Пам’ятаєте прапор ВМС на матчі «Шахтаря» в Німеччині? Ми знайшли його автора
Фанати «Шахтаря» не мають діалогу з клубом, але проявляють себе.
Фанати «Шахтаря» не мають діалогу з клубом, але проявляють себе.
Андрій Зуєв раніше був одним із лідерів фан-сектору «Шахтаря», а зараз живе в Івано-Франківську. Саме він приніс на трибуни виїзного матчу гірників проти «Хофенхайму» прапор Військово-морських сил України. Андрій розповів Tribuna.com історію прапора та про відносини фанатів з клубом.
Як створювали прапор
«Ми не просто пронесли цей банер, а малювали перед матчем. Коли виїхали на гру, то дізналися про ситуацію в Керченській потоці аж в Польщі. Рішення було однозначним – треба щось робити. Інша справа – були певні труднощі, ми ж у дорозі. Не знали, як і де малювати.
Це було під питанням до самого кінця. Ми не хотіли підставляти організаторів і писати «Росія – агресор». Просто хотіли підтримати ВМС України. Хлопці мали кусок тканини і синій балон – жовтий колір можна було знайти. Розглядали варіанти з помадою, гірчицею, але фарбу таки знайшли. Малювали в закутку біля одного з пабів. Сушили, але до стадіону він так і не висох».
Як прапор пронесли на стадіон
«Не був впевнений, що його пропустять і не став ризикувати. Проніс шляхом, яким завжди проносяться банери, які не дозволені, – обмотав навколо тіла. Він був недосушений, і я весь був жовтий від фарби.
На стадіоні вже ніхто нічого не казав, претензій не висловлював – але дивилися дивно. Якщо ти вже проніс на сектор, в адекватних країнах ніхто не лізе – щоб не провокувати і не псувати картинку.
Цей прапор потім був на матчі «Динамо» та «Чорноморця». Ми подарували його людині, яка допомагала організувати поїздку в Німеччину. Вона є фанатом «Динамо».
А взагалі наше представництво дуже розкидане – людей більше в Карлових Варах чи Кракові, ніж у Франківську чи Львові. В кожному іноземному місті, куди приїжджає «Шахтар», можна відреагувати на якусь подію чи організувати перформанс».
Фани не мають діалогу з «Шахтарем»
«Діалог з клубом? Його фактично немає. В клуба є своє бачення, як має розвиватись фан-рух. А в нас – своє. Коли це був один стадіон і ключова кількість людей, ми могли впливати на дії. Зараз це неможливо – навіть на домашніх матчах мало людей. Тенденцій нашого збільшення на трибунах я не бачу. Це печально, але тому є логічне пояснення.
Клуб завжди хотів на нас впливати. В Донецьку ми знаходили компроміс, а зараз його й шукати не треба. Ми не є впливовою силою, з якою треба рахуватися.
Традиційно в клубі є люди, які нас не люблять. Вони не сприяють нашому існуванню і взагалі були б задоволені, якби нас не існувало. Але загалом клубу по-барабану – є ми чи нас немає.
Відносини є тільки зі службою безпеки, яка нас постійно веде, перевіряє, складає звіти. Вона ж мусить щось робити і виправдовувати своє існування. Також є служба з роботи із вболівальниками. В Донецьку в нас були непорозуміння, які вирішувалися – нас було багато. Якщо нас не було, то стадіон мовчав. Зараз цього немає. Як і відносин з клубом».
