«Відбуду – і можна нормально проводити вихідні». Поразка «Динамо» нікого не здивувала
Андрій Сеньків змирився разом зі стадіоном.
Андрій Сеньків змирився разом зі стадіоном.
- А чого «Кока-Коли» так мало лишилося?
– Бо н***й запивати.
Чоловік без жодних розпізнавальних знаків розчаровано перехилив чергову чарку і крикнув на поле: «Давай, забивай!» Але не йшло. «Динамо» старалося, боролося, бігало, подавало і прострілювало. Та все це – без мотивації. Так важко.
А якби ісландець побачив фол Бущана на Дочекалі, стало б сумно. Бо при 0:1 весь матч сумно не було. «Динамо» зробило крок за лінію, коли вже нічого не дивує. Вже заїжджена, затерта і тим образливіша фраза «це ж «Динамо» глибоко проросла у голові кожного, хто замість теплого дивана обрав холодний пластик. Люди ще йдуть на стадіон по двох причинах: інерція та єврокубок. Відомо, що буде, коли закінчиться і перше, і друге.
Свисток на перерву арена сприйняла гулом і лайкою. «Чому прийшов? Я ходжу на всі домашні ігри «Динамо». Тим більше, це останній матч в році. Відбуду і все – можна нормально проводити вихідні», – жартує киянин Михайло.
Таких, як він – небагато. За 10 хвилин до стартового свистка без ажіотажу, корків і штовханини. Вирішальний матч «Шахтаря» в ЛЧ заткнув за пояс приїзд «Яблонця». Це логічно. Футбольна культура в Україні базується не на своїх, а на чужих. Чужі в «Шахтаря» були кращі, турнір – сильніший, а матч – важливіший.
«Мене більше дивує, чому УЄФА переніс матч з Харкова, ніж те, що з «Ліоном» грали в Києві. «Динамо» довелося домовлятися і йти на уступки. А що пропонуєте робити в такому випадку? Все правильно», – той же Михайло в середу на «Олімпійський» не ходив, але жодними ворожими настроями не заразився. Фанати – навпаки. Їх зрозуміли навіть колеги з «Шахтаря».
В другому таймі стадіон загудів: «Динамо», «Динамо»!» Але загальний фон не тішив – величезна конструкція виглядала порожньою. За одними воротами снігу не було – розчистили. За іншими довелося прокладати стежки. Ситуацію прояснили дівчатка поряд: «Зазвичай сніг лопатами відгортають студенти інфізу – хлопці та дівчата. Вони замість пар приходять сюди, якщо треба. Але цього разу у багатьох не вийшло – змагання».
Вони займаються веслуванням. Кажуть, що на олімпійський цикл в Токіо ще зарано. А от в 2024-му в Парижі побачимося. Вірю. Тільки без лопат зі снігом.
За мить шоковані іншим – Цітаішвілі вистачило півгодини, щоб запам’ятали його прізвище. Гіо оживив гру, публіку і змусив Петра Раду скинути куртку. На цьому світлі плями «Динамо» закінчилися. За підсумками двох матчів кияни були гірші за «Яблонець». Реванш за нічию в Чехії не вдався.
Підіймаюся до самого даху. Квартет нервово курить цигарку за цигарку. «Потримай, я помахаю. Може, тато по телевізору побачить», – чоловік передає цигарку другу, підіймається і починає шарашити прапорами згори вниз, зліва направо і навхрест. Цікаво, чи тішився тато. Син на футболі.
Нижче – фанати «Яблонця». Рахую – 10 людей, жодних звуків. «Та ні, вони інколи щось кричать. Просто перепочивають», – пояснює стюард. Через 3 хвилини ще дюжина спускається в сектор. Кожен – з пивом. Поодиноко кричать назву своєї команди.
Після фінального свистка народ нічого не кричав. «Динамо» не змогло взяти реванш за нічию в Чехії. Люди не здивовані, а «Динамо» – в плей-офф з першого місця. Головне в спорті – результат. Решта – нюанси.
***
Бурда підійшов до сектору «Родичів» і кинув футболку. Отримав її назад.
Хацкевич пробував все аргументовано пояснити. Не вийшло – традиційно нечітко та банально.
«Якщо всі люди були б ідеальними, то кожного можна було б замінити будь-ким іншим», – сказав австрійський психолог Віктор Франкл. Ми з другом за партою свято вірили – цитатники ніколи не брешуть. А ви вірите?
Фото: «Динамо»
