«Кому «Ворскла» потрібна в Києві?» Репортаж з матчу-абсурду
Андрій Сеньків відчув червону атмосферу «Олімпійського» з африканськими тонами.
Андрій Сеньків відчув червону атмосферу «Олімпійського» з африканськими тонами.
18.50. Одразу ж біля виходу з метро – продаж атрибутики.
– Як встигли так швидко зробити шарфи? Ще вчора не знали, що матч буде саме тут.
– Ми все знали. Ви не питайте дурниць – краще купуйте. За 150.
Хитаю головою і йду далі.
***
НСК «Олімпійський» готувався до гри в екстренному порядку – «back drop» майстрували за мить до приходу Емері та Мхітаряна. Все робилося максимально швидко.
Більшість питань зіркам – про перенесення матчу. Мхітарян відповідав чітко і без заминок, а от у тренера були проблеми. Після кожного з таких питань Емері щось довго обговорював з представником прес-служби «Арсенала». І вже після цього відповідав. Про безпеку і віру в УЄФА. Було видно – іспанець не розуміє ситуації. Після матчу більшість футболістів з Лондона взагалі ігнорувала українських журналістів – наче відчували, що питатимуть не лише про матч. Точніше – не про нього.
Але, незважаючи на воєнний стан у Харкові, «Олімпійський» був у всеозброєнні. Один мінус – лід перед стадіоном. На одній із ділянок люди не ходили – падали. Рятувати довелося ... працівнику «Арсенала». Як розповів колега Сергій Горбаченко, англійці попросили навчити чарівного слова. Воно мало б рятувати від синців. «Скользко», – з акцентом попереджав гуннер, коли стояв перед льодовою калюжею. Тепер ви знаєте, що таке турбота.
Вболівальники «Ворскли» – все ще ні. З Полтави приїхало обмаль. Більшість здала квитки.
«За один день вирішити питання з трансфером в Києві – непросто. Та й у людей були плани – хтось хотів з дітьми піти, хтось – цілими родинами. Неможливо все спланувати за один день. Але ми приїхали – в автобусі з журналістами», – розповідає жінка з Полтави. Їх – ціла банда.
Найколоритніша – закутана в куртку «Ворскли» бабуся. Прошу всіх стати до фотографії, але вона відмовляється. «Взагалі-то я працюю в клубі. Ким? А це не має значення. На фото бути не хочу – приїхала сюди інкогніто», – каже. Компанія сміється.
«Я не розумію – кому «Ворскла» взагалі потрібна в Києві? У Полтаві очікувався аншлаг. Це команда з нашого міста. А тут...
Чи ходимо на всі матчі «Ворскли»? Так. На «Карабах» брали дешевші квитки, на «Спортинг» і «Арсенал» – по 350 гривень. А люди чомусь не заповнюють трибуни – їм здається, що ці гроші можна витратити на щось краще. Нема футбольної культури і все», – додає подруга бабусі.
На секторах – не так зелено. Стадіон почервонів від кольорів «Арсенала». Одна пляма – фан-сектор, інша – в центральній частині.
Фани «Арсенала» – не лише з Лондона. Був саппорт з України, Білорусі та навіть Росії.
Але потрапити у свій сектор змогли не всі. Дует з Лондона купив квитки на гостьовий фан-сектор на Бутовського – не допомогло. Пояснити стюардам, що їм законно рвати горлянки в шаленій купі, не вдалося. Люди в манішках не розуміють англійської. Вболівати за команду – не опускати рук. Тепер ви знаєте, що таке любов.
«А де фан-сектор «Ворскли»? Чому його нема», – запитує лондонський Едді. Виявилося – бойкот проти рішення УЄФА. На заміну вийшли інші, не такі принципові і більш епатажні. Вже відомі студенти приїхали з Полтави. «Шкода, що не граємо в Полтаві. Але ми і в Києві не мали права не повболівати», – пояснюють. І слава Богу – без них цей матч не варто було проводити взагалі.
Саме їхні місця – вулик для тих, кому холодно сидіти. Сюди зліталися зі всього стадіону і утворювали безшабашний рух. Це треба було бачити.
Як і парочки, обв’язані червоним. Їх було вдосталь.
Юля та Роман з Умані. Вони забронювали «BlaBlaCar» до Полтави, але змінили кінцеву точку.
«Я з 1998-го вболіваю за «Арсенал». Тоді з батьком був в Києві на матчі з «Динамо». Хоч ми і програли, але я закохався. Короткий пас, каруселі – це насолода. А Венгер та Анрі – легенди.
Мало трофеїв? Нічого. От зараз почнеться матч і ви побачите, що таке футбол. Що таке «Арсенал», – пояснює Роман.
«Вже 4 роки, як я вийшла за нього заміж і вболіваю за «Арсенал». У нього купа одягу з їх емблемою – 3 куртки, светри. Коли заходжу на секонд і бачу щось «арсеналівське» – обов’язково беру. Розумію – це йому важливо.
Ми збирали гроші на поїздку в Лондон, але й шансу побачити «Арсенал» в Україні не могли впустити. Спершу планували в Полтаву, але в Києві нам навіть зручніше – дешевше виходить», – каже Юля. Це також про любов.
***
Емері привіз резерв, а в основі розбавив його атакувальним юніорським тріо. Сміт-Роу і Віллок провели майстер-клас. Захисники «Ворскли» уважно слухали.
– Молодь «Арсенала» настільки сильніша за третю команду УПЛ?
– Звичайно. Всі вони грають за молодіжні збірні Англії, а це говорить про їх рівень. Ви самі все бачили, – пояснив після гри Ардін Даллку.
«Чи було чутно підтримку трибун? Коли виходиш на поле – концентруєшся на грі. Не чуєш, що робиться навколо. Ми чули, коли люди кричали: «Ворскла», «Ворскла». Дякую за підтримку», – додав косовар.
Матч, який мав увійти в історію Полтави, перетворився в збір прихильників «Арсенала». Кожен гол – відчувався на трибунах. Кожен погляд – втикався в червоне. Кожен крок – в абсурд.
УЄФА – мафія?
