«Зоря» переграла «Шахтар». Та все вирішили індивідуальності
Футбол і справедливість – часто несумісні речі, вважає Андрій Сеньків.
Футбол і справедливість – часто несумісні речі, вважає Андрій Сеньків.
Після того, як «Зоря» зіграла на «Олімпійському», вірилося в черговий скальп. Не випадковий і хаотичний, а цілком закономірний. Після того, як «Шахтар» провалився з «Аталантою» й викинув назовні внутрішній конфлікт (Степаненка навіть не було в заявці), не вірилося в те, що ця команда здатна позитивно закрити рік. Парадокс, але обидві тези по факту не справдилися, але по суті – все так і було.
Віктор Скрипник не став видумувати велосипед і дав ту саму начинку – купа швидких футболістів, високий та інтенсивний пресинг й передача ініціативи. Парадоксально, але «Шахтар» її не хотів. Це той момент, коли «Шахтар» максимально підлаштовувався під суперника – черговий комплімент «Зорі». Луїш Каштру боявся пресингу «Зорі», своїх втрат і чужих контратак. І ми побачили типових лігочемпіонських гірників – вичікуючих, пресингуючих, моментами не знаючих, що робити. Теж парадокс, але «Шахтар» відмовився від своїх сильних сторін не в Європі, а в чемпіонаті України.
В підсумку «Зоря» мала невеличку перевагу у володінні в першому таймі і трохи поступилися за цим показником у другому – загалом 50 на 50. Господарі наче чекали такого розвитку подій і дали вогню. Кочергін, Лєднєв, Кабаєв і флангові захисники розривали оборону банальними забіганнями та стінками, а переведення м’яча на інший фланг взагалі ставило «Шахтар» в ступор. Команда Скрипника створювала момент за моментом, наносила удар за ударом, загострювала і загострювала. Не вистачало лише одного – забитого м’яча.
Перший свідомий вихід «Шахтаря» в атаку ледь не закінчився голом – шикарний пас Марлоса не зміг завершити Мораєс. Таких же моментів у «Зорі» в першому таймі не було. Клас допоміг «Шахтарю» й відкрити рахунок – схожих моментів для удару господарі мали вдосталь, але от реалізація, реалізація.
Та «Зоря» не помітила цього й продовжила користуватися прогалиною в центрі поля. Оборона «Шахтаря» розташовувалася дуже низько, а атака – високо. В підсумку – ні конструктиву попереду, ні цільності позаду. Нічого не змінилося. Господарі пресингували навіть у чужому штрафному, захисники «Шахтаря» просто вибивали м’яч – середнього не дано. Яскравий приклад – Мораєс у жорсткій боротьбі на чужій половині вибив м’яч у бік своїх воріт, аж на Пятова.
Гол Лєднєва – це справедливість. А футбол часто не любить цього слова. Іванісеня – неідеальний центрхав. Вернидуб та Абу – неідеальні центрбеки. В цьому контексті слова Скрипника про якість Громова ніяк не дикість, а констатація факту. Прямо зараз його команда грає в найбільш цілісний футбол в лізі, хоч картинку малюй. Бракує одного – класу.
«Шахтар» вирішив питання безжально, розрізав оборону, ввірвався у вільну зону, зачепився об руки Махарадзе і реалізував пенальті. Чи був там 11-метровий – дискусія. Визначити це по картинці «плюсів» справа нереальна.
Стало неприємно – «Зоря» ніяк не заслуговувала на поразку, а «Шахтар» – на перемогу. Господарі більше били по воротах (9-6, 3-4 в площину) подали більше кутових (7-3), більше атакували (146-122, небезпечні атаки – 83-49). Однак цього було недостатньо. «Шахтар» чіплявся за Марлоса, Мораєса, а згодом і Тете (пробач, Коноплянко). Виявилося, що цього вистачило з головою. От тільки питання, що буде, коли закінчиться це паливо.
Питань до «Зорі» куди менше. Рятує і рівень очікування – команді важко буде фінішувати в УПЛ нижче нього. Тим паче, коли опозиція передчасно викинула білу хустинку.
Ніколи не думав, що скажу подібне, але хочу подякувати Сергію Рафаїлову. За Скрипника. Який же він крутий!
Фото: «Шахтар», «Зоря»
