Ми потрапили в паралельну реальність. Дайте збожеволіти до кінця
Андрій Сеньків впевнений – молодіжка стала причиною Великого вибуху.
Андрій Сеньків впевнений – молодіжка стала причиною Великого вибуху.
Важко писати про щось ефемерне, вигадане, неможливе. Ти не можеш його помацати, подивитися, відчути. Для цього потрібно бути письменником-фантастом. Красиво придумати, смачно написати і головне – повірити в те, про що пишеш. В редакції Tribuna.com таких людей нема. Пишемо про те, що відбувається, аналізуємо факти, шукаємо інсайди. Словом, займаємося різними журналістськими дурницями.
Але раз в житті доводиться і таке – забути про журналістику і пройтись стежками нереальних сюжетів. Піти туди, де більше не будемо і, о Боже, поринути в альтернативу реальність.
Тому все нижче написане – не більше, ніж вимисел автора. Не ведіться. Думайте головою, включіть мозок, відкрийте очі.
Уявіть, що в нас є непогана футбольна команда. Її тренує консервативний, дуже закритий і принциповий тренер. Він не звертає уваги на кількох крутих виконавців, садить на лаву тих, кого прийнято вважати лідерами, обмежує спілкування з журналістами, не потрапляє під вплив агентів. От байдуже чоловіку і все. Просто тренує, складає плани, думає про тактику і список гравців. І все – більше ні про що.
Ця команда їде на чемпіонат світу. Без людей зі суперздібностями (крім воротаря), з простотою в головах і шаленою працездатністю на полі. І грає там некрасиво. Її заслужено критикують, ставлять чимало питань, сумніваються. Але їй – по барабану. Матч за матчем, суперник за суперником, крок за кроком. Виходить у фінал. І перемагає. Стає чемпіоном світу. Все по-справжньому, ніякого перезавантаження сейву у футбольному симуляторі.
На вирішальний матч турніру не виходить один з найкращих гравців. Центральний захисник, який забиває 3 голи за короткостроковий турнір. Людина, яка робить захист захистом. Згусток енергії, емоцій і драйву. Всі найяскравіші фото цієї команди – з його участю. Але на фінал вийти – не доля, дискваліфікація. Замість нього виходить інший, менш розкручений і більш спокійний. Це не заважає.
«Динамо» вивалює 6 мільйонів (це не точно) за одного з найкращих форвардів Європи свого віку. Він радо їде до Києва, а потім грає за молодіжні команди. З нього сміються, називають тим, хто не зміг, і додають – загубив впевненість. Він їде на чемпіонат світу, грає погано, не забиває хороші моменти, втрачає місце в основі, випадає з числа людей Х своєї команди. Тренер з якогось дива лупить його в склад на вирішальну гру, а той розриває. Два голи, купа користі і так далі.
За цю команду грає воротар «Реала». Флорентіно Перес під час фіналу Ліги чемпіонів шукає зустрічі з президентом «Зорі» – мадридцям приглянувся юний воротар. Складний переговорний процес закінчується успіхом і кіпер відправляється в Іспанію. Далі – в оренду з переспективою повернення. Його оцінюють зіркові Тібо Куртуа та Кейлор Навас. А в Зінедіна Зідана болить голова: що робити з крутим кіпером? Потім цей хлопчина їде на чемпіонат світу серед 20-річних, показує майстер-клас і отримує звання найкращого воротаря турніру.
На перших хвилинах фіналу команда пропускає, спершу трохи тушується, а потім провальний форвард видає матч всього життя. Інший зірковий хлопець, з якого сміються через безглуздий дриблінг, крутить спину супернику і більярдно б’є в дальній. Instat каже, що він – найкращий в цій грі.
І все це дійство коментують дві легенди, дві найбільш глибокі людини коментаторського цеху. Яких давно списали – нема для них в країні роботи. А якщо і є, то вона їм принципово непотрібна. В своє повернення не вірили навіть вони. Але якось посиділи, подумали, все зважили і вирішили – пора. Бо давно масового одночасного оргазму світ не бачив. І коментують – деякі матчі поодинці, а отой вирішальний – разом. Як в старі добрі лампові часи. Зважено, професійно, з любов’ю. З аналізом позиційної гри корейців в атаці та виокремленням зірок Еквадору.
І всі ці фактори знаходять один одного в один момент, в одній точці. Так не буває. Теорема Паскаля, чесне слово. Фоззі, чортяка, все знав.
Ви не прокидаєтеся. Не вимикаєте комп’ютер. Не виїжджаєте з Амстердама. Просто наш Всесвіт знаходить точки дотику з іншими. І ми можемо бачити цей процес на власні очі. Професор Стівен Фіні доводить, що це трапилося після Великого вибуху. Тепер точно відомо, що він трапився в червні у Польщі.
Ця паралельна реальність подобається більше, ніж наша. З уафами, договірняками, дурними менеджерами, порожніми стадіонами, купленими суддями, відсутністю будь-якого сенсу і повними кишенями абсурду.
Вірогідно, я збожеволів. Ми збожеволіли. Але прошу про одне – не бийте в дзвони, дайте збожеволіти до кінця.
Фото: globallookpress.com/Rafal Oleksiewicz, RADOSLAW JOZWIAK
