Що треба зробити Санжару, щоб стати своїм у Львові
Колядувати, носити вишиванку, не спати на бамбетлі.
Колядувати, носити вишиванку, не спати на бамбетлі.
1. Говорити українською супер, але вивчити галицький говір – ще крутіше. Жарівка, бальон, желізко, кітка, кльоц, паця, бамбетель, пательня, кобіта. Значення цих слів не знав вже екс-захисник «Карпат» Андрій Нестеров. Уявіть, який буде екстаз, якщо Санжар знатиме. Наприклад: «Сьогодні не вдалося запхати бальон в чужі ворота. Гравці були як кльоцки на бамбетлі. Обіцяємо виправитися».
2. Коли ми ставили на сайт інтерв’ю Санжара, то довго думали про фото – світлин, де тренер видає на обличчі емоцію, практично нема. Останній тренер, результати якого в «Карпатах» місцева публіка не брала за орієнтир, – це Ігор Йовічевіч. Так, у нього були кадрові обмеження (бан на трансфери) й інші проблеми (зняття очок), але любили його не лише за молодь в складі. Йові – згусток енергії біля поля, любитель покричати й завести всіх навколо. І команду, і фанатів. Повірте – це важливо. Ще й українською.
3. Важливий атрибут Львова – вишиванка. Більшість людей купує її саме після відвідин міста Лева або ж там. Не знаю, де придбав свою Коллінз Нгаха з вінницької «Ниви», але то любов.
Уявіть Санжара, який говорить про паця, заряджає фанатів і ходить на матчі у вишиванці. Кредит довіри від вболівальників точно буде продовжено.
4. Футбол футболом, матчі матчами, а забувати про побут і традиції не слід. У 2011-му побачив біля Ратуші Олега Кононова. Той період – найгірший у білоруса в «Карпатах», але на кілька матчів я про це забув. Не знаю, як зараз, але раніше в п’ятницю ввечері там збиралася молодь з гітарами й наспівувала українських пісень – від повстанських до «Плачу Єремії». Кононов не співав. Але уявіть, коли б це зробив Санжар. «Ой у лісі, на полянці»в його виконанні стала б візитною карткою. Забудьте про матч в Петровому.
5. Поряд з Ратушою – всім відома «Криївка». Не треба напиватися й бушувати. Гасло «Слава Україні», перевернутий келішок медовухи й кілька точних постріліву голову Путіну точно не завадять.
6. Без богохульства. Церква для Львова й Західної України – особливий, інтимний момент. Поважати й знати християнські традиції, святити ковбасу на Пасху та колядувати на Різдво – свята справа. Біля Оперного взимку маса людей, без коляди не обходиться. Уявіть Санжара там. Ні, мало. Весь тренерський штаб в обіймах співає «Нова радість стала». Ще важливо, що більшість людей на стадіоні «Україна» кожної неділі ходить до церкви на богослужіння. Побачити свого тренера поряд – знати, що він поділяє твоє. Порадив би Санжару кожної неділі ходити в іншу церкву – це дозволить більшій кількості людей побачити релігійність тренера. Ну а про те, що треба хреститися біля кожного хреста, ікони чи каплиці (не кажучи про храми) навіть мови нема. Це очевидно.
7. Остання порада – найбільш провокативна. Її слід використовувати лише в момент, коли «все пропало». Коли вищезгадані пункти закінчаться, а залишиться лише попіл, можна голяка забігти в паб до фанів «Карпат» і загорланити пісню про «ФК «Львів» і кусок гівна». А наступного дня гордо подати у відставку. І вовки цілі, і вівці ситі.
