«Шкода було б не використати такий талант». Вони виховали зірку української молодіжки
Дитячі тренери Сергія Булеци – про секрет успіху вихованця.
Дитячі тренери Сергія Булеци Олександр Філіп та Іван Ковач – про секрет успіху вихованця.
Сергій Булеца – один з найбільш стабільних гравців нашої збірної і точно той, хто веде її гру. Він віддає, забиває, змінює вектори, носить «десятку» на спині. В його активі 3 голи та 2 гольові передачі в 6 матчах цього чемпіонату (лише з Нігерією починав гру на лаві запасних).Він хоче досягти рівня Мессі, а італійський клуб вже думає, як підступитися до Суркіса. При диво-грі в Польщі Булеца не провів жодного матчу за першу команду «Динамо». Хоча про його талант ми писали ще 3 роки тому.
Булеца народився в селі Коритняни, що поряд з Ужгородом. Тут і починав займатися футболом – до 15 років, поки не переїхав до Києва. Спершу грав за РВУФК, а потім і за «Динамо». В 17-річному віці Сергія активно залучали до матчів першості U-19, де хавбек, м’яко кажучи, не псував погоди. «Я живу футболом з дитинства, мені в задоволення викладатися на повну котушку. Після тренувань працюю над «стандартами», багато уваги приділяю і технічним навичкам», – розповідав Булеца.
Ми знайшли його перших тренерів, які займалися з гравцем в Ужгороді. Вони розповіли – чому Сергій саме там, де є зараз.
Олександр Філіп
«Він виділявся своєю технікою та працелюбністю, на багатьох турнірах отримував звання найкращого гравця. Він – той гравець, який міг вирішувати долі команд. Тонко відчував поле, м’яч, ворота. Тому завжди грав в центральній лінії. Регулярно займався індивідуально, працював над собою, розвивав якості, яких на той момент йому бракувало. Те, чого він досяг, – завдяки його бажанню працювати. Дуже добре, що він йшов до цього успіху поступово.
Чому поїхав до Києва? У нього був маленький конфлікт тут з керівництвом і він вирішив поїхати. Тоді я вже не тренував (Олександр тренував Булецу до 2013-го, – прим.Tribuna.com)..
Він приїжджав кілька місяців тому, поспілкувалися, подарував свою динамівську футболку. Оце на днях спілкувався з його мамою – вітав з виходом у фінал. Вона обіцяла: «Коли Сергій приїде, обов’язково до вас зайдемо».
Всі матчі подивився – з Італією один з його найкращих. Збірній України було б непросто без Сергія. Після закінчення чемпіонату по всій ймовірності він може переїхати в Італію. Процитую Тараса Шевченка: «У кожного своя доля і свій шлях широкий». Думаю, він вибере свою долю сам.
З Кореєю чекає важка гра. Долю чемпіонства можуть вирішити навіть пенальті. Бажаю тренерському штабу витримки й удачі. Я захоплений роботою тренера. Думаю, все буде добре»
Іван Ковач
«Сергій – дуже порядна, обдарована дитина. З перших занять було зрозуміло – є задатки класного гравця. На фоні дітей він дуже виділявся. Працьовитий, дуже хотів грати в футбол, після тренувань займався індивідуально. Філіп тренував його до 13-го року, а я далі – рік та 3 місяці. Якості, які ще тоді було видно? Швидкий, мобільний, агресивний, націлений на ворота суперника, хороша права нога. В нього не було боязні йти в обіграш – був упевнений в своїх силах.
Він дуже позитивна людина. Подобалися його погляди і бачення футболу. Постійно хотів грати, ніколи не зупинявся, не боявся програвати. Просто виходив і показував свій рівень, з кожною грою набирав навики, за рахунок чого доріс до такого рівня. Дитині треба давати можливість творити і розвиватися. В Україні є дуже талановиті діти, яким не дають розвиватися. Амбіції тренерів, недооцінка, тренувальна програма – вона має бути ефективною.
Пам’ятаю, ми грали з академією «Севастополя» в Криму в 2013-му. Виграли 2:1, а Булеца обіграв півкоманди і забив гол. Підійшов їхній тренер після матчу разом з президентом. «Дай нам цього хлопця», – кажуть. «При всій повазі, але ви не «Шахтар» і не «Динамо». Сумніваюся, що він перейде сюди», – відповів я жартома. В Крим він так і не переїхав.
Не дивуюся, що його «Динамо» забрало зразу з нашого інтернату. Шкода було б не використати такий талант. Від щирого серця бажаю, щоб він ріс і грав у команді майстрів. Не розумію тільки, чому Хацкевич ще не долучив його до першої команди. Він здорово грав в юнацькій Лізі чемпіонів, на фоні «Ювентуса» показував хороший рівень. Не дивуюся, чому зараз він грає саме так – відчуває впевненість і довіру тренера. Він отримав розкутість на полі. Це дуже важливо.
Слідкую за збірною зі щирим серцем – в мене радість за цю дитину і цю команду. Зараз живу в Чехії, планував їхати на матч – трохи не вийшло. І бажаю команді тільки перемоги. Буде дуже напружений матч. Корейці – не солодка булочка. Команда не може просто так дійти до фіналу. У неї є клас. Треба бути дуже обережними»
