«Шахтар» перетворив чвертьфінал ЛЄ у буденність. Так буває з Гуллівером у країні ліліпутів
Сеньків вважає, що Каштру зробив з гри з «Базелем» матч УПЛ.
Андрій Сеньків вважає, що Каштру зробив з гри з «Базелем» матч УПЛ.
Перед матчем загальний фон був однозначним і монолітним. «Шахтар» – фаворит, а з жеребом у чвертьфіналі пощастило. Ніяких «але» і причин невиходу далі. «Базель» на папері виглядав невідомою командою з кількома ветеранами, котрі понюхали пороху бундесліги, і форвардом на лаві зі складним прізвищем і минулим, в якому він забивав ще «Металісту». Ріккі забив і «Шахтарю», але цей гол не викликав і каплі розчарування. І винні в цьому не швейцарці.
У протистояннях такої відповідальності й такого тиску ламаються навіть найбільші гіганти. Було б кумедно, якби «МЮ» так і не пробив Юнссона, а той продовжив літати у серії пенальті. Бо один матч – справа тонка. На перший план може вийти щось приховане, незрозуміле й аномальне. «Шахтар» же з першої хвилини дав зрозуміти, хто гратиме у півфіналі. І це відчуття не покидало жодного разу.
Команда Каштру виглядала хлопцями з іншої планети. Машиною з коробкою-автомат на початку 90-х. Солідною, наче володар «Золотого м’яча» серед футболістів молодіжної команди. Стильною, наче Андреа Пірло на фоні тренерів УПЛ. І впевненою, наче вихід у півфінал – буденність.
Такою цю команду зробив не лише крутий тренер, а й роки. Гордість, що у нас є такий досвідчений єврокубковий боєць з міцними зубами й непохитною вірою в себе. Це кайф. Більше – те, як ця команда поводить себе там. А слова Каштру про вирішення проблем у захисті вже не виглядають банальністю:
«Всі хлопці, які щодня і дуже професійно працюють на нашій базі, абсолютно готові виступати на позиціях. Так буде завжди, незалежно від того, якого футболіста буде не вистачати на той чи інший момент. Ми зможемо знайти йому гідну заміну. Так станеться і завтра».
Якось губиться те, що Бондар провів перший в кар’єрі матч у єврокубках, ще й після травми. Не буде дивним, якщо Валерій продовжить виходити у старті. Як не дивно вже й те, що «Шахтар» перетворив ще один матч у Європі на гру в УПЛ. З повною домінацією, відсутністю шансів у суперника і виключно своїм сценарієм. Як торнадо у першому таймі й спокійним у другому. І перший, і другий принесли результат.
Рахунок на табло не означає, що «Шахтар» обов’язково виграє Лігу Європи. Чи бодай винесе «Інтер». Інфантильно припускати таке, коли гравцями заміни в суперника будуть Еріксен і Санчес. Просто «Шахтар» зробив попередню стадію нудною, нецікавою й беземоційною. За рахунок класу. Виявляться, він дозволяє навіть на такому рівні дивитися на певних суперників наче Гуллівер на ліліпутів.
Таке відчуття не закладено в ДНК і не береться зі стелі. Це Каштру зробив усе, щоб так виглядало. Він і його команда – вже герої.
Пятов, який навіть по-справжньому не вступав у гру. Матвієнко, який однаково потужний на різних позиціях. Кривцов, котрий керує обороною у найкращих італійських традиціях. Бондар, який ніяк не нагадує юного дебютанта. Додо, який літає флангом у найкращих традиціях Ісмаїлі.
Антоніо, котрий з кожною грою покращує свій науковий ступінь. Патрік, який з бридкого каченя різко перетворився у короля цього світу. Степаненко, який робить все, аби інші творили. Марлос, який схожий на добре вино. Тайсон, який приклеює мяча до ніг найнадійнішим клеєм. Мораєс, який забиває рівно тоді, коли це потрібно. І Соломон з Тете, котрі виходять на заміну так, наче вже виграли кілька євротрофеїв.
«МЮ», «Інтер», «Севілья» і «Шахтар». З країни ліліпутів до країни велетнів. Що би не відбулося далі, респекти нікуди не зникнуть. Вже в історії.
Фото: Віталій Вітлео/Tribuna.com
