Караваєв – душа. Але незрозуміло, що йому робити в «Динамо»
Сеньків зізнається в любові до Олександра, але не розуміє Суркіса.
Андрій Сеньків зізнається в любові до Олександра, але не розуміє Ігоря Суркіса.
Гучнішого трансферу під час цього трансферного вікна ви точно не побачите: основний футболіст збірної України перейшов у «Динамо». Безвідносно від того, за кого вболіваєте – такий трансфер не може залишитися в кутку. Для конкуренції в чемпіонаті, закручених сюжетів, користі для двох трьох клубів і прогресу для футболіста.
Бо Караваєв – це про результат, роботу над собою, шалену витримку і працездатність. Бо Караваєв – про лідерство, душу в роздягальні і абсолютну простоту. Бо Караваєв – це і є футбол, якого нам бракує. В той час, коли на порожніх українських стадіонах не люблять цю гру (ні вболівальники, ні футболісти, ні тренери), він спопеляє. Це не про мегаталант і не про м’яч на носі. Це про небайдужість. В Олександра є внутрішня мотивація і відповідальність, яку не купиш. Таке в українському футболі – рідкість.
А ще Караваєв – це про свідомість і відкритість. І не про ховання голови в пісок. Навіть після поразки 0:5: «Як капітан команди, беру всю провину на себе. Наша гра сьогодні була жахливою. Соромно перед собою і вболівальниками. Ніяких виправдань немає. Не можна так грати. Четвертий гол пропустили через мене. Якщо у капітана немає впевненості, то команда її теж не відчує. Я винен перед командою. Буду виправлятися». Як його не поважати?
Його хочеться любити навіть без стандартних для теперішнього футболу речей. Без скандалів, дурних жартів та вогняних інтерв’ю. Без крутих обіграшів, шедевральних голів і «хавівських» передач. Без аполлонівсьої краси, без залізного пресу, проте з постійно відкритим ротом. В ньому нема нічого особливого, але найголовніше – він свій. Про таких мій тато каже – «добрак». А фанати «Зорі» – мужик. Бо з такими хочеться йти – байдуже на статус, зв’язки і гроші. Вони можуть грати другорядні ролі і губитися серед зірок, але свою просту і скромну роботу зроблять віддано.
Зафіксую. Караваєв – крутий.
Але його трансфер в «Динамо» – дивний.
До кінця не зрозуміло, на якій позиції його бачать в «Динамо». Про це не знає/не говорить сам футболіст. Про це важко говорити без лупи, статистики і з ясним розумом.
Позиції, на яких може зіграти Караваєв, зайняті. Справа в захисті грає Томаш Кендзьора, в півзахисті – Віктор Циганков. І екс-гравець «Зорі» нічим не кращий за них. Так, треба враховувати похибку на рівень і гру його клубу, нестабільну позицію самого футболіста. Але однаково не кращий.
Поляк успішніший у виграних єдиноборствах (59 відсотків проти 49), і в виграних захисних єдиноборствах (63 проти 54), і в повітряних дуелях (60 проти 49), у відборах (67 проти 53). Про Циганкова і говорити не варто. Вплив на гру у Віктора колосальний: він створює і завершує моменти вдвічі краще, ніж Караваєв. Він в команді і далі буде зіркою в атаці, а Олександру відведена роль робочої конячки: точні навіси, передачі, шалений пробіг по полю – це все в стилі вже екс-хавбека «Зорі».
Тому і не віриться, що Віктора готові посадити на лавку, якщо навіть у Караваєва буде виходити. Максимум – перевести на нерідну позицію в центрі (невідомо, наскільки він буде продуктивним саме там). І не забувайте про амбітного Цітаішвілі, який навіть по статистиці більш технічний, ніж Караваєв та Циганков.
Тому цей трансфер – палиця, яка (логічно) має два кінці. З однієї сторони – добре, що в «Динамо» з’явився такий футболіст. З іншої – незрозуміло, де і як його використовувати і для чого конкретно беруть. Поки виглядає комічно. «Динамо» підписує футболіста з чітким набором якостей і функціоналом, а тепер буде думати – що з ним робити. Чи в Суркіса є план, про який навіть страшно подумати?
Якщо він вчергове прогорить, шкода буде лише одну людину. Яка з відкритим ротом і божевільними очима носиться по флангу. Не хочеться таку втрачати.
Фото: «Зоря», Dean Mouhtaropoulos/Getty Images
