Роберт Гегедош:«Мене поставили перед вибором:або футбол,або теніс.Я вирішив,що краще бути футболістом»

Гравець розповів як почалась його кар`єра,про найпам`ятніші голи та атмосферу у «Вересі»

Як щодо твоїх перших кроків у футболі,хто надихнув стати на такий шлях?Батьки,друзі чи,можливо,сам зробив цей вибір?Як саме це відбулось?

Почалось все з того,що я з м`ячем був усюди.На той час батько був президентом футбольної команди,тому проблем із м`ячами не було.Мені ще не було 6,а я уже пішов на перше тренування,про яке не знали батьки.Тренуватись почав із другом дитинства та хлопцями,які від мене були старші на 4-7 років.

Якими були твої дитячі мрії?Хотілось стати футболістом чи було бажання обрати іншу професію?

Я в дитинстві займався ще настільним тенісом.Навіть їздив на чемпіонат України в Чернівці,де посів 3 місце.Потім мене поставили перед вибором:або футбол,або теніс.Я вирішив,що краще бути футболістом,але і в теніс встигав грати.

Ставив собі за мету якийсь клуб?Наприклад,більшість говорить,що хотіли б зіграти за "Реал" або ж "Барселону",у тебе була така команда-фаворит?Можливо,зараз є?

На той час мета була одна - грати у вищій лізі,а за який клуб,різниці не було.

У свої 20 ти став чемпіоном Закарпаття із "Метеором",як-не-як це твоє перше чемпіонство,якими були емоції на той момент?Пам`ятаєш?

Я після "Металіста" перейшов у "Кремінь" і там отримав травму.Вийшло так,що залишився вдома,а форму потрібно було підтримувати.Домовитись із командою з мого міста не вийшло,довелось перейти до конкурента.Та які можуть бути емоції?Я тренувався із основною командою "Металіста",а потім грав на область в Закарпатті.

Коли вперше вийшов на гру у статусі професійного футболіста,відчувалась ця різниця між дитячим та дорослим футболом?

На дорослому рівні я дебютував за харківський "Металіст" у матчі 1/16 фіналу кубку України проти закарпатського "Берегвідейка".Зрозуміло,що різниця відчутна,але з такими досвідченими гравцями,як Старцев,Валяєв,Березовчук та Шалаєв не відчуваєш мандражу і граєш у задоволення.

На твою думку,у ворота якого суперника ти забив гол,який пам`ятатимеш все життя?

Мабуть,це гол у ворота київського "Динамо" в матчі 1/8 фіналу кубку України,я тоді ще грав у "Минаї".Але зараз у моїй пам`яті гол,який я забив у ворота "Маріуполя".Також 1/8 фіналу кубку України,але відзначився я вже як гравець рівненського "Вереса".

На даний момент ти змінив достатньо клубів,який із них згадуєш із посмішкою на обличчі?Де найбільше панував затишок та дружня атмосфера?

Такого колективу,як у "Вересі" я ще не зустрічав.Також класний колектив був у "Минаї".З посмішкою я згадую команду із Ужгорода.Коли я перейшов у "Металіст","Минай" отримав можливість вийти у вищу лігу,тому тепер ,коли я підписував новий контракт з "Вересом",то вже переживав,щоб все було добре.Не хочеться вже вдруге пролітати повз УПЛ.

Зараз ти у рівненському "Вересі".Як почуваєш себе тут?

"Верес" дав мені шанс повернутись на свій рівень і це зіграло важливу роль з моєї сторони,коли ми вели перемовини.Перше,що я сказав агенту:"Якщо тренер на мене розраховує,то я хочу залишитись".

Чи можна поділити атмосферу у команді на: до Поворознюка та після?

З ним стало цікавіше.Завжди посмішки та приколи на тренуваннях.Дмитро багато зробив для клубу.Сподіваюсь,він ще залишиться в команді до літа.

Про завершення кар`єри говорити ще дуже рано,але,чи хотів би стати згодом тренером?

Ні,я себе не бачу в якості тренера.Якщо б я був тренером,то в моїй команді грало б 9 гравців,про яких можна було б писати книги(вся кар`єра на ж*пі),воротар та один мастер в нападі.