Tribuna/Футбол/Блоги/Його Величність Футбол/«Я не Фонсека». «Олександрія» – це про простоту, яку хочеться любити

«Я не Фонсека». «Олександрія» – це про простоту, яку хочеться любити

Сеньків радий, що бачив вживу камбек банди Шарана.

8 ноября 2019, 13:50
13
«Я не Фонсека». «Олександрія» – це про простоту, яку хочеться любити

Андрій Сеньків радий, що бачив вживу камбек банди Володимира Шарана.

Львів бачив великі матчі і переживав топові для українського футболу часи. Місто не здивуєш європейськими командами. Тим більше, коли їх привозить команда з 80-тисячного містечка на Кіровоградщині. Словом, Львів не жив цією грою. Максимум – баталіями фанатів. І 6 тисяч на стадіоні – цілком ок. Пощастило, що навіть така кількість людей на «Арені Львів» створює звуковий фон, практично рівний заповненому «Олімпійському». Головне, щоб вони не мовчали. 

Спочатку ж було лячно – фанати «Сент-Етьєна» не стихали ні на мить й довгий час були єдиним шумом на стадіоні. Той відповідав хіба гулом. Ситуація змінилася в другому таймі – люди зі звичайних секторів потягнулися до фанатів «Олександрії». Тепер вони вирівнялися, хоч і кричали різне – про Україну та «Карпати» . Даруйте, тут свої правила.

Перші три тури у виконанні «Олександрії» показали, що цим хлопцям байдуже, де і з ким грати. Ніякого мандражу, ніяких тремтячих колін, ніякої надмірної поваги до суперника. Вони викинули з голови всю додаткову інформацію про історію, досягнення і цінники. А просто грали у футбол. Так, як вміють. Без п’яток, крутих обіграшів і голів бісіклетами. Зате з характером, прямотою та впертістю.

Не можна сказати, що такий футбол приносить команді дуже серйозні результати в Європі. Було б дивно чекати цього, враховуючи бюджети і прізвища. Але – одна поразка в чотирьох матчах! Ви думали, що ця команда в цій групі виступатиме саме так? Що після чотирьох турів у неї залишаться цілком реальні шанси на вихід в плей-офф? Неважливо, чи «Олександрія» буде там. Важливий процес і шлях. Прямо зараз він викликає дику повагу. 

І плювати, що їхні успіхи ховаються перед обсмоктуванням матчів «Шахтаря» та «Динамо». І байдуже, що прізвища цих хлопців не знають ті, хто по четвергах добирається на «Арену Львів». Їм цього не треба. Вони просто роблять свою роботу. Не тішаться лише з того, що потрапили в Лігу Європи. Не ниють про незвично складний графік, серйозних суперників і кадрові проблеми. Не вірю, що трапиться ще бодай один сезон, в якому Безбородько та Задерака заб’ють команді з Ліги 1. А стадіон настільки сильно зареве на їх честь. Хвилина слави. І вони не витрачають її лише на красиві фото та обмін футболками.

Шлях «Олександрії» – приклад для решти українських команд. Без досвіду, яскравих індивідуальностей і харизматичного тренера. Це погано з маркетингової точки зори чи яскравих заголовків. Але в цьому також є сенс, логіка та історія. Брак класу – не вирок. Все одно можна грати в футбол. І робити це так, аби не було соромно. Забудьте про автобуси. «Олександрія» кілька разів пристойно придавила «Сент-Етьєн». Створювала моменти та кількісну більшість на небезпечних частинах чужої половини. Розігрувала комбінації й влучно подавала. Не бездумно, а з головою. Не опустила рук при 0:2. Це було б нечесно.

Можна сміливо пишатися тим, що в нас є третій клуб у єврокубках. Не певен, що «Динамо» виступило б у цій групі набагато краще.

Зрозуміло, що такі команди, як «Олександрія», не виграють титулів, не перемагають в кожному матчі і не збирають великі арени. Лише доводять – любити можна не тільки за це. «Олександрія» нагадує абсолютно просту та свою людину. Нікому невідомого друга, без крутої роботи, дівчини-моделі, вмінь красиво говорити й подобатися кожному, досвіду походів у театри чи висоінтелектуальних дискусій. Це потрібно не всім.

Після матчу запропонував Володимиру Шарану парі. Мовляв, якщо вийдете в плей-офф, можете прийти на прес-конференцію в образі маскота клубу. Козака в шапці, вишиванці та шароварах. Фонсека ж робив щось схоже. Згода на це – вже крутий піар-хід.

«По-перше, я не Фонсека. Мені ще далеко до нього. Я не люблю багато говорити, люблю віддавати всі сили для перемоги й для того, щоб команда з невеличкого містечка тішила своїх вболівальників. Багато вболівальників не тільки з України зараз симпатизує нашій команді. Це дуже приємно», – тренер простої команди не міг відповісти по-іншому. 

Як і не радіти нічиї – при 0:2 на це мало б хто поставив. Віриться в інше. Ця команда може перемагати у Лізі Європи. І має ще два шанси це зробити.

Фото: Евгений Кравс

Лучшее в блогахБольше интересных постов

Другие посты блога

Все посты