Tribuna/Футбол/Блоги/Зірки нашого дитинства/Альваро Рекоба. Футбольне кунг-фу уругвайського «Китайця»

Альваро Рекоба. Футбольне кунг-фу уругвайського «Китайця»

В блозі «Зірки нашого дитинства» матеріал про уругвайського нападника, якого своїм кумиром називають Луїс Суарес, Дієго Форлан і Едінсон Кавані. Він затьмарив своєю грою дебют Роналдо і за півсезону зумів врятувати команду від вильоту із Серії А.

Автор — djorkaeff
27 сентября 2014, 13:00
16

В блозі «Зірки нашого дитинства» матеріал про уругвайського нападника, якого своїм кумиром називають Луїс Суарес, Дієго Форлан і Едінсон Кавані. Він затьмарив своєю грою дебют Роналдо і за півсезону зумів врятувати команду від вильоту із Серії А.

Син простого таксиста з Монтевідео, Альваро Рекоба розпочав футбольну кар’єру в місцевому клубі «Данубіо». В основі команди молодий талант з’явився вже у 16-річному віці. Юний нападник демонстрував недитячі показники результативності (32 голи в 31 проведеному матчі в «Данубіо»), тож невдовзі його переманив до себе місцевий гранд – «Насьйональ».

У першому ж сезоні Рекоба здобув звання найкращого гравця чемпіонату Уругваю 1996 року, а разом з командою здобув золоті медалі національної першості.

До речі, успіхи Рекоби змусили його батька зрадити своїм фанатським переконанням. Батько Альваро вболівав за «Пеньяроль» – запеклого суперника «Насьйоналя», однак успішна гра сина не залишала татові вибору і він по-глорськи переметнувся в стан ворогів.

Класна гра молодого уругвайця свідчила, що в Латинській Америці він не затримається. Невдовзі після початку другого сезону Рекоби у складі «Насьйоналя» в 1997 році, він підписав контракт з міланським «Інтером». До слова, боротьбу за Альваро вели між собою два італійських гранди – крім «нерадзуррі» ще й «Ювентус».

Однак, Рекоба зупинив свій вибір на «Інтернаціонале», оскільки, за його словами, в «Ювентусі» на той час була потужна атакувальна ланка, тому існував ризик, що Рекоба не матиме достатньої ігрової практики в клубі.

В «Інтері» Рекоба завів тісні дружні стосунки з Хав’єром Дзанетті. Аргентинський захисник, який в майбутньому стане незмінним капітаном і живою легендою клубу, навіть дозволив Альваро деякий час пожити у нього вдома, допоки Рекоба вирішував питання зі своїм житлом.

В команді Альваро обрав собі ігровий номер «20». «На той момент «десятку» вже забрав собі Рональдо, а я був настільки задоволений переходом до «Інтера», що мені було байдуже, під яким номером грати. Пам’ятаю, щойно я з’явився в команді, Массімо Моратті сказав, що він заплатив за мене вдвічі більше, ніж я вартую, і тому він дав мені 20-й номер» – згадує Альваро.

31 серпня 1997 року Рекоба дебютував у синьо-чорній футболці «Інтера» в матчі проти «Брешії». Цей матч був особливим ще й тому, що разом з Альваро першу гру за «Інтер» проводив ще один новачок команди – бразилець Рональдо. Вся увага преси і тіффозі була прикута до лисого Феномена, однак не йому судилось стати героєм зустрічі. Програючи по ходу матчу 0:1, «Інтер» завдяки двом потужним і влучним ударам Альваро Рекоби здобув вольову перемогу, а сам автор дубля отримав визнання і любов фанатів.

Одразу ж йому причепили і дружнє прізвисько – «El Chino» («Китаєць»), через типовий азійський розріз очей.

Щоправда, феєричний дебют не дозволив Альваро закріпити за собою місце в основі «Інтера». У першому сезоні Рекоба виходив на поле в матчах своєї команди лише 8 разів (відзначився трьома забитими м’ячами), зате здобув перший європейський трофей – Кубок УЄФА.

Відсутність постійного місця в основі клубу змусила Рекобу розглянути варіант оренди – бажання залучити до своїх лав перспективного уругвайського нападника виявила «Венеція». Альваро став гравцем аутсайдера Серії А і продемонстрував себе з найкращого боку –  його 11 голів і 9 гольових передач за півсезону допомогли «Венеції» зберегти місце в елітному дивізіоні Італії. Цей період Рекоба грав під керівництвом Вальтера Новелліно, і саме тренера «Венеції» він потім називав найкращим наставником, із яким доводилось співпрацювати.

По завершенні терміну оренди Рекоба повернувся в «Інтер», де провів два досить успішних сезони, ставши гравцем основи «нерадзуррі». У сезоні 1999/2000 Рекоба зіграв 27 матчів, забив у них 10 голів; в наступному сезоні на його рахунку 8 м’ячів у 29 матчах.

Філігранна техніка, таке собі футбольне кунг-фу від «El Chino», його гольове чуття і точний удар з лівої ноги наводили жаху на багатьох захисників Серії А, з якими Рекоба розправлявся, наприклад, ось так:

У 2001-му році контракт Рекоби з «Інтером» завершувався, і сторони досить довго не могли дійти згоди щодо умов його продовження. Агент «El Chino» вимагав у клубу суттєвого підвищення зарплатні для свого клієнта (до 8 мільйонів доларів в рік), натомість Массімо Моратті не погоджувався на надто високі апетити агента.

Агент Рекоби шантажував керівництво «Інтера», залякував, що нібито Альваро вже підписав особистий контракт з «Барселоною» і покине «Інтер», якщо його умови не будуть виконані. Массімо Моратті, який дуже лояльно ставився до Рекоби і симпатизував йому, таки погодився на підвищення зарплати, то ж Альваро ненадовго став найоплачуванішим футболістом планети.

При цьому, сам Рекоба був дуже радий, що залишився в «Інтері», відзначивши, що тепер його основне завдання – якісно відпрацювати ті гроші, які йому платить клуб.

Однак, після цього мав місце достатньо гучний скандал в італійському футболі, пов’язаний із документами щодо подвійного громадянства деяких гравців. В той час у Серії А діяв жорсткий ліміт на легіонерів, і багато гравців оформляли подвійне громадянство, аби уникнути ліміту. Перевірка документів Альваро Рекоби (а також інших відомих гравців, зокрема Кафу, Роберто Айяли, Матіаса Алмейди, Хосе Антоніо Шамота, Хуана Верона і Діда) виявила численні факти підробок.

Усі гравці (окрім Верона, якому вдалось довести наявність в його родоводі італійських коренів) були оштрафовані та дискваліфіковані на різні терміни. Рекоба отримав 1-річний «бан», який внаслідок апеляційного оскарження вдалось скоротити до чотирьох місяців поза футболом.

Вібувши дискваліфікацію, Рекоба повернувся на футбольне поле в кінці 2001-го року. Той сезон взагалі видався провальним для «нерадзуррі», які втратили чемпіонство в останньому турі – поступившись на виїзді «Лаціо», міланці пропустили перед собою ще й «Рому» і фінішували лише третіми.

В сезоні 2002/03 років «Інтер» тренував Ектор Купер, який довіряв Рекобі місце в основі, однак сам уругваєць ніяк не міг набрати оптимальної форми через постійні травми. Коли місце на тренерському  містку «Інтернаціонале» зайняв Роберто Манчіні, уругваєць втратив місце в стартовому складі й задовольнявся лише виходами на заміну.

Той період в «Інтері» ознаменувався виграшем багатьох трофеїв, Рекоба з партнерами по команді здобували «скудетто» 2006-го та 2007-го років, а у 2005-му та 2006-му роках ставали переможцями національного Кубка. Однак, кар’єра Альваро в міланському клубі йшла на спад, і це було очевидно – місця в основі «El Chino» так і не відвоював.

Тому перед стартом сезону 2007/08 років Рекоба вирішив покинути Мілан. Уругвайцем зацікавився «Торино», головний тренер якого Вальтер Новелліно був добре знайомий з Рекобою ще з часів їх спільної роботи у «Венеції».

Перейшовши в туринський клуб на правах оренди Альваро хотів втілити у життя амбітну мету – забити 20 голів за «Торино» протягом сезону. Виконати поставлене перед собою завдання Рекобі не вдалось – лише 3 голи у 22 іграх за «Торино» і повернення до складу «Інтера», де на Альваро вже чекав новий «алленаторе» – Жозе Моуріньйо.

Хоча, насправді Моуріньйо на Рекобу зовсім не чекав – 32-річний уругваєць, який все частіше і частіше потрапляв в лазарет, не вписувався в ігрову концепцію сеу Жозе. Так «чорно-синій» період в кар’єрі Альваро Рекоби підійшов до завершення – зігравши за «Інтер» 176 матчів і відзначившись у них 53-ма забитими м’ячами, «El Сhino» покинув клуб на правах вільного агента.

У послугах Рекоби був зацікавлений ряд клубів Серії А, однак футболіст мабуть вирішив відпочити від «кальчо» і продовжив свою кар’єру вже у грецькому «Паніоніосі». Протягом сезону 2008/09 він відіграв 19 матчів за грецький клуб, забив 4 голи, а по завершенні сезону сторони припинили дію контракту за обопільною згодою.

В кінці 2009-го року Альваро повернувся до своїх коренів – підписав контракт із клубом, в якому починав грати на професійному рівні – «Данубіо». За два роки Рекоба знов дав привід поговорити про циклічність ходу історії – ветеран уругвайського футболу перейшов у «Насьйональ».

В двох перших матчах після повернення Рекоба двічі відзначався після виходів на заміну. У 2012-му році Альваро здобув разом з «Насьйоналем» чемпіонство Уругваю.

Альваро забиває за «Насьйональ» частенько, а інколи його голи є справжніми шедеврами, як наприклад ось цей фірмовий удар з дальної дистанції, який мало не довів до інфаркту телевізійного коментатора:

Або ось такий розкішний «сухий лист» – прямий удар з кутового:

Та незважаючи на видатні технічні «скілли», вік бере своє. 38-річний Рекоба все частіше думає про завершення футбольної кар’єри.

«Я хочу продовжувати грати, але якщо в кінці сезону я не почуватимусь добре, то подумаю про завершення кар’єри. Я не хочу обтяжувати свою команду. Фізично я в нормі, але вже не можу грати регулярно. Якщо відчую, що стаю тягарем для команди, то цей сезон стане для мене останнім» – сказав в одному з інтерв’ю «El Chino».

Залишається лише сподіватись, що за той час, який Альваро Рекоба проведе на футбольному полі, у нас буде ще не одна можливість насолодитись його винятковою технікою та майстерністю.

Другие посты блога

The local hero. Алан Ширер
20 января 2015, 10:52
7
Все посты