твором усього його письменницького життя. На сім частин циклу він витратив більш ніж 30 років. Головним героєм цього епосу є стрілець Роланд, який долає безліч перешкод під час подорожі до Темної Вежі і Багряного Короля.

Спостерігаючи за становленням, злетом і падінням Артема Мілевського, у Стівена Кінга з’явилась би оригінальна ідея описати всі його пригоди в пошуках Клубу мрії. В першій книзі циклу юний Артем змушений покинути свою рідну країну та переїздить на батьківщину найкращих стрільців-бомбардирів у Східній Європі. Там його навчають усіх тонкощів і премудростей футбольної справи, Артем стає провідним стрільцем і капітаном, але Багряний Король (він же «Зелений Змій») сплутує розум Артема, і той втрачає все, над чим так важко працював. У наступних серіях циклу Кінг розповів би про мандри Артема в турецькій чужині, його переродження і дорослішання, а також про новий похід до вершини вже на хорватських землях.

Стрільця Роланда протягом всіх книжок циклу супроводжували друзі-напарники. В «українській» версії Кінг особливої уваги присвятив би Дену Адлейбою, одвічному зброєносцеві (і пляшкопідносцеві) Артема.

Герої «Темної Вежі» розмовляють на «високій мові» – майже втраченій мові королівського роду. В «українській» версії Кінг також би використав «високу мову» стрільця Артема, послуговуючись наповненням його інстаграм-профілю. На сторінках роману Артем бажав би всім «udachi, lyubvi i pazitiva», після своїх пригод він би «atduhal v klube s druzjami», недоброзичливцям рекомендував би «zakryt’ svоi pоganye rty», а до найближчих вірних друзів звертався би виключно «brat pо bratski bratan».

А які ще сценарії українського футболу могли би перетворитись на романи Стівена Кінга, на вашу думку?

Любіть футбол, читайте тільки хороші книжки.

З днем народження, Стівен Кінг!